Англійська мова, що є офіційною мовою багатьох міжнародних організацій, використовується як основний інструмент для ведення переговорів, укладання угод та написання міжнародних документів. Вона забезпечує чіткість, точність та швидкий зв’язок у міжнародних справах, що робить її невід’ємною частиною дипломатичної роботи. Міжнародна дипломатична мова пройшла тривалий процес формування.
Розглядаючи стилістичні особливості дипломатичної мови, слід зазначити, що її вирізняє схильність до однозначності та емоційної нейтральності. Дипломатичній мові притаманне використання спеціальної лексики та термінології. Водночас можна стверджувати, що для дипломатичної лексики характерна насиченість інтернаціоналізмами. Вони завжди призначені для кількох держав і розраховані на однозначне тлумачення. Нерідко вони є запозиченнями з латинської та грецької мов.
Мовною основою міжнародного документа є загальновживана лексика нейтрального пласта, яка поєднується зі спеціальною та термінологічною лексикою, а також скороченнями, абревіатурами, не асимільованими латинськими та французькими запозиченнями. Це досить відомі латинські вирази, які автоматично включаються до тексту документів в оригінальному вигляді. Наприклад, ad referendum, дослівно «на розгляд, для доповіді», у мові дипломатії має значення «що потребує наступного підтвердження компетентним органом»; clausula rebus sicstantibus – «застереження незмінних обставин» означає, що кожна зі сторін, яка бере участь в укладанні документа, має право одностороннього розірвання угоди у випадку серйозних змін обставин [1].
Серед великої кількості запозичених міжнародних термінів та термінологічних словосполучень особливе місце займають терміни англійського походження. Вони існують у чистому вигляді або у комбінованій формі: career diplomat, diplomatic immunity, full powers, letters of recall. Наведемо приклади термінів грецького та латинського походження:
• Depositary (депозитарій) – «держава чи міжнародна організація, що бере на себе зобов’язання зберігати текст якогось міжнародного договору, документи про його ратифікацію»;
• Рact (пакт) – «міжнародний договір»;
• Protocol (протокол) – «сукупність загальноприйнятих у міжнародних відносинах правил, що визначають порядок здійснення різноманітних дипломатичних актів, форми зносин між дипломатами та керівними державними діячами різних країн» [1].
Спеціальна лексика вживається в установчих документах (статутах) і регламентах. Типовими в них є застосування положень: Statute (статут), Purpose (мета), Structure (структура), Membership (членство), Expenses (витрати), Constitutional changes (статутні зміни), Final clause (прикінцеві положення). Для кожного з документів є характерним уживання певного набору ключових термінів, наприклад: to be bound by; to be deposited in the archives; to be open for signature; to be subject of ratification; to enter into force; to express consent; Parties; ratification and accession тощо.
Особливістю лексики міжнародних договорів є використання кліше для забезпечення мовних засобів вираження. Загальновживані фразеологічні сполучення і кліше в діловому мовленні на відміну від розмовного: expenses (витрати); account (рахунок); financial support (фінансова підтримка); the above mentioned (згаданий вище); invoice (рахунок); in connection with (у зв’язку з); in order to (у цілях). Слід зазначити, що використання неологізмів не характерне для дипломатичних документів.
Мові документів міжнародних організацій властиве також функціонування фразових стандартів, які служать зачином, логічним переходом та кінцівкою текстів установчих документів.
Мова офіційного документа має бути зрозумілою, змістовною та доцільною. Синтаксис ділового документа вимагає таких граматичних засобів мови, які за умови стислого викладення надають максимум інформації. Широко вживаються прості речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти, які надають мові лаконізму, влучності та динамічності [2].
У сфері дипломатії існують стилістично забарвлені тексти, такі як: дипломатичні промови, дипломатичні переговори, телеграми, де емоційне та експресивне наповнення відіграють важливу роль у досягненні прагматичної мети [3].
Таким чином, для міжнародно-правових документів характерним є застосування офіційно-ділового стилю, що насичений термінами. Експресивність присутня у тій лексиці, яка здатна передавати ставлення мовця до його висловлювання.
Список літератури:
1. Логінова Л. В., Богданова М. В. Застосування англійської лексики в міжнародних договорах. Закарпатські філологічні студії. 2023. Вип. 27. Т. 2. С. 165–69.
2. Лось О. В. Особливості перекладу термінів в документах міжнародного права. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Педагогічні науки. 2013. Вип. 108.1. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ VchdpuP_2013_1_108_53 (дата звернення 18.10.2025).
3. Харкевич Г. І. Експресивність лексики англомовного дипломатичного дискурсу. Сімдесят дев’яті економіко-правові дискусії. Серія: Соціальні та гуманітарні науки : матеріали Міжнар. мультидисциплінарної наукової інтернет-конференції. Львів : ФО-П Шпак В. Б., 2023. С. 85–87.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter