При Свято Миколаївському жіночому Лебединському монастирі в середині 1858 р. було відкрите училище для дівчат, переважно сиріт. До 1872 р. воно функціонувало як чотирикласне, а потім було перетворене у шестикласне. У 1876 р. начальниця училища ігуменя монастиря Філарета порушила клопотання про надання успішнішим випускницям училища прав домашніх учительок. Та фінансові проблеми стали на заваді позитивного вирішення такого питання. Та й духовенство найближчих благочинницьких округів не взяло на себе вирішення фінансових проблем училища, так як навчало своїх доньок в Київському єпархіальному жіночому училищі. Тому училище було перетворене у двокласне, з дворічним терміном навчання у кожному класі. Така реорганізація відбулася у 1888 році і навчальний заклад продовжував функціонувати до 1918 року.
Окрім учителів-предметників в Лебединському училищі служили наставниці/виховательки, які виховували учениць, навчали рукоділлю, готували до самостійного життя. Їх імена найменш відомі, у порівнянні з учителями, хоч їх роль у становленні сиріт та доньок бідного парафіяльного духовенства була значною. Тому їх персоніфікація на основі архівних документів є цілком умотивованою.
У 1871 році в Лебединському жіночому училищі служило вісім осіб, персональні дані про яких унаочнимо так:
Начальницею училища з часу його заснування служила наставниця монастиря, ігуменя Філарета, яка мала вищу педагогічну освіту. Окрім неї, усі виховательки і наставниці були молодими, у віці 17-32 років. П’ятеро з семи виховательок і наставниць здобули освіту в Лебединському училищі [1, 11 арк.].
Та повний штат службовців в училищі був набагато більшим. За даними 1872 р. його складали: начальниця училища, інспекторка, 7 «класних дам». 25 осіб прислуги монастирської по кухні, пральні, зберігачка одягу та білизни, буфетниця. Тобто усіх службовців було 36 осіб [2, 2 арк.].
З серпня 1872 р. в училищі уведена посада інспекторші, яка була помічницею начальниці. Вперше в Лебединському училищі посаду інспекторші обійняла Варвара Романович – 48-річна вдова, дружина покійного майора, яка виховувалась у приватному пансіоні в Санкт-Петербурзі. У 1872 р. в училищі служили 9 осіб: начальниця ігуменя Філарета; інспекторша Варвара Романович; наставниця для початкового вивчення іноземних мов Катерина Галкіна; наставниця в шостому класі Тетяна Підгаєцька; наставниця у підготовчому і першому класах, дияконська донька, випускниця училища, яка служила з лютого 1872 р.,Феодосія Ліхнякевич; наставниця в п’ятому класі, донька священника, випускниця училища Ірина Щербацька, яка служила з 6 серпня 1872 р.; наставниця четвертого класу Домнікія Буткевич; наставниця в третьому класі Олександра Щебельська; наставниця другого класу Анна Щебельська [3, 12 арк.].
У 1873 р. адміністративно-виховательський корпус Лебединського жіночого училища складали 11 осіб. Це були: настоятельниця ігуменя монастиря Філарета; інспекторша Варвара Павлівна Романович; наставниця Катерина Галкіна; наставниця Мотрона Макарівна Кобилківська, з 14 листопада 1872 р.; випускниця училища Антоніна Йосипівна Татарова, з 5 лютого 1872 р.: Феодосія Ліхнякевич, з 1869 р.; «класна дама», а з 1 грудня 1871 р. наставниця в четвертому класі Домнікія Яківна Буткевич; Олександра Щебельська, з липня місяця 1873 р.; випускниця училища, донька священника Анна Федорівна Лебединська; наставниця в першому класі Авдотья Семенівна Загальниковська; наставниця з господарської частини монахиня Смарагда, яка перший раз обіймала посаду у 1859 р., а вдруге – з липня 1873 року [4, 18 арк.].
Виховательками в училищі служила молодь, переважно, з духовного стану. Відтворений за звітом про стан училища при Лебединському Миколаївському жіночому монастирі у 1975 році склад виховательок містить такі відомості:
Як показують підрахунки, разом з настоятельницею монастиря середній вік десяти виховательок становить 23, 1 року, а тільки класних виховательок (підготовчий – 6-й класи) – 18,8 року. Щодо соціального походження, то, окрім двох виховательок училища, наставницями усіх класів були представниці духовного стану.
У серпні 1876 р. наставниці Марія Василівна Лбова, Феодосія Сергіївна Ліхнякевич, Фекла Пилипівна Помазанська і Віра Петрівна Левитська вибули з училища. На вакантні посади були призначені: наставницею у 2-й клас Ольга Федорівна Боравська, у 5-й клас Марія Іллівна Богданова.
У серпні 1877 р. вибули наставниці: Марія Пилипівна Майбородіна, Ольга Федорівна Боравська, Анастасія Василівна Зелінська та Марія Іллівна Богданова. Тоді ж на одну з вакантних посад виховательок призначено Іуліанію Яківну Камінську. У 1878 р. виховательок в училищі було чотири: у 1-му класі – Ксенія Іванівна Клініцька, у 2-му – Іуліанія Яківна Камінська, у 3 і 4-му класах – Катерина Василівна Галкіна, у 5 і 6-му класах – Явдокія Семенівна Завальниківська.
У 1878 р. кількість виховательок в училищі зменшилась, що було зумовлене зменшенням учнівського контингенту та зменшенням фінансових надходжень. У відомості про кількість наставниць в училищі у 1878/1879 навч. році значилося 7 осіб. Це були: начальниця училища ігуменя Архелая; наставниця 5 і 6-го класів 18-річна донька диякона Київської єпархії Марія Єфимівна Троїцька; наставниця 4 і 3-го класів 37-річна донька колезького секретаря Катерина Василівна Галкіна; наставниця 2-го класу 17-річна донька священника Київської єпархії Марія Олексіївна Раєвська; наставниця 1-го і підготовчого класів 21-річна донька священника Київської єпархії Ксенія Іванівна Клініцька; наставниця по господарській частині 45-річна донька титулярного радника міста Херсона черниця Пахомія; наглядачка училищної лікарні, 50-річна вдова купчиха Параскева Онуфріївна Горбенкова [5, 117 арк.].
У звіті про стан училища у 1880/1881 навч. р. наставниці чи класні виховательки називалися класними наглядачками («надзирателями»). У 6-му класі наглядачкою була 26-річна донька священника Таїсія Гаврилівна Яворська. У 5-му класі – 19-річна дияконська донька Марія Єфимівна Троїцька, у 4-му – 23-річна дияконська донька Ксенія Іванівна Клініцька, у 3-му – священницька донька Марія Олексіївна Раєвська, у 2-му класі – 18-річна донька паламаря Секлітінія Василівна Левитська, у 1-му класі – 19-річна священницька донька Еліконіда Гаврилівна Яворська. Наприкінці навчального року дві останні (С.В. Левитська та Е.Г. Яворська) вибули з училища і на їх місця призначені випускниці училища – Віра Вікторівна Філіпович та Олена Олексіївна Раєвська [6, 14 арк.]. Класні наглядачки, окрім нагляду за моральною поведінкою учениць, допомагали їм з уроками, займались з ними правописом і рукоділлям. Дівиця Варвара Кирилівна Симоненкова навчала дівчат крою та шиття суконь та білизни, маючи за це повне утримання від училища.
Таким чином, персоніфікація складу наставниць/виховательок Лебединського жіночого училища доповнить його історію та сприятиме утвердженню антропологічного підходу до висвітлення історичного процесу загалом.
Список літератури:
1. Центральний іст. архів України, м. Київ. Ф. 127. Київська духовна консисторія. Оп. 988. Спр. 157. Отчет о состоянии Лебединского училища при Николаевском женском монастыре. 1871. Арк. 2-3.
2. Центр. держ. іст. архів, м. Київ. Ф. 127. Київська духовна консисторія. Оп. 988. Спр. 185. Ведомость о личном составе второклассного женского училища при Николаевском женском монастыре в г. Лебедине Чигиринского уезда. 1872 р. 2 арк.
3. Центр. держ. іст. архів, м. Київ. Ф. 127. Київська духовна консисторія. Оп. 988. Спр. 184. Списки наставниц и воспитанниц Лебединского женского училища. 1872 р. 12 арк.
4. Центр. держ. іст. архів, м. Київ. Ф. 127. Київська духовна консисторія. Оп. 988. Спр. 197. Отчет о состоянии Лебединского шестиклассного женского училища при Николаевском женском монастыре в г. Лебедине. 1873 р. 18 арк.
5. Центр. держ. іст. архів, м. Київ. Ф. 127. Київська духовна консисторія. Оп. 981. Спр. 78. Дело с отчетом об обревизовании Лебединского женского училища при Лебединском монастыре. 1878. Арк. 99.
6. Центр. держ. іст. архів, м. Київ. Ф. 127. Київська духовна консисторія. Оп. 998. Спр. 330. Отчет о состоянии училища при Лебединском Николаевском женском монастыре. 1880-1881. 1881 р. Арк. 3.
|