Середньопридніпровський мегаблок (СПМБ) розташований у південно-східній частині Українського кристалічного щита та являє собою типову граніт-зеленокам’яну область (ГЗО). У тектонічному відношенні характеризується купольно-депресійним типом, який проявлено в синформному, зрідка моноклінальному характері зеленокам’яних структур (ЗКС), які розділені гранітними куполами й валами та обмежені розломами вищих порядків.
У межах СПМБ встановлено 17 формацій рудоносних метасоматитів з проявами рідкісних, кольорових, дорогоцінних металів, неметалевої мінеральної сировини (тальк-магнезити, хризотил-азбест, апатит) гідротермального генезису [1, 2]. Метасоматичні формації СПМБ характеризуються специфічним набором рудних елементів. Визначено, що процеси метасоматичних перетворень у породах зрідка відбуваються в одну стадію і здебільшого є полістадійними. В одних випадках багаторазові прояви метасоматичних процесів відіграють позитивну роль, забезпечуючи формування рудної мінералізації комплексного складу (дорогоцінні, кольорові метали та інші), в інших – руйнівну, що призводить до знищення попередніх мінеральних утворень, зокрема й рудних (заміщення хроміту гістерогенним магнетитом при серпентинізації, оталькування та карбонатизація проявів хризотил-азбесту при епігенетичному оталькуванні ультрабазитів) [1].
В результаті досліджень взаємозв'язку систем глибинних розломів з проявами рідкісних і благородних металів у межах СПМБ та формаціями рудоносних метасоматитів встановлено, що висока рудоносність ЗКС Середнього Придніпров'я пояснюється їх суміщенням з вузлами перетину глибинних розломів, або перекриттям площі зеленокам`яних структур найбільш продуктивними підсистемами розломів. Такі закономірності пояснюються просторовим поєднанням і неодноразовою активізацією розломів різних систем, що супроводжується відновленням магматогенної і метаморфогенної гідротермальної діяльності, в результаті якої утворюються поліхронні і комплексні за складом прояви рідкісних і дорогоцінних металів, які просторово пов'язані з зонами телескопійованих метасоматичних формацій (ліственіт-березитів, ліственіт-пропілітів, карбонат-вуглецевих метасоматитів тощо).
Рудоконтролююча роль глибинних розломів особливо посилюється у вузлах їх перетину, де формуються своєрідні рудні кластери з особливим режимом неотектонічних рухів (Фаворська, 1986). Імовірність утворення родовищ підвищується з ростом числа глибинних розломів, що перетинаються у вузлі, який може отримати роль рудного кластера, що концентрує різні за віком та складом родовища благородних металів й інших корисних копалин, в тому числі неметалевої мінеральної сировини.
Основні закономірності розподілу метасоматичних формацій Середньопридніпровського мегаблоку обумовлені взаємодією структурно-тектонічного, магматичного, літолого-петрографічного, метаморфічного та геохронологічного чинників контролю.
Структурно-тектонічний контроль регіонального рівня полягає в просторовій приуроченості рудоносних метасоматитів СПМБ до зон глибинних розломів і вузлів їх перетину. Найбільш активізованою і проникненою є система з азимутами простягання 77º і 347º. Вузли перетинання систем глибинних розломів є своєрідними регіональними рудоконцентруючими структурами з довготривалим режимом ендогенного розвитку: неоднократною тектоно-магматичною активізацією, зміною геодинамічних режимів і етапів мінералоутворення.
Літолого-петрографічний контроль полягає в приуроченості рудоносних метасоматичних формацій до певних різновидів вихідних порід. Спостерігається також просторова приуроченість ділянок метасоматозу до зон перешарування порід різної компетентності. При цьому особливо важливою є присутність серед пластичних теригенно-сланцевих порід верств кварцових сидеритолітів, залізистих кварцитів, метавулканітів, відмінних крихкістю шарів, які вибірково деформуються з утворенням проникних зон.
Магматичний контроль проявлений у парагенетичному зв'язку рудоносних метасоматитів з палінгенно-гранітоїдним магматизмом граніто-гнейсових куполів, дайками і субвулканічними тілами базитів, граніт-порфірів, альбітофірів.
Метаморфічний контроль підтверджено наявністю у межах СПМБ групи рудоносних метасоматичних формацій з комплексною мінералізацією дорогоцінних металів, генетично пов'язаних із проявами дислокаційно-гідротермального внутрішньо- і прирозломного метаморфізму. Комплексний тип мінералізації дорогоцінних металів не пов’язаний з інтрузивними магматичними породами внаслідок їхнього дорудного походження. Прояви дорогоцінних металів приурочені до зон ліственіт-березитів, вуглецевих метасоматитів, рідше відмічені в грейзенізованих породах. Відсутність зв`язку рудоносних метасоматитів цієї групи з проявами інтрузивного магматизму підтверджена значною просторовою віддаленістю метасоматитів від інтрузивних тіл, відсутністю корисної мінералізації, характерної для метасоматитів, у складі вихідних магматичних порід, локалізацією рудоносних метасоматитів у межах розломних структур. На мікроскопічному рівні в метасоматитах встановлені прояви різних форм мікродеформацій порід (рис. 1) , встановлено наявність мілонітів, філонітів, стилолітоподібних утворень, катакластичних структур альпійських кварцових жил (мікрогрануляція біля тріщин, двійникування зерен, «хмарне» згасання і регенерація роздроблених індивідів). У складі філонітів відмічено присутність новоутвореного турмаліну, що свідчить про участь летких компонентів в процесі метасоматичного заміщення вихідних порід. При відсутності просторово-парагенетичного зв`язку рудоносних метасоматитів із інтрузивним магматизмом і локалізації метасоматитів у межах розломних зон, ці обставини дозволяють допустити, що джерелом гідротермальних розчинів був дислокаційний метаморфізм зон глибинних розломів.
Рис.1. Серицит-графітовий філоніт із сульфідною мінералізацією. Розвиток новоутвореного графіту по тріщінах кліважу. Шліф, нік+, зб.90.
Геохронологічний контроль полягає в прояві метасоматичних процесів протягом певних металогенічних епох, які мають наступні вікові інтервали: 3000-3500 млн. р., 2700-3000 млн. р., 2300-2700 млн. р., 2000-2300 млн. р., 1700-2000 млн. р., 1500-1700 млн. р. Найбільш давні прояви метасоматитів представлені базавлукітами з віком 2900 млн. р.; наймолодші – лужними метасоматитами з віком 1500-1700 млн. р. Кожна метасоматична формація характеризується певною металогенічною спеціалізацією, що дозволяє використовувати метасоматити в якості регіональних пошукових критеріїв низки корисних копалин.
Список літератури:
1. Рузіна М. В., Дементьєва Є. В., Яцина Д. В. Закономірності розповсюдження та рудоносність формацій білозерської серії в зеленокам'яних структурах Середньопридніпровського мегаблоку Українського щита. Дніпро : НТУ «ДП», 2026. 161 с.
2. Малова М. Л. Попередня оцінка проявів магнезійної сировини серпентинітових масивів Середньопридніпровського мегаблоку Українського щита. Геолого-мінералогічний вісник КНУ. 2019. № 2 (42), С. 44–51.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter