«Природу можна долати
лише підкоряючись її законам»
Френсіс Бекон
Вирішити проблему одержання молока, рівного за стандартною якістю країн ЄС, можна тільки за умови застосування заходів, які ґрунтуються на вимогах нової парадигми природничих наук. Парадигма − це система уявлень, характерна для визначення етапу розвитку науки, культури, суспільного життя. Це − сукупність філософських та загальнотеоретичних основ науки [1].
Екологічна проблематика чітко і надійно увійшла в нову парадигму природничих наук. Одним з особливих завдань науки є організація і управління екологічними процесами як у соціальних системах, так і в системах біосфери. В епоху науково-технічного прогресу одним з найважливіших є питання про відношення біотичного і соціального на планеті, про роль людства в еволюції біосфери. (Біосфера − оболонка земної кулі, в якій сконцентрована жива речовина планети). Рівень розвитку науки виявився недостатнім для того, щоб поряд з активним розвитком техніки забезпечити такі ж темпи розвитку нових безпечних технологій і захист середовища проживання людини [5]. Тому технічний прогрес надав величезні можливості впливу людини на природу. Але він призвів також до значних змін у біогеоценозі планети, забруднення в окремих регіонах біосфери досягло катастрофічних показників [9]. (Біогеоценоз − складне слово: біо − перша частина наукових термінів, що вказують на життєві процеси, гео − частина, що указує на відношення до Землі, земної кори, ценоз − історично складена сукупність рослин і тварин, що населяють територію з однаковими умовами). Так, за останні 100-120 років людина вивела з вжитку значну площу продуктивної землі, знищила за останні 500 років дві третини лісів, звела до мінімуму запаси прісної води. Значно забруднено світовий океан, який продукує до 70 % кисню, що надходить в атмосферу [9].
Суспільне виробництво, взявши від природи 100 одиниць речовин, використовує всього три-чотири, а 96 одиниць повертає в природу у вигляді токсичних та інших непридатних речовин. У 80 природних провінціях світу з 198 катастрофічно порушена екологічна рівновага .
Протягом часу існування людства темпи його приросту збільшилися з 2 % за тисячу років до 2 % протягом одного року, тобто, приблизно в одну тисячу разів. Це, природно, загострить проблему життєвих ресурсів [1].
Екологічна проблематика ввійшла в коло питань першочергової важливості, які зі всією невідворотністю стали перед людством в епоху НТП. Вона активно примушує людей по-новому поглянути на світ, переглянути традиційні форми взаємин із зовнішнім середовищем, які склалися протягом історії цивілізації [9]. Сьогодні невідкладними є завдання управління екологічними процесами як у малих екосистемах та у біосфері в цілому, так і в соціальних системах.
Аж до 70-х років 20 століття мало хто сумнівався в безмежних можливостях НТП, який все ширше дозволяв людині оволодівати силами природи, стати її господарем. До цього закликає також і християнська релігія: «Плодіться і розмножуйтесь і наповнюйте землю, і володарюйте над рибами морськими і над птахами небесними, і над скотом, і над всією землею, і над усіма гадами, що повзають по землі» (книга Буття).
Учені з оптимізмом передрікали благотворні наслідки втручання людини в кліматичні процеси і чекали, коли ж, нарешті, можна буде управляти погодою і за бажанням змінювати клімат. Досить згадати знамениту тираду Мічуріна: «Нам нічого чекати милості від природи, взяти її наше завдання». Але цей садівник просто був підставною особою, він грав роль вихідця з простого народу, який «розумів» лінію партії щодо підкорення природи краще, ніж деякі «вейсманісти–морганісти з академічними званнями». В країні була розгорнута войовнича політизація природознавства, яка, починаючи з п’ятдесятих років минулого століття, набрала особливої гостроти. Окрім журнальних та газетних публікацій, видавалися солідні монографії, метою яких було всебічно обґрунтувати догмат партійності науки: «Марксистсько-ленінська філософія в медицині» (П.В. Алексеев, 1970), «Про значення ідейної спадщини В.І. Леніна в епідеміології» (И.И. Ёлкин, К.Е. Тарасов, 1970), «Марксистсько-ленінська філософія і природознавство» (Х.М. Фаталиев, 1960). П.В. Алексеев у творі «Наука і світобачення» (1983) відверто і досить цинічно сформулював завдання філософів-марксистів у соціально-політичній, морально-етичній та загально-методологічній переорієнтації науковців природознавців-немарксистів. Методологічна роль філософії в медичних науках значно зросла. Але ця роль могла б бути більш масштабною при наявності у кожного медика глибоких знань діалектичного матеріалізму. Наміри взяти все від природи були сформульовані в «сталінському плані перетворення природи», в якому передбачався поворот течії сибірських річок з півночі на південь для обводнення пустелі Середньої Азії, спорудження каскадів гребель на Дніпрі, в тому числі каналу Дніпро-Дунай т.д. здійсненню цієї стратегії «завоювання і підкорення» природи ми зобов’язані сучасній екологічній ситуації.
Починаючи з 70-х років минулого століття науково-технічний оптимізм перетворився в загальну тривогу за стан зовнішнього середовища, яке суттєво змінилося внаслідок постійно зростаючого тиску на нього людської діяльності [9]. Як пише з цього приводу академік І. Юхновський, «Україна довго пожинатиме плоди двох велетенських рукотворних катаклізмів: аварії на Чорнобильській АЕС і створення каскаду водойм на Дніпрі. Суспільству необхідні знання про походження та наслідки обох явищ» [12]. Тирада, яку приписують Мічуріну, перефразована: «Нам нічого ждати милості від природи після того, що ми з неї зробили». Поступово, досить повільно, але все більш упевнено природничі науки охоплює процес екологізації.
Академік І.П. Герасимов вважає, що екологія перетворюється в «специфічний загальнонауковий підхід до вивчення різних об’єктів природи і суспільства» [5]. (Екологія – розділ біології, що вивчає закономірності взаємовідношень тварин, рослин, мікроорганізмів між собою і з навколишнім середовищем). Основний зміст змін у світогляді, як випливає з концепції В.І. Вернадського, полягає в усвідомленні людиною своєї причетності до еволюції біосфери. «Людина вперше реально зрозуміла, що вона житель на планеті і може – зобов’язана мислити і діяти у новому планетарному аспекті» [4].
Розширення предмету наук і компетентності екологічних досліджень стає загальновизнаним. Екологічний аспект – це обов’язковий компонент ефективної розробки проблеми ветеринарної гігієни, зокрема гігієни молока.
Не вважаючи областю своєї компетенції філософський аналіз робіт цитованих авторів, спробуємо підійти до розгляду такого приземленого питання, як значення популяційно-центричного стилю мислення науковців у подальшому формуванні гігієни молока як науки в умовах прискореного процесу підвищення не тільки нормативів його якості і безпеки, а й організації системного виробничого і державного контролю.
В зв’язку з тим, що пошук «теоретичного простору» в гігієні молока ще тільки починається, виникла необхідність більш детально зупинитися на характеристиці цієї проблемної ситуації.
Формування світогляду ученого відбувається в загальному «світоглядному кліматі» конкретної держави, в системі соціальних відносин, що обумовлюються характером суспільно-економічного режиму [6].
Так, представник класичного рабовласницького режиму Платон та його учень Аристотель заперечували практичну діяльність як негідну вченого, вважали її долею рабів. Вони протестували проти використання математики в розв’язанні практичних завдань. Зневага Платона і Аристотеля та всіх прихильників натурфілософії до експерименту, до практичної діяльності, яка сформувалася як стиль мислення учених Стародавнього Світу, проіснувала більше двадцяти століть. Їхня наука ґрунтувалася на пасивному спогляданні, що призвело до застою думки і значно обмежило наукові досягнення. Між прибічниками відживаючих наукових шкіл і носіями наукових ідей точиться запекла боротьба, інколи не на життя, а на смерть.
Такі явища, як принесення свого життя в жертву моральних ідеалам (стиль мислення) в Античні часи чи Середньовіччя навіть у XX століття були не поодинокі. Так, Марк Порцій Катон Старший, давньоримський політичний діяч і письменник, добровільно пішов з життя у 48 років. Він вирішив, що досягнув граничного віку повноцінного життя і не схотів переживати занепад, слабнути і в’янути. Такий був його стиль мислення. У сучасній йому культурі цей вибір не осуджували . Джордано Бруно свідомо пішов на багаття, промовивши: „А все таки вона крутиться”. Знаменитий український драматург Лесь Курбас, як і тисячі інших політв’язнів чорної пам’яті Соловків, пішли на розстріл, не зрадивши своїх переконань.
Але були інші приклади. Знаменитий фізик Гете зробив значний внесок у численні галузі науки: в ботаніку − вчення про еволюцію рослин; в біологію − про еволюцію природи, про походження видів, про зміни органів живого організму в процесі еволюції. Отже, це були перші кроки до екологізації природничих наук. Сімдесятитрирічний Гете, переживши останнє у своєму житті кохання до юної Ульріки як тяжку хворобу, не витримав несприйняття деяких своїх ідей науковою спільнотою, залишив науку і звернувся до поезії. Тому ми знаємо Гете як великого поета («Вільгельм Майстер», «Фауст», «Роки мандрівок»), а не як великого фізика [11].
Отже, світогляд ученого тісно пов'язаний з суспільним кліматом держави. В Японії, наприклад, високо цінують геніальних учених. Першою особою після імператора вважається Хідекі Юкава − творець теорії ядерних сил.
Деспотизм і догматизм рішуче боролися з носіями неугодного їм вчення. Церква змусила Галілея зректися істини, ченця Джордано Бруно інквізиція спалила на вогнищі, на портреті Ейнштейна фашисти написали «Розшукується злочинець» і спалили його книги, Нільсон Бор на рибальському суденці втік у Швецію, Енріко Фермі знайшов притулок за океаном [11].
Нові стилі наукового мислення не приходять мирно, між старим світобаченням і новими ідеями завжди точиться боротьба. Вченим важко розставатися із своїми поняттями та своєю точкою зору.
У свій час пророк Магомет, утверджуючи Коран, висловив таку точку зору: «Якщо науки навчають тому, що написано в Корані, вони зайві, якщо вони навчають іншому, вони безбожні і злочинні». Позицію прогресивно мислячих учених з цього приводу чітко окреслив Ейнштейн: «У науці важливо відмовитися від глибоко закоренілих пересудів, що часто не критично повторюються… ми повинні перевірити старі ідеї, хоч вони й належать минулому. Це єдиний засіб зрозуміти важливість нових ідей і межі їх справедливості» [цит. 11].
Відставанню у теоретизації багатого емпіричного матеріалу у природничих науках, були серйозні причини. Сумнозвісний лозунг М.С. Хрущова догнати і перегнати Америку протягом п’ятирічки заставив задуматися учених – економістів над проблемами якості технічної продукції країни. Одною із серйозних причин не конкурентноздатності нашої сільськогосподарської продукції на зовнішньому ринку була низька якість окремих її видів. Розуміючи неможливість застосувати ринкові механізми в соціалістичній економічній системі, окремі групи економістів, господарників і навіть партійних керівників розпочали пошук можливостей виходу з кризи якості як промислової, так і сільськогосподарської продукції. Народжувався новий варіант теоретичного мислення наукових працівників і виробничників щодо використання деяких законів ринкової економіки в умовах реального соціалізму. Розпочався рух за створення комплексних систем управління якістю праці та продукції, з’явилися різні їх варіанти: Саратовська, Дніпропетровська , Білоруська, Львівська. Ці системи були схвалені ЦК КПРС і рекомендовані для повсюдного впровадження . Автор капітального видання, секретар Львівського ОК КПУ М.Г. Василів уперше в Союзі теоретично обґрунтував вимогу покласти всю повноту відповідальності за якість сільськогосподарської продукції безпосередньо на перших керівників господарств [3]. Видатні економісти (А.В. Глічев, М.І. Круглов, Є.А. Авсієвич) розробили, а Держстандарт затвердив «Інструкцію реєстрації і обліку стану розробки та впровадження комплексних систем управління якістю продукції в об’єднаннях і на підприємствах (РДІ 103-77)». Були прийняті спеціальні методичні вказівки державного масштабу щодо побудови Комплексної системи управління якістю продукції опубліковані капітальні праці [10]. Науковцями ВНДІВС (В.В. Винокуров, І.І. Балковий) та Українського відділення цього інституту (І.П. Даниленко), разом із зооветспеціалістами Тернопільської області (В.С. Сухарський, І. Хіхловський, В.М. Тарнавський) була розроблена комплексна система управління якістю молока, яка за науковим обґрунтуванням та принципами запровадження і функціонування виявилася своєрідним прообразом системи належної гігієнічної практики (GMP/GHP) з використанням основних принципів системи НАССР [8]. Система була впроваджена в ряді господарств Тернопільської області [8], які стали реально постачати високоякісне за ГОСТ 13264-70 молоко, на їх базі було проведено 9 союзних та стільки ж республіканських та регіональних семінарів. Систему схвалила ВАСГНІЛ і рекомендувала до впровадження у виробництво [9]. Але на цьому справа закінчилася.
Молочна продукція, вироблена з молока низької якості не відзначалася потрібною якістю. Низька якість продуктів тваринництва, Чорнобильська трагедія, штучний голод 1945-1947 роках – все це позначилося на стані здоров’я населення України: середній вік чоловіків знизився до 62,7 років (у Японії – 81,5 років), на десять тисяч новонароджених дітей до 5-річного віку в Україні помирає 20, а в Європі 4,6 дітей.
Україна готується до ступу в ЄС, що дасть їй можливість експортувати молочні продукти в країни Західної Європи. Як показав наш досвід, без всебічного використання екологічних законів при розробці технологічних операцій з виробництва молока досягти його європейської якості неможливо. Для реалізації цієї високої мети вагоме значення має роль держави у підтримці наукового потенціалу країни та розвитку науки загалом. Лауреат Нобелівської премії Ф. Жоліо-Кюрі, який висловився про країну, яка не дбає про розвиток науки, наступним чином: «Наука відкриває тим, хто їй служить, грандіозні перспективи. Наука необхідна народу. Країна, яка не дбає про науку, неминуче перетворюється в колонію».
Отже, що таке екологізації? Нові науки формуються за законами диференціації та інтеграції. Так, наука зоогігієна не могла вирішувати всі нюанси проблеми якості і безпечності молока коров’ячого сирого. Згідно закону диференціації наук із складу материнської науки зоогігієни шляхом диференціації виділялась нова наука, яка дістала назву гігієна молока із своїм об’єктом, предметом та методами. Ця тріада характеризує гігієну молока як самодостатню науку. Молоко як об’єкт науки вивчається методами запозиченими згідно закону інтеграції наук складу материнської науки зоогігієни, ветеринарної санітарії та гігієни, санітарної мікробіології і, що особливо важливо – екології, зокрема, екології мікроорганізмів середовища молочних ферм, екології мікрофлори молочного устаткування, екології вимені корів, включаючи шкіру дійок. Це дало можливість суттєво поглибити закон С.О. Корольова про фазний характер розмноження молочної мікрофлори, збагативши його фазою кріофлори (М.Д. Кухтин).
Вивчення екології мікрофлори вимені корів дало можливість експериментально показати функціонування цього органу як екосистеми зі своєю специфічною нормомікрофлорою. Ці результати дали можливість відмовитися від широко розповсюдженого твердження про стерильність вимені і запропонувати нові підходи до профілактики і лікування маститів (М.Д. Кухтин, Я.Й. Крижанівський, Ю.І. Шуманський). Вивчення екологічних особливостей умовної мікрофлори середовища ферм, і її вплив на якість молока дало можливість запропонувати суттєві доповнення до технології санобробки молочного устаткування (М.Д. Кухтин, І.П. Даниленко, Ж.П. Свіргун).
Вивчення екологічних особливостей мікрофлори передшлунків корів під впливом збіднених зимових раціонів, дало можливість виявити раніше невідому форму зимового хронічного нітратного токсикозу корів (Д.Ф. Гуфрій, М.Т. Мусієнко, В.Т. Климик). Ретельне вивчення екології мікрофлори середовища тваринницьких ферм дало можливість виявити причину реінфікування приміщення після його дезінфекції (Я. Г. Русенко).
Екологізація наукових розробок дало можливість побудови нових підходів до нормативного управління ризиками в критичних точках контролю та багато іншого.
Покладання персональної відповідальності за якість продукції на керівників господарств – виробників молока та керівників підприємств з його переробки, запровадження систем виробничого контролю та гармонізація його з контролем державним, кардинально змінює правовий статус нових нормативних документів.
На закінчення варто відзначити факт занадто низького рівня суспільної відповідальності працівників тваринництва за якість його продукції, особливо молока та молочних продуктів. Ця для нас нова, ще науково не обґрунтована проблема, але яка реально існує і вимагає розробки ефективних заходів з її формування і реалізації.
Використана література:
1.Петленко В.П. Філософія медицини –К.; Здоровя,1979.-232с.
2.Бажал А. Як відчути власний шлях //ДТ.-2008.-№23.- С.13.
3. Василів М.Г. Управління якістю сільгосппродукції.-К.;Урожай,1981.-136с.
4. Вернадський В.І. Роздуми натураліста. Наукова думка як планетарне явище.-М.1977.
5. Герасимов И.П. Методологические проблемы екологизации современной науки //Вопросы философии.-1978.-№11.-С.67.
6. Карпинська Р.С. Биология и мировозрение . М.:Мысль.1980.-207.с.
7. Комплексна система управління якістю молока.- Тернопіль: Управління с/г Тернопільського облвиконкому, 1978.- 38с.
8. Бойчук В.О., Вихрущ В.П., Даниленко І.П. Методичні рекомендації по впровадженню комплексної системи управління ефективністю і якістю с/г виробництва.- Тернопіль 1978.- 167с.
9. Абрамова Н.Т., Голубець М.А. і др..- К. Наукова думка.1983.- 326с.
10. Юрчишин В.В. Організація управління якістю праці і продукції в сільському господарстві.-К.Урожай.1983.-168с.
11. Радунська І. Передчуття і звершення. - К.:Веселка, 1982.-258с.
12. Юхновський І.Р. Про ідеологію і політику Українського інституту національної памяті //Дзеркало тижня.-2007.№49-С.21
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter