Проводячи реформи в освіті, до яких спонукає життя, дуже важливо не втратити ті надбання, які залишили нам попередні покоління, чи це стосується психолого-педагогічних підходів, чи методичних у навчанні предмету.
Глибокий пласт історичного минулого України містить численну кількість загублених імен, фактів, подій. Наше завдання – не тільки оприявити їх, але й дослідити, проаналізувати та використати неоціненний досвід цілої плеяди українських науковців, педагогів, які зробили значний внесок у поширенні математичних знань, збереженні наукової спадщини та розвитку національної освіти.
Юліан Богачевський, доктор філософії у напрямку фізико-математичних досліджень, народився 15 квітня 1897 року в с. Лецівка на Станіславщині [1] у сімї о. Теодора Богачевського, греко-католицького свяще-ника, посла до Галицького сейму 8-го скликання, літератора, громадського діяча і просвітника. Початкову та середню освіту Юліан Богачевський здобув у Стрию (1904 - 1914 р.). З них 7 років навчався у Стрийській державній гімназії класичного типу. Іспит на атестат зрілості склав на «відмінно» у Відні 13 січня 1916 року. Далі служба в австрійській армії аж до 1918 року. Вищу освіту здобуває з 1.09.1921 по 15.04.1923 року в Українському (таємному) університеті, де математику викладали провідні на той час постаті в українській науці Володимир Левицький та Микола Чайківський [7]. Далі з квітня 1923 по липень 1927 року продовжує навчання у Ґраці (Австрія) в університеті Карла Франца на фізико-математичному відділі філософського факультету, де знайомиться із сучасними напрямками розвитку в галузі математики та фізики. Юліан Богачевський бере активну участь у семінарі під керівництвом проф. Роберта Штернека, зробивши кілька розлогих доповідей з алгебри та теорії чисел. У Ґраці Богачевський складає філософсько-педагогічний іспит і розпочинає роботу над дисертацією з математичної фізики під керівництвом професора фізики Ганса Бендорфа (1870-1953). Тут молодий Богачевський poзpoбляє мeтод електричних зображень для знаходження потенціалу на вісі симетрії; вдосконалює його, використовуючи поліноми Лежандра [3]. Ці результати знайшли відображення у дисертації «Про інфлуентний вплив кулистого провідника на концентричний сектор (кульовий сегмент)» (Über Influenzierung einer leitlenden Kugel durch eine konzentrische Kugelkalotte), промоція якої відбувається 11 листопада 1927 року, після цього він отримує ступінь доктора філософії в галузі фізико-математичних наук. Пізніше Ганс Бендорф у співпраці з фізиком Віктором Францом Гессом опублікував всеосяжний трактат про атмосферну електрику “Atmosphärische elektrizität” (1928) («Атмосферное електричество» (1934) [2]), де використав обчислення, які проводив разом з Юліаном Богачевським.
Протягом 1927/28 років навчається у Познанському університеті, щоб мати право викладати в середніх школах Польщі. Після складання іспитів у травні 1928 р отримує кваліфікацію вчителя середніх шкіл з математики і фізики. У наступні роки з 1928 по 1932 працює у державних школах у Перемишлі, Ярославі, Кам’янці Струмиловій (Кам’янка-Бузька), Рава-Руській. Пройшовши практику педагогічну в державних школах, Юліан Богачевський присвячує себе навчанню українців у приватних начальних закладах «Рідної школи» в Яворові (1935-1936), Стрию (1936-1938), Рогатині (1938-1940). Педагогічні дослідження Ю. Богачевський опубліковує в статті «Про можливість кореляції при навчанні математики та фізики» [5]. Мова йде про «зв'язок поміж одним предметом та другим предметом чи другими ділянками знання», де математик пише про необхідність вивчати науку як систему поглядів, які склалися в певні історичні епохи.
Юліан Богачевський не полишає і наукової роботи. У 1934 році стає членом Наукового товариства імені Т. Шевченка, видає кілька праць у Збірниках НТШ, які присвячені темам з матаналізу «Лапласове диференціальне рівняння» [6], «Узагальнення Лежандрових поліномів» [7], що є продовженням роботи початої у Ґраці, «Загальна формула арифметичних сум» [9], а також невеличке повідо-млення про елементарне доведення однієї класичної теореми з геометрії [8]. Вчений намагається також популяризувати математику не тільки серед науковців, але і серед ширшого кола поціновувачів математики і публікує працю «Три класичні проблеми геометрії: подвоєння шостистінника, трисекція кута, квадратура кола» [4].
17 травня 1937 року доповідає на VI з’їзді українських природників та лікарів з темою «Формалізм та інтуіціонізм у математиці» [10], де піднімає актуальне на той час питання: «Чи є сучасна математика логічно перекон-ливою?». Доповідь подає порівняльний аналіз аксіоматичних основ геометрії Евкліда та Гільберта та можливості їх інтерпретації, говориться про незалежність аксіом, наводяться характеристики неевклідової геометрії. Також доповідач охарактеризовує два напрямки в математиці – формалізм та інтуіціонізм, аналізує з точки зору законів логіки, згадує їх прихильників і говорить про можливість їх співіснування.
У 40-вих роках розвивається науково-педагогічна кар’єра Ю. Богачевського. Він займає посаду доцента у Львівському педагогічному інституті аж до німецької інвазії. З 1940 по 1944 роки працює на посаді вчителя хімії та малярної технології у Львівській Художньо-промислові школі. З 1944 року знову на посаді доцента та завідувача кафедри математики Львівського педагогічного інституту. А також читає курси підвищення кваліфікації вчителів. З 1946 року за сумісництвом очолює кафедру лінійної алгебри у Львівському державному університеті. Викладає такі курси: «Вища алгебра», «Проективна геометрія», «Спецкурс елементарної математики», «Спеціальний матема-тичний семінар». Активно відвідує науковий семінар Б. Гнєденка. Продовжує працювати над різними науковими темами з алгебри, геометрії, аналізу та механіки [14 - 20].
Юліан Богачевський залишив глибокий слід у розвитку української математичної науково-педагогічної школи. Праці Ю. Богачевського охоплюють не лише фундаментальні аспекти математики, а й методику її викладання, розвиток української математичної термінології та підтримку україномовної освіти в умовах складної історичної ситуації. Проблеми, що піднімає Богачевський у своїх працях, як от виховування критичного мислення у підлітків, уміння вибудовувати ланцюжок логічних міркувань, уникаючи хибних шляхів, потреба у вивченні математики не спрощено, науково обґрунтовано, але цікаво, максимально активуючи діяльність учнів, зацікавлюючи новими підходами та ідеями, нерозв’язаними проблемами у математиці, є актуальними і сьогодні.
Список літератури
1. Особова справа Ю. Богачевського, Архів Дрогобицького педагогічного університету.
2. Бендорф, Г. (1934). Атмосферное злектричество, Москва; Ленинград: Гос. техн.-теор. изд-во, 123 с.
3. О. Гринів, Я. Притула. (2017). Юліан Богачевський (1897-1970), Мат. вісник НТШ, 14, 64-73.
4. Ю. Богачевський. (1935). Три клясичні проблеми з геометрії: подвоєння шостистінника, трисекція кута, квадратура кола, Приступна розвідка, накладом автора, Яворів, 31 с.
5. Ю. Богачевський. (1936). Про можливість кореляції при навчанні математики та фізики, Рідна школа, 18, 262-263.
6. J.Bohacevskyj. (1937). Transformation der Laplaces'chen Differentialgleichung im n-Dimensionalen auf generelle Koordinaten, Збірник НТШ, 31, 1-67
7. J.Bohacevskyj. (1938). Versuch einer Verallgemeinerung der Legendre'schen Polynome, Sitzungsberichte..., 26, 4–10.
8. J.Bohacevskyj. (1938). Ein elementarer Beweis eines geometrischen Satzes, Sitzungsberichte..., 27, 8–9.
9. J.Bohacevskyj. (1938). Versuch einer ellgemeinen Herleitung der Summenformel arithmetischer Progressionen beliebiger Ordnung, Збірник НТШ, 32:1, 5-10.
10. Ю. Богачевський. (1937). Формалізм та інтуіціонізм у математиці, Збірник НТШ, 31, 81-98.
11. Ю. Богачевський. (1955). Про один із способів знищування ірраціональності у знаменнику, Доп. та повід. Льв. пед. ін-ту, 18-19.
12. Ю. Богачевський. (1956). Узагальнення теореми Штурма на випадок комплексних коренів алгебраїчних рівнянь, Доп. та повід. Льв. пед. ін-ту.
13. Ю. Богачевський. (1957). Дужки Ейлера та їх використання на лекціях вищої алгебри в педагогічному інституті, Доп. та повід. Льв. пед. ін-ту, секція мат. і фіз., 2, 10-13.
14. Ю. Богачевський. (1957). Елементарно-геометричне доведення теореми Паскаля та великої теореми Дезарга, Доп. та повід. Льв. пед. ін-ту, секція мат. і фіз., 2, 30-34.
15. Ю. Богачевський. (1958). Властивості центра ваги загального тетраедра та їх використання при розв’язанні елементарних задач з механіки, Наук. зал. Льв. пед. ін-ту, сер мат.-фіз., 14, 78-80.
16. Ю. Богачевський. (1958). До теорії полюсів і поляр кривих 2-го порядку, Наук. зап. Льв. пед. ін-ту, сер мат.-фіз., 14, 81-82.
17. Ю. Богачевський. (1958). Про один метод поліпшення збіжності ряду, Наук. зап. Льв. пед. ін-ту, сер мат.-фіз., 14, 83-84.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter