Анотація: Стаття присвячена аналізу співвідношення понять «інновація», «нововведення» та «новація». Розглядаються відмінності між цими термінами в науковій літературі, законодавстві та практичному застосуванні. У статті обґрунтовано важливість чіткого розмежування цих понять для забезпечення ефективного регулювання інноваційної діяльності.
Ключові слова: інновація, новація, нововведення, інноваційний процес, стадії іннноваційного процесу.
Вперше термін «інновація» запропонував австрійський економіст Йозеф Шумпетер у своїй праці «Теорія економічного розвитку» (1912). Він розглядав інновацію як ключовий фактор економічного зростання та визначав її як процес впровадження нових комбінацій ресурсів у виробництві, що включає нові продукти, технології, ринки, джерела сировини та організаційні зміни [1].
Ключовим положенням теорії Й. Шумпетера є те, що нове зазвичай не розвивається з попереднього, а виникає поруч, поступово витісняючи його та замінюючи, що обумовлює потребу в структурній перебудові [2].
Таким чином, фундатор інноваційної теорії розглядав інновації з однієї
сторони як процес створення та впровадження нових ідей, технологій або
продуктів, а з іншої – як результат економічних і соціальних змін, що сприяють розвитку суспільства та підвищенню конкурентоспроможності підприємств.
Аналіз наукової літератури також свідчить про два основні підходи, щодо визначення поняття «інновація»: динамічний, який розглядає інновацію, як процес внесення певних змін та статичний, відповідно до якого інновація є кінцевим результатом інноваційної діяльності (табл. 1).
Таблиця 1
Аналіз наукових підходів щодо визначення поняття «інновація» [3-9]
Якщо звернутися до положень вітчизняного законодавства, то відповідно до ст. 1 ЗУ «Про інноваційну діяльність» під терміном «інновація» слід розуміти новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери [10].
Аналіз даного визначення дозволяє виокремити кілька ключових аспектів:
1. Широкий підхід до інновацій – до них належать не лише нові технології,
продукція чи послуги, а й удосконалені варіанти вже існуючих рішень, що підвищують їх конкурентоспроможність.
2. Різноманітність сфер застосування – законодавство визнає інноваціями не тільки технічні розробки, а й організаційно-технічні рішення у виробничій, адміністративній та комерційній діяльності. Це відображає сучасний підхід до інновацій, де важливими є не лише технологічні, а й управлінські зміни [5, c. 34].
3. Основний критерій інновації – істотне покращення структури та якості виробництва чи соціальної сфери. Це означає, що будь-яке нововведення повинно мати значний позитивний ефект, а не бути простою модифікацією.
Однак, дане визначення має кілька недоліків, які можуть ускладнювати його застосування на практиці, серед яких можна виділити наступні:
1. Нечітка відмінність між інновацією та вдосконаленням – визначення охоплює як новостворені, так і вдосконалені технології, продукцію чи послуги. Це може спричинити труднощі у розмежуванні між дійсно інноваційними розробками та звичайними покращеннями вже існуючих рішень.
2. Надмірно широкий спектр охоплення – визначення включає не лише технологічні нововведення, а й організаційно-технічні рішення у сфері управління, що може призводити до невизначеності щодо того, які саме управлінські зміни можуть вважатися інноваціями.
3. Відсутність економічного критерію – у визначенні не враховується
економічний ефект інновацій (наприклад, підвищення продуктивності, зниження витрат, зростання прибутку). Це може створювати ситуації, коли певні зміни вважаються інноваціями без підтвердженої економічної доцільності [5, c.35].
Більш широке визначення поняття «інновація» визначено у «Керівництві
Осло», де зазначено, що інновація являє собою новий або вдосконалений продукт або процес (або їхня комбінація), який значно відрізняється від попередніх продуктів або процесів одиниці статистичного спостереження (підприємства, організації, установи тощо), і який став доступним потенційним користувачам (продукт) або впроваджений у виробництво (процес) [11].
Однак, вважаємо, що основним недоліком даного визначення також є
відсутність економічного критерію від впровадження нового або вдосконаленого продукту чи процесу.
Слід зазначити, що деякі науковці (А. Пригожин, Н. Маренков) ототожнюють поняття «інновація», «нововведення» та «новація», однак на нашу думку ці поняття мають відмінне смислове навантаження [12].
Новація – це кінцевий метод, принцип, новий порядок, винахід, новий продукт, процес, якісно відмінний від попереднього аналога, що є результатом інтелектуальної діяльності, закінчених досліджень і розробок [13, c.347].
Відтак, новація це оформлений результат фундаментальних, прикладних досліджень, розробок або експериментальних робіт у якій-небудь сфері діяльності по підвищенню її ефективності. Новація може оформлятися у вигляді: відкриттів, винаходів, патентів, товарних знаків, раціоналізаторських пропозицій, ноу-хау, понять, наукових підходів чи принципів і та ін.[14, c. 17].
Нововведення – це комплексний процес створення, розробки, доведення до використання і розповсюдження новацій, що охоплює науково-технічні, технологічні, економічні і організаційні зміни [13, c. 347].
Нововведення означає, що новація використовується. З моменту появи на ринку новацій вони одержують нову якість і стають інновацією.
У свою чергу, як слушно зазначають науковці Д. Черваньов та Л. Нейкова інновація, як процес доведення наукової ідеї чи технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить дохід [1, c. 38].
Отже, прослідковується не тотожність, а взаємозв’язок між аналізованими поняттями, який можна представити як результати етапів інноваційного процесу (рис. 1.).
Рис.1. Результати етапів лінійного інноваційного процесу
Таким чином, новація є результатом науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, тобто результатом інтелектуальної діяльності розробника. Нововведення, у свою чергу, являє собою процес впровадження новації, а інновація – це вже успішно реалізоване нововведення, яке використовується на практиці та приносить прибуток.
Отже, кожна інновація зароджується з новації, а шляхом нововведення трансформується у реальний продукт або технологію, що має високий попит на ринку та створює економічну цінність у вигляді отриманого прибутку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Шумпетер Йозеф А. Теорія економічного розвитку: дослідження прибутків, капіталу, кредиту, відсотка та економічного циклу / Пер. з англ. Київ.: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2011. 242 с.
2. Терещенко, Г. В. Інноваційний фактор в контексті моделей розвитку регіонів. Ефективна економіка. № 12 (2012). URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1661
3. Чіков, І. А. Теоретичні підходи до визначення сутності поняття «інновація». Ефективна економіка.2019.-№ 11. 9 с.
4. Буднікевич І. М., Школа І.М. Становлення регіонального ринку інновацій в Україні. – Чернівці: Зелена Буковина, 2002. С.29. URL: http://194.44.152.155/elib/local/sk/sk662467.pdf
5. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом. К.: Лібра. 2002. 472 с.
6. Федоренко В. Г. Інноваційна і інвестиційна стратегія України. Економіка та держава. 2003. № 8. С. 6-27.
7. Ілляшенкo С.М., Прoкoпенкo O. В. Фoрмування ринку екoлoгічних іннoвацій: екoнoмічніoснoви управління: мoнoграфія. Суми: Видавництвo СумДУ, 2003. 266 с
8. Ильенкова С. Д., Гохберг Л. М., Ягудин С. Ю. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов. М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2003. 343 с.
9. Харів П. С., Собко О. М. Активізація інноваційної діяльності промислових підприємств регіону: монографія. Тернопіль: Економічна думка, 2003. 184 с.
10. Про інноваційну діяльність: Закон України № 40-IV від 04.07.2002. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15.
11. Керівництво Осло 2018: Рекомендації щодо збирання, звітності та аналізу даних про інновації. URL: https://mon.gov.ua/static objects/mon/sites/1/nauka/2023/11/15/01/Kerivnytstvo.Oslo-2018.
12. Гальчук, А. А. Трактування та взаємозв’язок категорій «інновація», «новація», «нововведення», «інноваційний процес» та «інноваційна діяльність». Еефктивна економіка. 2015. URL:: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4295.
13. Міждисциплінарний словник з менеджменту / За ред. Д. М. Черваньова, О. І. Жилінської. К.: Нічлава, 2011. 624 с.
14. Фатхутдінов А. А. Інноваційний менеджмент : Підручник для вузів. – М.: ЗАТ «Бізнес-школа« Інтел- Синтез », 2022. 288 с.
15. Черваньов Д. М. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України / Д. М. Черваньов, Л. І. Нейкова. К.: Знання, 2018. 514 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter