Практика підготовки вчителя технологій в системі вищої освіти на сьогодні представлена досвідом державних педагогічних інститутів, університетів. Ті досягнення у сфері підготовки вчителів технологій, які склалися на нинішній день, зумовлені всім ходом розвитку самої системи. Причому, як культурний досвід, він має у своєму складі позитивні набуття, які важливо взяти на озброєння, і негативні чинники, які слід урахувати для досягнення більш ефективного результату.
Професійна підготовка – процес формування спеціаліста для однієї із сфер трудової діяльності, пов’язаної з оволодінням певним родом занять, професій. Метою професійної підготовки визначають набуття професійної освіти в результаті засвоєння систематизованих знань, умінь, навичок та необхідних особистісно-професійних якостей.
Пріоритетним завданням вищої школи на сучасному етапі її розвитку стає досягнення високого інтелектуального, морального та культурного потенціалу її випускників, здатних до постійного професійного самовдосконалення, самостійного і постійного оволодіння новими знаннями, уміннями до типового та нестандартного їх використання. Безумовно, що це положення є справедливим і для підготовки вчителя технологій. Ми позитивно ставимось до визначення такої підготовки: формування творчої особистості вчителя, який володіє досягненнями наук про людину, новими педагогічними технологіями та мистецтвом навчання і виховання, який знає політехнічні основи матеріального виробництва, технічні, технологічні, культурологічні народознавчі аспекти, який уміє організувати суспільно - цінну, продуктивну працю учнів, формувати трудові уміння та навички.
Глибина та актуальність поставлених завдань спонукала цілий ряд науковців долучитись до пошуків її вирішення. Підготовка вчителя стала предметом спеціальних досліджень. Практично всі дослідники сходяться на думці, що функції вчителя технологій не обмежуються тільки наданням професійних знань щодо формуванням в учнів трудових умінь і навичок, організацією навчально-виховного процесу, а забезпечує розвиток особистості майбутнього спеціаліста, формує готовність до самореалізації в нових ринкових умовах.
Учитель технологій, крім особистісних професійно якісних показників повинен володіти високою вмотивованістю до реалізації найвищих професійних домагань, педагогічною культурою. Вчителя з високим рівнем такої культури характеризує постійне прагнення до творчості та наявність такого педагогічного мислення, основними показниками якого є проблемний підхід до явищ, що вивчаються, оперативність, глибина поглядів.
У працях вітчизняних вчених В.С. Пікельної та П.І. Шевченка ми знаходимо вимоги до якості результатів процесу формування майбутнього спеціаліста. Вони можуть бути оцінені за такими показниками: якість соціальних знань та умінь майбутнього вчителя технологій у залежності від профілю підготовки; якість психолого-педагогічних знань та умінь; широкий інтелектуальний кругозір, що робить вчителя технологій авторитетним педагогом,; глибока професійна освіта, яка дає знання суміжних галузей, таких як художні ремесла, ринкова економіка, прикладне народне мистецтво, наукова організація праці (учбової, продуктивної), шкільна фізіологія (вчитель технологій, як і всякий інший вчитель відповідає за охорону здоров'я учнів), етика, естетика тощо; високі моральні якості вчителя, його власна працелюбність, старанність, турботливе з повагою відношення до учнів. [1, с.7-14].
В.Д. Литвинов, розробляє складові частини моделі спеціаліста. В.А. Сластьонін вбачає професіограму, що повинна включати компоненти: суспільно-політичні й етико-педагогічні якості, вимоги до психолого-педагогічної підготовки та два специфічних компоненти: спеціальна та методична підготовка, які розкривають досить повно відповідні знання, уміння та навички .
Поставлені завдання можуть бути успішно вирішені лише за умов створення механізму й безперервного оновлення змісту освіти, надання йому гнучкого, адаптивного характеру, спроможності адекватно реагувати на сучасні й перспективні потреби країни, попиту суспільства й вимоги особистості.
Таким чином, можна дійти висновку, що основу ефективності процесу підготовки вчителя технологій складають змістовний і процесуальний компоненти. Саме через ці компоненти реалізуються можливості вищого закладу щодо професійної підготовки обраного фахівця.
Список літератури
1. Пікельна В. С. Про деякі шляхи реформування сучасної вищої школи. Теорія і практика трудової та професійної підготовки молоді : зб. наук. праць. Вип. 2. Кривий Ріг : КДПУ, 1999. С. 7–14.
2. Моделювання професійної підготовки фахівців в умовах євроінтеграційних процесів. Монографія /За ред. С. С. Вітвицької, доктора педагогічних наук, професора. Житомир: Вид. О.О. Євенок, 2019. 304 с.
3. Шурин О.І. Професійно- педагогічна підготовка вчителя технологій у контексті євроінтеграційних процесів. Наукові записки. 2016. № 3. 214 -219 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter