Ветеринарна санітарія є важливою складовою системи забезпечення епізоотичного благополуччя, безпечності продукції тваринного походження та захисту громадського здоров’я. У сучасних умовах глобалізації, інтенсифікації тваринництва, концентрації виробництва та змін клімату роль ветеринарно-санітарних заходів істотно зростає. В той же час посилюється ризик занесення та поширення транскордонних інфекцій, що пов’язано з активною міграцією тварин, торгівлею продукцією тваринництва та антропогенним впливом на екосистеми [1].
Одним із ключових напрямів сучасної ветеринарної санітарії є забезпечення біобезпеки тваринницьких підприємств. Біобезпека розглядається як система організаційних, технологічних та ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на запобігання занесенню, накопиченню та поширенню збудників інфекційних хвороб. До основних елементів біобезпеки належать контроль доступу персоналу та транспорту, зонування території господарства, дотримання санітарних розривів, регулярна дезінфекція, дезінсекція та дератизація, а також карантинування новоприбулих тварин.
Важливим компонентом є також управління біологічними відходами, включаючи утилізацію трупів тварин, гною та забруднених матеріалів. Недостатній рівень біобезпеки створює умови для виникнення та швидкого поширення особливо небезпечних інфекцій, таких як: африканська чума свиней, високопатогенний грип птиці, ящур тощо, що призводить до значних економічних втрат та порушення стабільності аграрного сектору [3].
Окремим глобальним викликом є антимікробна резистентність, яка розглядається як одна з найбільших загроз сучасній медицині та ветеринарії. Основними чинниками формування антимікробної резистентності є нераціональне та надмірне застосування антимікробних препаратів, використання антибіотиків без лабораторного підтвердження діагнозу, недотримання схем лікування, а також застосування антибіотиків у профілактичних цілях без чітких показань. У результаті формуються резистентні штами мікроорганізмів, здатні циркулювати між тваринами, людиною та довкіллям, що ускладнює лікування інфекційних захворювань. Це обумовлює необхідність впровадження концепції «Єдине здоров’я» (One Health), яка інтегрує ветеринарну, медичну та екологічну складові для контролю антимікробної резистентності [2]. Особливого значення набуває також моніторинг залишкових кількостей антибіотиків у продукції тваринного походження та посилення ветеринарно-санітарного контролю на всіх етапах виробництва [4].
Екологічні аспекти ветеринарної санітарії набувають дедалі більшої актуальності у зв’язку з інтенсивним розвитком тваринництва. Значні обсяги органічних відходів (гній, послід, стічні води тощо), а також залишки ветеринарних препаратів можуть виступати джерелом забруднення ґрунтів, поверхневих і підземних вод. Такі забруднення сприяють не лише погіршенню екологічного стану територій, але й формуванню стійких популяцій мікроорганізмів у довкіллі.
Окрему проблему становить потрапляння антимікробних речовин у навколишнє середовище, що підтримує селекцію резистентної мікрофлори. У цьому контексті важливим є впровадження сучасних систем утилізації відходів, біогазових технологій, компостування та постійного ветеринарно-санітарного моніторингу об’єктів довкілля [5].
Сучасний розвиток ветеринарної санітарії характеризується активним впровадженням цифрових технологій та інноваційних підходів. Використання електронних систем моніторингу здоров’я тварин, геоінформаційних систем (GIS), автоматизованих систем контролю біобезпеки та швидких лабораторних методів діагностики дозволяє значно підвищити оперативність виявлення епізоотичних загроз. Це сприяє своєчасному прийняттю управлінських рішень та мінімізації ризиків поширення інфекційних хвороб.
Таким чином, сучасна ветеринарна санітарія функціонує в умовах багатофакторних глобальних викликів, що потребують комплексного та міждисциплінарного підходу. Ефективність ветеринарно-санітарних заходів визначається рівнем впровадження принципів біобезпеки, раціонального використання антимікробних препаратів та екологічно безпечних технологій. Подальший розвиток галузі має базуватися на концепції сталого розвитку та принципах «Єдиного здоров’я», що забезпечить гармонійний баланс між здоров’ям тварин, людини та довкілля.
Список літератури:
1. Всесвітня організація охорони здоров’я тварин (ВООЗТ / WOAH).
Terrestrial Animal Health Code: Biosecurity procedures in animal production. Paris: WOAH, 2023. URL: https://www.woah.org/en/what-we-do/standards/codes-and-manuals/terrestrial-code/
2. O’Neill J. Tackling drug-resistant infections globally: final report and recommendations. London, 2016. URL:https://amr-review.org/
3. Verzhykhovskyi O., Nedosekov V. Key aspects of biosafety in modern animal husbandry: Ukrainian Journal of Veterinary Sciences. 2024. Vol. 15(3). P. 41–54. DOI: 10.31548/veterinary3.2024.41
4. Косенко Ю. М., Верхолюк М. М., Остапів Н. В., Зарума Л. Є. Побічні ефекти застосування антимікробних ветеринарних препаратів: Науково-технічний бюлетень. 2024. Т. 25, № 2. С. 49–58. DOI: 10.36359/scivp.2024-25-2.06
5. Котелевич В.А., Пінський О.В., Гуральська С.В., Гончаренко В.В., Буднік Т.С. Ветеринарно - санітарна оцінка якості та безпечності продовольчої сировини і харчових продуктів в Житомирській області у 2024 році. Scientific Progress & Innovations. 2025. No 28 (3). С. 175 – 180. DOI:10.31210/spi2025.28.03.26
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter