Україна як демократична правова держава прагне досягти високого рівня інклюзивної освіти, де кожен зможе розвиватися та реалізувати потенціал. Однак, одним з найважливіших викликів є забезпечення рівних прав та можливостей для людей з інвалідністю у всіх сферах життя.
Соціальна реабілітація осіб з психоневрологічними порушеннями є одним із пріоритетних та комплексних напрямів сучасної науки – медичної галузі, соціальної роботи, що має на меті відновлення соціальних функцій, сприяння адаптації до повсякденного життя та підвищення якості життя таких осіб.
Щодо ключового поняття дослідження «соціальна реабілітація», насамперед, звертаємося до визначення, запропонованого в нормативних документах:
- соціальна реабілітація – це вид соціальної роботи, спрямованої на відновлення основних соціальних функцій, психологічного, фізичного, морального здоров'я, соціального статусу сімей, дітей та молоді (Закон України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю» [3]);
- соціальна реабілітація – система заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі у житті, відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності шляхом соціально-середовищної орієнтації та соціально-побутової адаптації, задоволення потреби у забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації (Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» [2];
- соціальна реабілітація передбачає соціально-побутову адаптацію і соціальносередовищну орієнтацію, соціальне обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення (Типова програма реабілітації інвалідів, Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. № 1686 [1]).
Соціальна реабілітація передбачає адаптацію особистості до соціального оточення, відновлення особи шляхом формування адекватного відношення суспільства до осіб з інвалідністю та їх до суспільства, включаючи соціально-психологічну корекцію відносин у сім'ях, трудових колективах, інших мікро- та макроколективах, у суспільстві у цілому [5, с. 213].
В сучасному науковому дискурсі існує загальне розуміння соціальної реабілітації як «комплексу систему заходів, спрямовану на відновлення соціального статусу людини з інвалідністю, її соціальну інтеграцію та адаптацію в суспільстві. Соціальна реабілітація може існувати як окремий напрям роботи, так і бути компонентом під час медичної, психологічної, фізичної або трудової реабілітації» [5, с. 212].
Завдання соціальної реабілітації:
– визначення особливостей впливу соціуму на хворобу (травму), її виникнення та подальший розвиток, що дає можливість усунути причини, які заважають ефективному відновленню особи в суспільстві;
– визначення впливу реабілітаційних заходів, найкращих чинників для успішного відновлення особи як соціальної категорії шляхом організації відповідного способу життя, усунення дії негативних соціальних чинників, що заважають успішній реабілітації;
– дослідження соціального забезпечення інвалідів, вивчення пенсійного та трудового законодавства і можливостей працевлаштування особи з інвалідністю;
– вивчення особливостей комунікації особи із суспільством для відновлення та/або посилення соціальних зв'язків [4].
Соціальна реабілітація – це вид соціальної роботи, спрямованої на відновлення основних соціальних функцій, психологічного, фізичного, морального здоров'я, соціального статусу сімей, дітей та молоді. Соціальна реабілітація спрямована на інтеграцію пацієнтів у суспільство. Допомагає людям з обмеженими можливостями здоров’я подолати соціальні, психологічні та професійні бар’єри. Як наслідок, це дозволяє пацієнтам брати активну участь у професійному житті, що суттєво впливає на їхнє самопочуття та якість життя.
Отже, актуальність питання соціальної реабілітації осіб з інвалідністю доведено на теоретичному, методичному та практичному рівнях. Особливої уваги потребує обґрунтування особливостей діяльності закладів соціальної сфери, діяльність яких спрямована на соціальну реабілітацію такої категорії людей з урахуванням традицій та новацій в означеній сфері, а також потреб та викликів сучасного суспільства в цілому та соціальної сфери зокрема.
З-поміж інших структур на сьогодні основна частина завдань щодо соціального обслуговування, соціальної реабілітації людей, які мають різні види психоневрологічних порушень, покладається на психоневрологічні інтернати – інституційну складову загальної системи психіатричної допомоги в Україні.
Список літератури
1. Державна типова програма реабілітації інвалідів. URL : https://www.kmu.gov.ua/npas/58079892 (дата запиту 12.12.2025)
2. Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15?lang=uk#Text (дата запиту 12.12.2025)
3. Закон України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю» від 21.06.2001 № 2558-III від 21.06.2001 № 2558-III. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2558-14/ed20180120#n20 (дата запиту 11.12.2025)
4. Марунич В. В., Шевчук В. І., Яворовенко О. Б. Методичний посібник із питань реабілітації інвалідів. Київ, 2006. 212 с.
5. Чупіна К. О. Соціально-психологічна реабілітація осіб з інвалідністю засобами інклюзивного туризму. Габітус. 2020. Вип.12. Том 1. С. 211–216.
__________________________
Науковий керівник: Коляда Наталія Миколаївна, доктор педагогічних наук, професор, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter