Альберто Моравіа називають майстром психологічного роману. Глибина, ємність, гостре слівце характеризують «Римські оповідання» («Racconti romani»). У оповіданні «Весільний подарунок» («Il regalo di nozze»), який входить до збірки «Римські оповідання», автор розповідає про двох друзів, один з яких зробив негарний вчинок , стягнув гроші у свого найкращого друга дитинства, не витративши при цьому ні копійки, знищив старовинну дружбу.
Альберто Моравіа вживає у своєму творі різні художні засоби , які допомагають автору розкрити обставини, характери, вчинки героїв та ставлення їх одне до одного. Автор використовує епітети, метафори, , гіперболи, порівняння, іронію, які допомагають йому збагатиту мову, зробити її більш живою і яскравою.
Плачідо, так звали друга, який підступним шляхом примусив свого товариша заплатити йому «кругленьку суму», п'ятдесят тисяч лір, за те, що вини підписали угоду про взаємне підприємство , будівлю гаражу, яке було тільки на папері, за місцевість, точніше пустир , який належав його другові Серафіно, головному герою цього оповідання. І коли Серафіно захотів одружитися і побудувати на тій місцевості власний будинок , бо там так нічого і не було збудовано і та місцевість належала йому, Плачідо вимагав з нього втрачений зиск.
Автор вживає у своєму оповіданні різні художні засоби. Метафора – це літературний засіб, який полягає у використанні слова або словосполучення у переносному значенні, перенесення якостей одного предмета на інший за схожістю або суміжністю.
Моравіа вживає такі мітафори як : «гроші люблять рахунок, загубив тяму, пружина зламалася, Консоліна (тобто донька на ім’я Консоліна) була його капіталом, золоті руки, втрачений зиск» та інші.
Метафори допомагають автору більше привернути увагу читача, занурити його у необхідну ситуацію , розкрити характер і відчуття героїв.
«Скажу іще й таке: згодом розвіялась і вся моя прихильність до нього, і як тільки я бачив його, зі мною робилось таке, як ото буває, коли хочеш відчинити дверцята машини, а вони не відчиняються, бо пружина зламалася » Такі відчуття відчув головний герой, коли зрозумів, що його найкращій друг хоче нажитися на ньому і їх дружба зруйнована.
Епітет – це означення (виражене прикметником або прикметниковим зворотом, рідше –дієприкметником), яке прямо або переносно описує властивості й характеристики особи, предмета, явища.
Порівняння – це стилістичний прийом, який використовується для зіставлення двох різних об’єктів чи явищ із метою підкреслення їхніх спільних або відмінних рис. Цей прийом допомагає підсилювати емоційне забарвлення тексту.
Автор вживає чимало епитетів, порівнянь, повторень, коли Плачідо зрозумів, що можно отримати гроші нечесним шляхом.
«З кожним моїм словом він мінився на обличчі, ставав не стільки приязним і ввічливим, скільки зосередженим, настороженим, і водночас в його очах я ніби віддалявся од нього, і він бачив мене уже малим-малим, немов у перевернутому біноклі»
Іронія – один із способів комічного сприйняття дійсності, що містить у собі приховане глузування та лукавство над фактами чи людьми.
Закінчується твір гіркою іронією, коли Плачідо запитує у головного героя
Серафіно чому він на нього ображається , на весілля не запросив, невже тому, що він не справив йому весільний подарунок. Обурений герой не витримує:
«Я не втерпів і кажу:
— Та що ти, подарунок ти мені справив. Невже забув?
— Справив?!
— А то ні! А втрачений зиск!»
Моравіа прагне показати істинну протилежність значення «втрачений зиск». Художні засоби, специфічні лінгвістичні прийоми, які використовує письменник, необхідні для створення ефекту виразності та емоційної насиченості.
Твір Альберто Моравіа привертає до себе увагу, примушує читачів задумуватися над цінностями життя, людських відносин і справжньої дружби.
Джерела та література
1. Alberto Moravia Racconti romani, Milano, Bompiani, 2001.- 408 p.
2. Альберто Моравіа // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник: у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006.- Т. 2: - Л-я. – С.221
3. Альберто Моравіа. Римські оповідання. Переклад з італійської. І.Труша; – Київ : Дніпро, 1974. – С.238
3. Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. // Енциклопедичний словник класичних мов / — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 321. — ISBN 978-966-439-921-7.
4. М. Г. Жулинський // Шевченківська енциклопедія: - Т.4: М-Па: у 6 т. / — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. —С. 177-183.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter