Сучасні соціально-економічні умови, що характеризуються швидкими змінами технологій, гнучкістю організаційних структур і зростанням психологічного навантаження на працівників, висувають нові вимоги до якості міжособистісної взаємодії у виробничих колективах. Успішність діяльності підприємства значною мірою залежить не лише від професійної компетентності персоналу, а й від рівня соціальної комунікації, яка забезпечує взаєморозуміння, узгодженість дій, згуртованість і довіру між працівниками. У зв’язку з цим зростає значення психологічної безпеки як умови конструктивного спілкування, відкритості й партнерства у виробничому середовищі. Відчуття психологічної захищеності дозволяє працівникам висловлювати думки, брати ініціативу, не побоюючись осуду чи покарання, що безпосередньо впливає на ефективність комунікації, мотивацію та загальний психологічний клімат у колективі. Безпечна соціальна комунікація стає не просто засобом обміну інформацією, а важливим чинником збереження психологічного благополуччя, запобігання конфліктам і формування згуртованого колективу; показником зрілості організаційної культури, довіри між працівниками та керівництвом, основою соціального капіталу підприємства.
Проблема соціальної комунікації традиційно привертала увагу багатьох науковців. Окремим напрямом у психологічній науці стало вивчення психологічної безпеки у колективах, започатковане роботами А. Edmondson [5], яка розробила концепцію psychological safety як умови командної ефективності, довіри й відкритості до інновацій. Подальший розвиток цього напряму відбувся у працях (Р. Paulus [8], Е. Schein [9]), а в українській психології – у дослідженнях (О. Блинова [1], О. Кожем’якіна [2], К. Круглов [3], А. Литвинчук [4] та ін.), які розглядали психологічну безпеку як чинник емоційного благополуччя працівників, профілактики стресу та професійного вигорання.
Незважаючи на значний науковий доробок, проблема безпечної соціальної комунікації у виробничому колективі досліджена недостатньо.
Психологічну безпеку розглядаємо як базову умову конструктивної соціальної взаємодії у виробничому колективі, що забезпечує гармонійне поєднання індивідуальної самореалізації та спільних професійних цілей. Вона створює передумови для відкритої, доброзичливої та ефективної комунікації, яка сприяє розвитку як окремої особистості, так і організації загалом.
Висока психологічна безпека → відкрита, емпатійна, результативна комунікація; готовність визнавати помилки; швидший обіг знань; вищий рівень інноваційності.
На підставі аналізу наукових праць безпечну комунікацію презентуємо у двох ракурсах.
Перший – кліматично-психологічний підхід Amy Edmondson [5], про які вже зазначалося вище. Згідно даного підходу безпечна комунікація у команді це така комунікація, за якої учасники відчувають можливість відкрито говорити, реагувати, співпрацювати, навчатись. У виробничому або організаційному контексті це означає: коли працівники в колективі відчувають, що можуть висловити проблеми, зауваження чи пропозиції, не піддаючись санкціям чи осуду, то комунікація “безпечна”, і це підвищує ефективність, інноваційність і згуртованість. Таким чином: підхід Edmondson дає психологічний ракурс безпечної комунікації – фокус на кліматі, довірі, ризику, відкритості.
Другий – процесуально-комунікативний підхід Annegret Hannawa, яка презентувала модель SACCIA «безпечної комунікації» [6]. Вона являє собою модель компетенцій міжособистісної комунікації, в яких акцент зроблено на комунікативних процесах, компетенціях передавання/прийому інформації, адаптації до співрозмовника. SACCIA – абревіатура: Sufficiency (достатність інформації), Accuracy (точність), Clarity (ясність). Contextualization (контекстуалізація), Interpersonal Adaptation (міжособистісна адаптація). І хоча ця модель виникла у контексті медицини (безпека пацієнтів), її можна трансформувати в організаційний/виробничий контекст: безпечна комунікація означає, що в колективі інформація передається та сприймається так, щоб мінімізувати помилки, нерозуміння, втрати => це частина “безпеки” комунікації. Тобто: цей підхід дає комунікативно-процесуальний ракурс — що означає “безпечно” у плані якості комунікації, структурі повідомлень, адаптації до контексту і одержувача.
Додатково, за результатами (Hao Jin, Yan Peng) [7], психологічна безпека підсилює поведінку голосу (voice), обмін інформацією та схильність ставити запитання – отже, працює як умова і продуктивної, і якісної комунікації. Тож безпечну соціальну комунікацію у виробничому колективі можна розглядати як комунікацію, яка відбувається в умовах психологічної безпеки + комунікація відповідно до високих стандартів (компетенцій) якості комунікації (чи то модель SACCIA). Даний підхід дозволяє трактувати поняття багатовимірно: не лише «не боятись говорити», але й «говорити ефективно, зрозуміло, адекватно контексту».
Отже, в контексті виробничого колективу можна стверджувати, що безпечна соціальна комунікація є такою комунікацією між працівниками та між працівниками і керівництвом, що відбувається в атмосфері довіри і відкритості, де працівники можуть висловлювати свої думки, зауваження, питання, не побоюючись негативних наслідків (за підходом Edmondson). При цьому вона має відповідати стандартам якості: достатня кількість інформації, точність, ясність, адаптація до співрозмовників і контексту (за підходом Hannawa). У виробничому контексті це означає: колектив, де є чіткі канали комунікації, де працівники знають, що можуть звернутись із проблемою, помилкою, де керівництво заохочує «мовити», а не карає; і одночасно, де комунікація не просто є, а якісна – мінімізовано помилки передачі, невизначеність, нерозуміння.
Підсумовуючи, зазначимо, що безпечна соціальна комунікація у виробничому колективі є динамічним процесом міжособистісної взаємодії працівників, що відбувається у середовищі психологічної довіри, взаємоповаги та відкритості, який забезпечує обмін інформацією, емоціями й смислами без загрози для гідності, статусу чи емоційного благополуччя його учасників, сприяючи конструктивній співпраці, професійному розвитку та збереженню позитивного соціально-психологічного клімату в організації.
Психологічна безпека не виникає стихійно. Вона є результатом цілеспрямованої управлінської та комунікаційної політики організації.
З метою виявлення психологічних особливостей безпечної соціальної комунікації у виробничому колективі було проведено емпіричне дослідження. Для цього сформовано репрезентативну вибірку досліджуваних, яку становили працівники виробничого підприємства ТОВ «Красень і К» (м. Дніпро), яке займається виготовленням та установкою алюмінієвих вікон та дверей. Загальний обсяг вибірки склав 75 працівників віком від 25 до 55 років з досвідом роботи від 2 до 25 років. До вибірки увійшли представники різних професійних груп: робітники, інженерно-технічний персонал, менеджери середньої ланки, психолог-коуч.
Застосування комплексу психодіагностичних методик (шкала психологічної безпеки A. Edmondson, тест КОС, методика оцінки соціально-психологічного клімату, шкала міжособистісної довіри J. Rotter, авторська анкета «Безпечна комунікація у виробничому колективі») забезпечило багатовимірний аналіз феномена. Використання статистичних методів – визначення середніх значень, рангового кореляційного аналізу Спірмена та t-критерію Стьюдента – дало змогу описати загальні тенденції, встановити зв’язки між досліджуваними змінними та перевірити групові відмінності.
Отримані результати показали, що більшість працівників (понад 80 %) характеризуються високим або середнім рівнем психологічної безпеки, комунікативної компетентності, довіри та позитивного соціально-психологічного клімату. Це свідчить про наявність у колективі конструктивної комунікативної атмосфери, у якій домінують відкритість, доброзичливість і взаємоповага.
Кореляційний аналіз засвідчив статистично значущі позитивні зв’язки між показниками психологічної безпеки, міжособистісної довіри, соціально-психологічного клімату та комунікативної компетентності. Найвищі коефіцієнти кореляції виявлено між комунікативною компетентністю та інтегральним показником безпечної комунікації (r = 0,74), а також між психологічною безпекою і міжособистісною довірою (r = 0,72). Це свідчить про взаємозалежність когнітивних, емоційно-регулятивних і поведінкових аспектів комунікативної взаємодії у професійному середовищі.
Результати порівняльного аналізу показали, що працівники з управлінськими функціями мають дещо вищі показники психологічної безпеки та комунікативної компетентності порівняно з робітниками виробничої ланки, що пояснюється специфікою їхніх професійних обов’язків, рівнем залученості до процесів комунікації та відповідальністю за створення психологічно комфортного середовища.
Отже, безпечна соціальна комунікація у виробничому колективі є результатом інтеграції індивідуально-психологічних і соціально-організаційних чинників. Її формування забезпечується поєднанням високого рівня психологічної безпеки, взаємної довіри, розвиненої комунікативної компетентності та сприятливого соціально-психологічного клімату.
Список літератури
1. Блинова О. Є. Психологічна безпека: аналіз наукових уявлень та досвід емпіричного дослідження. Психологічні основи розвитку особистості. Запоріжжя : Просвіта, 2018. С. 239–254.
2. Кожем’якіна О.М. Довіра як ціннісна основа соціальної взаємодії: автореф. дис. … докт. філос. наук : 19.00.03. Київ, 2020. 36 с.
3. Круглов К. Довіра як чинник соціально-психологічного клімату виробничого колективу. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». 2020. Випуск 1. С. 139–145.
4. Литвинчук А. Психологічна безпека особистості як актуальна проблема сучасної психології. Вісник ЛНУ. Серія психологія. 2021. Вип. 9. С. 154–161.
5. Edmondson A. C., Lei Z. Psychological safety: The history, renaissance, and future of an interpersonal construct. Annu. Rev. Organ. Psychol. Organ. Behav. 2014. No 1(1). Р. 23-43.
6. Нannawa Anngret F. SACCIA Safe Communication Five core competencies for safe and high-quality care. Original Research. Journal of Patient Safety and Risk Management 2018, Vol. 23(3). Р. 99–107.
7. Hao Jin, Yan Peng. The impact of team psychological safety on employee innovative performance a study with communication behavior as a mediator variable. Plosone. 2024. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0306629
8. Paulus Р. Тhe Role of Psychological Safety in Team Communication: Implications for Human Resource Practices. Golden Ratio of Mapping Idea and Literature Format, Vol. 3, Issue. 2 (2023). https://doi.org/10.52970/grmilf.v3i2.399
9. Schein E. H. Organization psychology. Englewood Cliffs, 1980.
______________________
Науковий керівник: Пріснякова Людмила Макарівна, кандидат психологічних наук, доцент, Дніпровський гуманітарний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter