Перехідне правосуддя виникає як необхідність у періоди трансформації суспільства, коли авторитарний режим змінюється демократичним або завершуються збройні конфлікти. Його мета - встановлення об'єктивної істини та справедливості стосовно подій минулого, а також створення підґрунтя для побудови мирного майбутнього через забезпечення справедливості щодо потерпілих, притягнення до відповідальності винних, сприяння процесам примирення та впровадження необхідних реформ. Це включає проведення прозорих і неупереджених процедур для аналізу обставин, визначення ролі учасників конфлікту та ключових діячів, до яких належать політики, військові, посадові особи, колаборанти та цивільні особи, здійснюється накладення відповідних санкцій чи покарань, які пропорційно відображають ступінь їхньої участі або спричиненої шкоди. Основна функція - відновлення довіри до державних інституцій та сприяння стабілізації суспільних відносин. Перехідне правосуддя - комплекс процесів та механізмів, спрямованих на впорядкування суспільного сприйняття спадщини широкомасштабних порушень законності у минулому.. Цей комплекс включає судові та позасудові механізми правового захисту з різним рівнем залучення міжнародних організацій або без їхньої участі.
Досвід держав, де впроваджувалася практика перехідного правосуддя, дозволяє виділити чотири основні напрями його реалізації:
1. Кримінальне переслідування - цей напрямок включає ефективне розслідування та притягнення до відповідальності осіб, винних у скоєнні воєнних кримінальних правопорушень і серйозних порушень прав людини. Особлива увага приділяється забезпеченню правового захисту жертв збройних конфліктів, удосконаленню законодавчої бази, а також покращенню судової та слідчої практики. 2. Репарації, тобто відшкодування шкоди, що передбачає створення національних механізмів для компенсації постраждалим особам завданої фізичної та психологічної шкоди. Це реалізується через грошові виплати, відновлення порушених прав потерпілих, надання медичної та психологічної допомоги, а також юридичних і соціальних послуг. 3. Встановлення істини - важливими аспектами є розсекречення архівних матеріалів і створення національного архіву, який містить фото- та відеодокази пов’язаних із конфліктом подій, розслідування випадків зникнення осіб безвісти.4. Інституційні реформи - оцінку діяльності державних службовців для виявлення їхньої можливої причетності до порушень прав людини під час конфлікту, проведення реформ у секторах безпеки, правоохоронних і судових органах, системі освіти та медіа.
Вищезазначені складові перехідного правосуддя можуть реалізовуватися як окремо, так і в комплексі, взаємно доповнюючи одна одну. Отже, напрямками правосуддя післявоєнного періоду вважають кримінальне переслідування, відшкодування шкоди або репарації, пошук правди та інституційні реформи. Тому держава, в якій відбувається чи відбувся збройний конфлікт, має застосовувати ці заходи, зважаючи на особливості політичної, економічної та соціальної ситуації, враховуючи стандарти прав людини та міжнародний досвід.
Список літератури:
1. Багінський А.В. Правосуддя перехідного періоду: поняття та функції,2019
2. Верховенство права та правосуддя у перехідних суспільствах: Доповідь Генерального Секретаря, 23 серпня 2019 р., A/HRC/36/50, ГА ООН з прав людини. URL: https://undocs.org/ru/A/HRC/36/50
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter