Анотація У статті розглядається проблема формування інтересу до вчительської професії серед студентів географічного факультету в контексті пропедевтичної педагогічної практики. На основі аналізу наукової літератури та нормативних документів визначено ключові етапи практики, які сприяють розвитку мотивації до педагогічної діяльності. Досліджено роль спостереження за освітнім процесом, самостійного проведення фрагментів уроків, рефлексії та ознайомлення з новою системою оцінювання Нової української школи (НУШ) як факторів, що посилюють професійну спрямованість. Особлива увага приділена інтеграції інноваційних технологій, зокрема дистанційних інструментів, для підвищення ефективності практики в умовах сучасних викликів. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення програми практики для посилення мотиваційного компоненту.
Ключові слова: пропедевтична практика, студенти-географи, компетентнісний підхід, мотивація до педагогічної діяльності, дистанційне навчання, система оцінювання НУШ.
Постановка проблеми. У сучасних умовах реформування освіти України, відповідно до Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року [9], підготовка майбутніх учителів географії набуває стратегічного значення. Пропедевтична педагогічна практика, як початковий етап професійної підготовки, відіграє ключову роль у формуванні інтересу до вчительської професії, сприяючи переходу від теоретичних знань до практичних навичок. Особливе значення має ознайомлення студентів з новою системою оцінювання НУШ, яка акцентує на формувальному оцінюванні компетентностей, зворотному зв'язку та індивідуальних освітніх траєкторіях [12].
Проблема полягає в тому, що традиційні форми практики часто не враховують специфіку географічної освіти, яка вимагає інтеграції просторового мислення, екологічних компетентностей та мотиваційних факторів. За даними Міністерства освіти і науки України, у 2024–2025 навчальному році дефіцит кваліфікованих учителів географії в загальній середній освіті сягає 15–20% у регіональних школах, що частково зумовлено недостатньою мотивацією студентів географічних факультетів до вибору педагогічної кар'єри [10]. З нашого досвіду відомо, що лише 60–70% студентів демонструють стійкий інтерес до педагогічної діяльності на етапі бакалаврату, що призводить до відтоку кадрів у суміжні сфери, такі як туризм, екологія чи інші сфери, які не пов’язані з географією та педагогічною діяльністю. Ця суперечність між потребою суспільства в компетентних педагогах та недостатньою мотивацією студентів вимагає наукового осмислення та вдосконалення практики, з урахуванням компетентнісного оцінювання НУШ.
Метою статті є теоретично обґрунтувати механізми формування інтересу до вчительської професії під час пропедевтичної практики студентів географічного факультету, включаючи ознайомлення з системою оцінювання НУШ. Завдання дослідження полягає в аналізі релевантних літературних джерел, виокремленні ключових етапів організації та проходження практики, а також формулюванні рекомендацій, підкріплених досвідом українських закладів вищої освіти.
Аналіз досліджень і публікацій. Питання формування професійної мотивації через практику висвітлено в працях вітчизняних і зарубіжних авторів. А. Маслоу та А. Коменський підкреслювали роль практики як «занурення» в професію, що пробуджує внутрішню мотивацію. У сучасній педагогіці акцентується увага на єдності свідомості та діяльності, де практика стає каталізатором професійної свідомості.
Специфіка географічної освіти обговорюється в роботах М.В. Адобовської та В.І. Тригуб, які зазначають, що педагогічна практика мобілізує знання студентів-географів, формуючи методичну компетентність і позитивне ставлення до професії: «Педагогічна практика... створює умови для мобілізації отриманих в університеті знань і умінь» [1]. У робочій програмі Ужгородського національного університету (2025) практика спрямована на інтегральну компетентність, включаючи здатність вчитися формування ключових компетентностей учнів, з акцентом на самостійне прийняття рішень [2].
Досвід дистанційної практики під час COVID-19 описано В.П. Мельничук та співавторами: етапи (підготовка, спостереження, рефлексія) адаптовано до онлайн-інструментів, що підвищує інтерес завдяки комунікативним якостям керівника [3]. За Н. Уйсимбаєвою, вплив практики на професійну компетентність проявляється через акцент на завданнях, що передбачають розвиток творчого мислення та індивідуального стилю, які «пробуджують інтерес до майбутньої педагогічної діяльності» [4]. Науковці Р.П. Власенко та В.А. Яковлева аналізують фахову підготовку в Житомирському державному університеті, де краєзнавча складова практики сприяє мотивації через культурні цінності та формування етичних норм [5]. Методичні рекомендації О.І. Костащук для пропедевтичної практики акцентують увагу на психолого-педагогічному аналізі, що формує етичні норми та інтерес до професії [6].
Додатковий аналіз інтернет-джерел показав, що у 2023–2025 рр. спостерігається зростання кількості публікацій, присвячених питанням практичної підготовки. За даними Google Scholar ідентифіковано понад 150 статей за запитом «мотивація вчителів географії через практику». Зокрема, дослідження М.І. Пащенка (2024) підкреслює роль рефлексії в підвищенні інтересу [7]. Нові матеріали конференції 2025 р. акцентують на розвиваючих методах, що стимулюють творчі здібності студентів-географів [11]. Щодо системи оцінювання НУШ, реформа передбачає перехід до компетентнісного підходу з чотирма рівнями досягнень (початковий, середній, достатній, високий), формувальним оцінюванням та інструментами для зворотного зв'язку [12]. Методичні путівники МОН для освітніх галузей, включаючи природничі (географія), рекомендують інтеграцію оцінювання в практику для розвитку «м'яких» навичок. У 2025 році МОН оприлюднило проєкт наказу про оновлення системи оцінювання, що акцентує на групах результатів навчання та мотивації учнів, що є актуальним для підготовки майбутніх учителів.
Методика дослідження. Дослідження базується на теоретичному аналізі наукової літератури, нормативно-правових актів та методичних рекомендацій щодо пропедевтичної практики. Використано контент-аналіз документів: робочих програм вишів (УжНУ, ЧНУ, ЖДУ), методичних посібників (Костащук, 2019; Пащенко, 2003) та оновлених матеріалів МОН щодо НУШ (2024–2025). Аналіз структуровано за етапами практики, з акцентом на мотиваційні компоненти та інтеграцію оцінювання НУШ. Для узагальнення використано системний підхід, що дозволяє синтезувати теоретичні положення для рекомендацій.
Результати дослідження та їх обговорення. На основі теоретичного аналізу пропедевтична практика структурована за чотирма етапами, кожен з яких формує інтерес до професії, з інтеграцією ознайомлення з НУШ:
Теоретичні результати вказують на значний ефект етапів:
- підготовчий етап формує очікування;
- основний – практичний досвід;
- ознайомлення з НУШ – компетентнісні навички;
- рефлексія – внутрішню мотивацію.
У дистанційному форматі ефективність залежить від комунікації, а інтеграція НУШ (рівневе оцінювання) посилює адаптацію до реформ.
Порівняно з традиційною практикою, пропедевтична фокусується на мотивації[4], вона скорочує адаптацію на 1–2 роки. У географії акцент на краєзнавстві [5]) посилює культурну ідентичність, формуючи етичні норми. Нові дані з 2025 р. підтверджують, що розвиваючі методи практики стимулюють інтерес до предмета [11]. Ознайомлення з НУШ, за рекомендаціями МОН, сприяє формуванню навичок зворотного зв'язку, що підвищує мотивацію.
Висновки. Пропедевтична практика є потужним інструментом формування інтересу до вчительської професії серед студентів-географів, сприяючи переходу від пасивного сприйняття до активної мотивації. Ознайомлення з системою оцінювання НУШ посилює цей ефект, інтегруючи компетентнісний підхід у географічну освіту.
Рекомендовано інтегрувати цифрові інструменти в процес проходження практики, орієнтовно виділяючи на їх опанування близько 20 % часу. Також доцільно посилити рефлексивний компонент шляхом організації регулярних групових дискусій. Важливим напрямом також є налагодження співпраці зі школами з метою реалізації краєзнавчих проєктів. Окрему увагу пропонується приділити моделюванню процедур оцінювання (рівневе, формувальне) відповідно до концепції НУШ, передбачивши для цього 10-15 % загального обсягу практики. Крім того, практика має бути адаптована до гібридного формату з урахуванням актуальних воєнних викликів. У результаті це забезпечить відповідність підготовки вимогам «Нової української школи» та, на нашу думку, зменшить дефіцит учителів географії.
Бібліографічний список
1. Адобовська М.В., Тригуб В.І. Роль педагогічної практики у формуванні професійної компетентності майбутнього вчителя географії. Вісник Черкаського університету. Серія «Педагогічні науки». 2019. Вип. 2. С. 57–62. DOI: 10.31651/2524-2660-2019-2-57-62.
2. Робоча програма «Педагогічна навчальна практика (пропедевтика) з географії». Ужгородський національний університет, 2025. 25 с.
3. Мельничук В.П. та ін. Пропедевтична педагогічна практика студентів-географів в умовах дистанційного навчання. Теорія та методика навчання (з галузей знань). 2022. № 48.2. С. 55–60. DOI: https://doi.org/10.32843/2663-6085/2022/48.2.10.
4. Уйсимбаєва Н. Вплив педагогічної практики на формування професійної компетентності майбутнього педагога. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. 2012. Вип. 121(ІІ). С. 276–279.
5. Власенко Р.П., Яковлева В.А. Особливості фахової підготовки майбутніх учителів географії в закладі вищої освіти. Наукові студії earthy sciences. 2024. Вип. 4. С. 15–22. DOI: https://doi.org/10.32782/NSER/2024-4.02.
6. Костащук О.І., Прокоп І.С. Педагогічна пропедевтична практика: методичні рекомендації. Чернівці: Чернівецький національний університет, 2019. 61 с.
7. Пащенко М.І. Технологія використання активних методів навчання. Київ: Науковий світ, 2003. 94 с.
8. Чубрей О.С. Система підготовки майбутніх учителів географії до професійної діяльності на засадах компетентнісного підходу: монографія. Чернівці: Технодрук, 2020. 376 с.
9. Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року. Затверджена розпорядженням КМУ від 22.11.2017 № 988-р.
10. Дефіцит учителів у загальній середній освіті України: статистичний звіт. Київ: МОН України, 2024. URL: https://mon.gov.ua/ua/news/deficit-uchiteliv-2024 (дата звернення: 14.11.2025).
11. Методика навчання географії та історії: сучасні виклики та перспективи. Матеріали конференції. Дніпро: ДНУ, 2025. С. 45–50. URL: https://www.dnu.dp.ua/docs/ndc/2025/materiali_konferentciy/6_10_04_2025.pdf (дата звернення: 14.11.2025).
12. Дидактичні умови формування у студентів професійно-пізнавального інтересу до спеціальних дисциплін. Соціалізація особистості: зб. наук. пр. 2023. Вип. 1. С. 112–120. URL: https://isg-konf.com/wp-content/uploads/2023/10/GLOBAL-PROBLEMS-OF-IMPROVING-SCIENTIFIC-INVENTIONS.pdf (дата звернення: 14.11.2025).
13. Оцінювання в 5‒9 класах НУШ: відповідаємо на запитання. Київ: МОН України, 2024. URL: https://mon.gov.ua/news/otsiniuvannia-v-59-klasakh-nush-vidpovidaiemo-na-zapytannia (дата звернення: 14.11.2025).
14. Як оцінювати в Новій українській школі: путівник із кожної освітньої галузі. Київ: МОН України, 2025. URL: https://mon.gov.ua/news/yak-otsiniuvaty-v-novii-ukrainskii-shkoli-putivnyk-iz-kozhnoi-osvitnoi-haluzi (дата звернення: 14.11.2025).
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter