Ключову роль у вирішенні екологічних проблем відіграє саме освіта. Адже через освітній процес нове покоління буде спроможне змінити вектор мислення та своє ставлення до навколишнього середовища. Аналіз наукових джерел останніх років підтвердив, що проблему формування екологічної компетентності в здобувачів початкової освіти продовжують активно досліджувати вітчизняні та зарубіжні науковці: І. Андрусенко [1], Н. Бібік [2], Т. Воронцова [3], Л. Липова [6], Т. Лукашенко [6] та ін.
Акцент на молодшому шкільному віці є цілком виправданим через те, що саме в цей період діти виявляють великий інтерес до природи, ставлення до навколишнього світу змінюється, стає гострим, але ще недостатньо усвідомленим. Досліджуючи навколишнє середовище, вони самостійно формулюють свої екологічні уявлення, які часто містять помилкові судження, характеризуються наївністю, невірними інтерпретаціями, мають різний рівень узагальненості. Усе перелічене підтверджує, що початкові екологічні уявлення здобувачів початкової освіти потребують корекції з боку вчителя.
Ю. Солобай, дослідивши особливості ставлення школярів до об’єктів живої та неживої природи, робить висновок, що процес формування екологічної компетентності має бути додатково вивченим та доповненим новими методами та формами роботи з учнями [8]. Г. Жирська вбачає перспективи дослідження проблеми формування екологічної компетентності у більш комплексному та безперервному підході до даного процесу, а також спрямована на розробку педагогічної системи підготовки вчителів до емоційно-оцінної діяльності у процесі пізнання природи [5].
Значна частина науковців (Н. Бібік [2], Т. Воронцова [3], Т. Гільберг [6] та ін.) зазначають, що основний процес формування екологічної компетентності здобувачів початкової освіти відбувається під час уроків інтегрованого курсу «Я досліджую світ». Головну мету курсу сформульовано в типовій освітній програмі. Вона полягає у особистісному розвитку учнів, в основі якого лежить формування комплексного уявлення про навколишній світ завдяки опануванню різних аспектів соціального досвіду, що містить у собі систему інтегрованих знань про природу і суспільство, безпеку життєдіяльності, цінності в різних життєвих сферах та соціальної практики, навички наукового дослідження, які характеризують здатність учнів вирішувати практичні завдання.
Досягнення мети, як передбачає Державний стандарт початкової освіти, відбувається завдяки вивченню тем на основі змістових ліній: «Людина» – у якій розкривається інформація про пізнання себе, як людини та своїх можливостей і потреб; «Людина серед людей» – ознайомлює учнів початкової школи із загальноприйнятими нормами поведінки в родині та суспільстві; «Людина в суспільстві» – розглядає фундаментальні громадянські права та обов’язки окремої особистості перед суспільством; «Людина і світ» – формує ставлення до розмаїття світу, культур, людей та звичаїв; «Людина і природа» – описує шляхи пізнання природи, взаємозв’язок природних об’єктів і явищ, навчає відповідальної діяльності людини у природі [4].
У рамках дослідження нас цікавить саме реалізація змістової лінії «Людина і природа» у межах курсу «Я досліджую світ». Уроки інтегрованого курсу «Я досліджую світ» насичені різноманітними формами та методами організації навчальної діяльності, груповою взаємодією дитячого колективу, у якій діти активно опановують нові знання, уміння та навички, що обумовлює широкий вибір шляхів формування екологічної компетентності здобувачів початкової освіти.
І. Коновальчук вбачає основні шляхи формування екологічної компетентності учнів початкової школи у застосуванні проєктних, ігрових та особистісно орієнтованих педагогічних технологій, а також екологізації змісту освіти. Їх комплексне застосування дає можливість включити дітей в екологічну діяльність й набути досвіду участі в практичних справах покращення стану навколишнього середовища та його збереження, розвитку екологічно вагомих особистісних якостей та цінностей [6]. Основною метою цих заходів є запровадження та підвищення фокусу на екологічних аспектах як у навчальних програмах конкретних предметів, так і на основі встановлення міжпредметних та внутрішньопредметних зв’язків; створення в освітніх закладах відповідної навчально-матеріальної бази (живих куточків, куточків охорони природи, природних експозицій тощо), а також удосконаленні форм і методів екологічної освіти учнів початкової школи.
Одним з видів організації роботи, спрямованої на формування екологічної компетентності, є, як зазначає О. Буторіна, використання квесттехнологій. Вони спрямовані на розвиток комунікативних, пізнавальних та інтелектуальних здібностей, асоціативного та логічного мислення, вміння слухати та аргументовано висловлювати власну думку, мотивації до самостійного поглибленого вивчення теми. Екологічні квести в урочній та позаурочній діяльності сприяють набуттю практичних навичок взаємодії з природою, глибокому усвідомленню впливу людини на навколишнє середовище завдяки залученню емоційної сфери [6].
Окрім дослідів та експериментів на уроках «Я досліджую світ» вчителі знайомлять учнів із методом спостереження як засобом пізнання природи. Саме спостереження дозволяє сформувати чіткі та коплексні уявлення про об’єкти природи, навчитись виявляти природні взаємозв’язки, що є вкрай важливим в процесі формування екологічної компетентності здобувачів початкової освіти. І. Андрусенко наголошує на важливості проведення екскурсій у природу з метою спостереження за сезонними змінами або поведінкою тварин. Адже, один урок-екскурсія дозволяє розв’язати кілька завдань разом з іншими цілями; учні проводять індивідуальні спостереження і виконують практичні завдання.
Також дослідниця, спираючись на думку О. Савченко, зазначає, що у формуванні екологічної компетентності учнів початкової школи значна роль належить цілеспрямованим спостереженням, екологічним проєктам, вирішенню проблемних завдань на основі життєвої ситуації. У цілому, вчителі-практики активно впроваджують в освітній процес такий метод як екологічні проєкти та залучають учнів до участі у природоохоронних акціях та ініціативах, а саме: «Посади дерево», «Чисте подвір’я», «Збережімо первоцвіти!» тощо.
Велику перевагу освітяни віддають ігровій діяльності в освітньому процесі учнів початкової школи. Зважаючи, що для дітей молодшого шкільного віку гра є одним з провідних видів діяльності, використання сюжетних екологічних ігор допомагає зробити навчання цікавішим, більш дієвим та пов’язати його з реальним життям. Х. Димашевська [7] переконана, що у процесі гри учні відчувають себе невід’ємною частиною природи, цікавляться екологічними питань та свідомо прагнуть допомогти природі, вберегти її від небезпеки. Прикладами екологічних ігор є такі: «Чия це матуся?», «Що за чим?», «Складаємо харчові ланцюги» та ін.
У зв’язку з запровадженням дистанційного навчання в процесі екологічного виховання почали активно використовуватись інформаційнокомунікаційні технології. Учителі демонструють мультимедійні презентації та записують відеоуроки на екологічну тематику, що дозволяє унаочнити природні явища та процеси, екологічні проблеми та шляхи їх вирішення, приклади дбайливого ставлення до природи. Для підвищення інтересу до екології, закріплення знань та формування практичних навичок доцільними є інтерактивні вправи, онлайн-ігри та симуляції.
Окрім інноваційних практичних форм та методів організації навчальної діяльності, слід зазначити важливість використання традиційних вербальних методів активного навчання. Найпершими та найпоширенішими серед них є бесіди на екологічну тематику, які дають змогу ознайомити учнів з базовими екологічними поняттями та сформувати уявлення про актуальні екологічні проблеми, проговорити шляхи їх вирішення. Серед педагогів актуальною та ефективною залишається робота над формуванням екологічної компетентності засобами літературних творів, зокрема казок.
О. Волошок говорить, що формуванню перших синкретичних уявлень про об’єкти і явища природи сприяє саме образність казки. Казки екологічного змісту, спираючись на емоційну взаємодію дітей з образами, активізують процес засвоєння певних знань і уявлень, виробленню конкретних суджень, формулюванню особистісного ставлення до природи. Доцільно використовувати в роботі казки В. Сухомлинського такі, як «Зрубали вербу», «Сонце і сонечко», «Як жайворонок з друзями прощався» та інші. Окрім читання та обговорення літературних творів, можна також використовувати нетрадиційні методи, як наприклад, «казка-навпаки», «казковий вінегрет», продовження казки, інсценізація казки тощо [7].
На основі особистого досвіду роботи з учнями початкових зауважимо, що використання таких засобів, як ілюстративний матеріал, об’єкти живої природи, муляжі та технічних засобів є недостатнім для формування екологічної компетентності здобувачів початкової освіти.
Отже, проаналізувавши дослідження науковців та досвід вчителів практиків, ми зробили висновок, що на сьогодні відбувається активне дослідження процесу формування екологічної компетентності, розробляються різні шляхи та засоби екологізації освітнього процесу. Формування екологічної компетентності учнів початкової школи є важливою складовою сучасної освіти, адже це ключ до створення сталого та екологічно свідомого суспільства у майбутньому.
Література:
1. Андрусенко І. Формування екологічної грамотності молодших школярів в інтегрованому курсі «Я досліджую світ» / [Електронне видання] : метод. реком./ Андрусенко І. Київ : Педагогічна думка, 2020. С. 19.
2. Байбара Т. Формування екологічної компетентності учнів. Київ : ВЦ «Академія», 2012. 224 с.
3. Грошовенко О. Формування природознавчої компетентності здобувачів початкової освіти. Педагогічні науки. 2017. Вип. LXXVI. Т. 1. С. 74‒79.
4. Державний стандарт початкової освіти : Постанова КМУ від 21 лютого 2018 р. № 87. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/87-2018%D0%BF#Text
5. Жирська Г. Формування в учнів ціннісного ставлення до природи як компонента екологічної культури. Наукові записки. Серія: педагогіка. № 2. 2014. С. 74–81.
6. Єрмаков І., Пузіков Д. Розвивати життєву компетентність. Шкільний світ. 2015. № 37. С. 172–174.
7. Найдьонова Г. Формування екологічної компетентності учнів 7– 9 класів у процесі просвітницької діяльності : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.07 / НАПН України, Ін-т проблем виховання. Київ, 2015. 19 с.
8. Солобай Ю. Особливості ставлення школярів до об’єктів неживої природи. Сучасний виховний процес: сутність та інноваційний потенціал» : матеріали звітної науково-практичної конференції Ін-ту проблем виховання НАПН України, 2018. С. 279–284.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter