Економічна доступність лікарських засобів — показник, що характеризує здатність населення придбати необхідні медикаменти без значного фінансового навантаження. Для України, яка переживає трансформації у фінансуванні охорони здоров’я, а також наслідки масштабної війни, проблема доступності ліків є ключовою для забезпечення сталого лікування гострих та хронічних захворювань. Вивчення економічної доступності дає змогу визначити прогалини у політиці реімбурсації, страхуванні та нормативному регулюванні, а також спрямувати заходи для мінімізації ризику катастрофічних витрат населення при оплаті медикаментів [1].
Актуальність дослідження визначається низкою факторів. По-перше, високий рівень прямих витрат населення на ліки зберігає значну частку у загальних витратах на охорону здоров’я, що підвищує ризик фінансового виснаження сімей. По-друге, воєнні дії 2022–2025 рр. призвели до порушень ланцюгів постачання та зростання цін на деякі групи препаратів, що ускладнило доступність ліків особливо для хронічних хворих. По-третє, в Україні діють програми реімбурсації («Доступні ліки»), однак їхні покриття та механізми потребують оцінки з позицій ефективності й справедливості розподілу ресурсів. Ці фактори роблять необхідним оперативне дослідження економічної доступності ліків.
Метою роботи було здійснити комплексну оцінку економічної доступності лікарських засобів для населення України: проаналізувати основні бар’єри, державні програми реімбурсації, а також надати рекомендації для покращення доступності та зменшення фінансового навантаження на споживачів.
Аналітичні матеріали World Health Organization/World Bank та національні звіти свідчать, що витрати на ЛЗ в Україні залишаються занадто високими. З початком повномасштабної агресії й економічного спаду загальна реальна державна видаткова підтримка охорони здоров’я зменшилася (консолідовані видатки знизилися приблизно на 12% у реальному вимірі між 2021 і 2022 роками), що підвищило питому вагу частки прямих витрат на охорону здоров’я витрат населення. Через це частка, яку сім’ї витрачають на ліки, зросла і залишалася ключовою причиною ризику фінансового виснаження [2].
Найвищий ризик мають пацієнти з хронічними захворюваннями (цукровий діабет, серцево-судинні хвороби, онкопацієнти), родини з низьким доходом, мешканці регіонів, де працює менше аптек або де зруйнована інфраструктура — у таких регіонах частіше повідомляють про неможливість оплатити ліки або лікування [3].
Програма «Доступні ліки» показала позитивний вплив у зниженні прямих витрат пацієнтів на окремі хронічні захворювання, але її покриття обмежене за номенклатурою та залежить від наявності електронного рецепта й участі аптек у програмі; існують регіональні нерівності у доступі. Дані показують, що реімбурсація зменшує пряме навантаження для пацієнтів у тих нозологіях, що входять до програми. Проте загальний рівень частки прямих витрат на ліки залишається високим через:
- великий спектр препаратів поза реімбурсацією;
- дефіцити/високу ціну окремих препаратів;
- необхідність доплат за інноваційні ліки.
Тобто програма пом’якшує проблему, але не усуває її повністю [2].
Порушення імпортних ланцюгів, концентрація постачань із кількох країн і логістичні проблеми призвели до тимчасових дефіцитів і локального зростання цін на окремі групи препаратів (наприклад інсуліни, онкопрепарати). Емпіричні дослідження 2022–2024 рр. підтверджують зниження доступності деяких життєвоважливих ліків у період воєнних дій [4]. Оновлений Закон «Про лікарські засоби» визначає сучасні правила обігу, але потребує подальшої імплементації норм, спрямованих на гарантування цінової прозорості, стимулювання українського виробництва й механізмів соціального захисту при відсутності реімбурсації.
Таким чином, економічна доступність лікарських засобів в Україні залишається проблемною: пряма оплата ліків населенням продовжує створювати ризики фінансового виснаження, а регуляторні й логістичні виклики підсилюють нерівності у доступі.
З метою економічної доступності ЛЗ для населення слід приділити значну увагу питанням розширення номенклатури програм реімбурсації та охоплення уразливих груп; посилити моніторинг цін і наявності ліків; стимулювати диверсифікацію постачальників і розвиток локального виробництва; удосконалити соціальні механізми підтримки при хронічних хворобах.
Застосування цих заходів знизить ризик катастрофічних витрат та покращить доступ населення до необхідних медикаментів.
Список літератури:
1. WHO. Health financing in Ukraine: RESILIENCE IN THE CONTEXT OF WAR. — Режим доступу: https://p4h.world/app/uploads/2023/03/WHO-EURO-2022-5882-45647-65535-eng.x24228.pdf
2. WHO. Health financing in Ukraine: reform, resilience and recovery. - Режим доступу: https://lnk.ua/MNjpQM7eE
3. WHO 2024 Emergency Appeal: Ukraine JANUARY 2024. - Режим доступу: https://lnk.ua/y4zj71r4j.
4. Comparative analysis of availability and affordability of hypoglycaemic medicines for Ukrainian patients during the war 2022-2023. Режим доступу: https://library.dmed.org.ua/uploads/files/2024-12/1735642290_2024_1_6-1.pdf.
|