Соціальна політика правової держави повинна бути спрямована на створення належних умов для забезпечення гідного рівня життя та добробуту як сучасних поколінь, так і майбутніх. В цьому контексті питання запобігання експлуатації дітей залишається однією із найбільш актуальних проблем у сфері захисту прав дитини. Незважаючи на міжнародні зобов'язання, взяті Україною для протидії зазначеному явищу, національне кримінальне законодавство стикається зі значними викликами, які ускладнюють кваліфікацію, розслідування та притягнення винних до відповідальності за такі порушення. Держава взяла на себе обов’язок захищати кожного громадянина, а особливо дітей, застосовуючи всі доступні правові та інституціональні механізми. Примусова праця дітей або залучення їх до небезпечних робіт в Україні суворо заборонені. Водночас, упродовж останніх років спостерігається зростання випадків кримінальних злочинів, спрямованих проти дітей. Метою цього дослідження є оцінка сучасного стану кримінально-правового захисту дітей від експлуатації та розробка рекомендацій щодо вдосконалення відповідного законодавства України. Проблематику кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей досліджували такі вчені, як М.І. Бажанов, В.І. Борисов, Т.В. Варфоломеєва, М.Й. Коржанський, В.О. Корнієнко та інші. Узгоджуючись із положеннями Конвенції про права дитини, варто відзначити, що через фізичну та розумову незрілість діти потребують особливого захисту, підтримки та правових гарантій для їхнього повноцінного розвитку. Для гармонійного формування особистості дитина має зростати в сімейному середовищі з атмосферою щастя, любові та порозуміння. Експлуатація дітей прямо суперечить цим принципам і становить особливу суспільну небезпеку, що передбачена статтею 150 Кримінального кодексу України. Ключовими проблемами у сфері кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей є низка аспектів. Серед них – складність відмежування експлуатації дітей від інших суміжних складів правопорушень, труднощі в доведенні самого факту експлуатації, а також відсутність чітких критеріїв розрізнення між дозволеною працею неповнолітніх і її злочинним використанням. Ці недоліки створюють ризик різночитань і неоднозначного застосування норм закону на практиці. Однією з основних проблем є відсутність чіткого визначення поняття "експлуатація" у статті 150 Кримінального кодексу України. Закон не містить вичерпного переліку дій, що мають охоплюватися цим поняттям. Загальноприйнятим є тлумачення експлуатації як залучення дитини до трудової діяльності з метою отримання прибутків із порушенням трудового законодавства. Юридично злочином визнається будь-яке використання праці дітей віком до 14 років незалежно від умов, а також праці осіб віком від 14 до 16 років за умови порушення встановлених законодавством норм. Водночас дискусії викликає визначення безпосереднього об’єкта цього правопорушення; однак на основі системного аналізу норм Кримінального кодексу його доцільно трактувати як порушення свободи дитини. Потерпілим у таких злочинах є дитина, яка не досягла встановленого законодавством віку працевлаштування. Проте визначення цієї категорії є недостатньо уніфікованим у юридичній доктрині, що може обумовлювати помилки у практичному застосуванні норм закону.
Таким чином, кримінально-правове регулювання відповідальності за експлуатацію дітей в Україні є недостатньо чітко сформульованим і характеризується низкою проблемних аспектів. Існуючі прогалини та суперечливі положення ускладнюють процес правозастосування, що, у свою чергу, може призводити до неточностей та помилок у притягненні винних осіб до відповідальності.
Список літератури:
1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III (зі змінами і доповненнями).
2. Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 р. ратифікована Україною 27.02.1991 р.
3. Кальман О.І. Захист дітей від експлуатації у міжнародному та національному праві // Порівняльно-аналітичне право. – 2022. – № 4. – С. 48–53.
4. Слободянюк О.О. Кримінально-правові аспекти боротьби з експлуатацією дітей в Україні // Юридичний вісник. – 2023. – № 2(57). – С. 102–107
_________________________
Науковий керівник: Голобородько Наталія Володимирівна, викладач юридичних дисциплін, Таращанський технічний та економіко-правовий фаховий коледж
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter