Сучасні дослідження усного перекладу засвідчують, що такий вид діяльності вимагає не аби-яких умінь та професійних навичок ще на етапі підготовки, так під час здійснення мовного відтворення змісту оригіналу мовою перекладу безпосередньо. Попри значну кількість теоретичних праць, присвячених проблематиці перекладу фахових текстів, питання формування та реалізації перекладацької стратегії висвітлено недостатньо. Наявні узагальнення не пропонують цілісного й системного підходу до адекватного відтворення спеціалізованих текстів. Для оптимального розв’язання цієї проблеми науковці звертаються до когнітивної парадигми аналізу процесу усного перекладу, що дозволяє краще зрозуміти ментальні механізми, залучені для прийняття перекладацьких рішень [4, c. 13–14]. Саме в межах когнітивної парадигми відбувається поступове переосмислення перекладу як складного ментального процесу, що потребує поетапного аналізу.
Кількість емпіричних досліджень, що ґрунтуються на когнітивному підході, суттєво зросла за останні десятиліття. Іспанські дослідники у межах когнітивної парадигми основну увагу зосереджують на виокремленні та детальному аналізі етапів і фаз опрацювання інформації, що супроводжують здійснення міжмовного посередництва. Комплексний аналіз діяльності з мовного посередництва таким чином дає підстави виділити три базові етапи:
1. встановлення комунікативного зв’язку між автором або мовцем (первинним адресантом) вихідного тексту та посередником як його першим реципієнтом;
2. ментальне опрацювання посередником отриманого повідомлення – незалежно від того, чи воно подане в усній, чи письмовій формі;
3. реалізація комунікативного акту між посередником як вторинним адресантом тексту перекладу та кінцевими адресатами.
Окреслена триетапна модель дозволяє перейти від опису процесу до з’ясування його внутрішніх когнітивних механізмів.
Українські дослідники звертають увагу на фрейми, беручи їх за методологічну основу вивчення розбіжностей між вихідною мовою та цільвою картиною світу [2, c. 6]. Такий підхід закономірно спрямовує дослідження у площину зіставлення культурних моделей інтерпретації дійсності.
Особливий акцент простежується у порівнянні вихідної та цільової культур, що підводить до теорії сценаріїв та «смислового» перекладу. Відображення когнітивних структур в мовних дозволяє перекладачеві не лише аналізувати концептуальний зміст через ці мовні форми. але й використовувати мовні форми для закладення змісту у перекладі. Відповідно, розбіжності у культурах мов оригіналу і перекладу вплинуть на форму повідомлення, яка буде змінена на декількох рівнях: граматичному, лексичному, синтаксичному [2, c. 6]. У цьому контексті особливої ваги набуває питання про природу самих когнітивних моделей, що лежать в основі перекладацької діяльності.
Екстраполюючи положення про зумовленість тексто- та дискурсоутворювальної діяльності індивіда системою когнітивних моделей, сформованих у процесі соціалізації та накопичення досвіду, на перекладацьку діяльність, доцільно виходити з припущення про варіативність таких моделей у представників різних етнокультурних спільнот [1, c. 24].
Когнітивні структури – фрейми, сценарії, прототипові схеми, концептуальні метафори – не є універсальними; вони формуються в межах конкретної культурної традиції й відображають специфіку національної картини світу. Саме ця неуніверсальність когнітивних структур зумовлює різноспрямованість інтерпретаційних стратегій перекладача.
У перекладацькому процесі ці ментальні репрезентації виконують функцію інтерпретаційних матриць: саме через них відбувається декодування змісту вихідного тексту та подальше моделювання тексту перекладу. Відповідно, розбіжності у фреймових структурах і концептуальних домінантах різних культур можуть зумовлювати альтернативні траєкторії інтерпретації й, як наслідок, варіативність перекладацьких рішень.
Таким чином, перекладач постає не лише як транслятор мовних значень, а як суб’єкт когнітивної діяльності, який співвідносить дві концептуальні системи, здійснюючи операції реконцептуалізації, категоризації та адаптації змісту до іншої культурно зумовленої моделі світу. Зазначене положення знаходить підтвердження у результатах компаративних досліджень.
Порівняльні лінгвокогнітивні та етнографічні студії засвідчують наявність відмінностей в етнокультурних способах репрезентації дійсності, що виявляються на різних структурних рівнях концепту. Зокрема, на рівні понятійного ядра простежуються культурно зумовлені прототипові моделі, які відображають специфіку категоризації досвіду в межах певної мовно-культурної спільноти.
Такі розбіжності не обмежуються лише варіативністю лексичної номінації, а стосуються глибинних когнітивних параметрів – структурування концептуального простору, ієрархізації ознак, визначення релевантності характеристик та формування прототипових сценаріїв. Відповідно, етнокультурна специфіка виявляється у способах актуалізації змісту, що безпосередньо впливає на інтерпретаційні механізми мовного посередника [3, c. 31].
Отже, перекладацьке рішення в межах когнітивної парадигми постає як етнокультурно зумовлений результат взаємодії індивідуальних ментальних моделей перекладача та концептуальних структур двох мовно-культурних систем.
Список літератури:
1. Андрієнко Т. П. Когнітивний аспект перекладацького дискурсу. East European Journal of Psycholinguistics. 2016. Vol. 3, no. 1. P. 23–33. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/13075/1/100_eejpl_journal_3.pdf (date of access: 22.02.2026).
2. Андрієнко Т. П. Когнітивні чинники, що визначають вибір стратегії перекладу. Філологічні трактати. 2012. Т. 4, № 3. С. 5–13. URL: https://essuir.sumdu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/1ad40076-c685-4d1b-bc48-7906e2d5a3d0/content (дата звернення: 21.02.2026).
3. McElhanon K. A. From word to scenario: the influence of linguistic theories upon models of translation. Journal of Translation. 2005. Vol. 1, no. 3. P. 29–67.
4. Cognitive and psychological aspects of interpreting : monograph. Ed. by Marcin Walczyński. Wrocław : Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 2016. 137 p. URL: https://repozytorium.uni.wroc.pl/Content/133624/PDF/Walczynski_Selected_aspects.pdf (дата звернення: 21.02.2026).
_________________________
Науковий керівник: Конкульовський Володимир Вікторович, кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії і практики перекладу Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter