Український науковець В. Німчук у своїй статті «Про проєкт 1999 р. нової редакції українського правопису», яка надрукована була свого часу в Універсальному довіднику М.Зубкова, наголошував на тому, що стабільна орфографія має велетенське значення для духовної культури, адже вона забезпечує міцність норми (кодексу) літературної мови, сприяє освіті та усталенню грамотності громадян». В. Німчук наполягав на необхідності формування єдиного правопису української мови, якого мають дотримуватися усі громадяни і державні органи; звертав увагу на шкідливість хаотичного розхитування орфографічних правил, яке призводить до дестабілізації всієї норми літературної мови, дезорієнтує носіїв писемної мови, знижує грамотність населення. [1, с.374]
Саме ці слова відомого мовознавця спадають на думку, коли не можеш дати логічного пояснення щодо правопису деяких слів. Це, наприклад, свого часу стосувалося слова «священник», яке до внесення змін в Український правопис, затверджений у 2019 році, чомусь рекомендовано було писати з однією літерою «н». Науковці нарешті підпорядкували написання цього слова загальному правилу щодо подвоєння приголосних на стикові двох суфіксів. Хоча й досі слово «священник» із подвоєнням в надрукованому на комп’ютері тексті підкреслюється програмою перевірки орфографії.
Ще одним прикладом, який викликає запитання, на нашу думку, може слугувати написання назви центральної одеської вулиці – Дерибасівська через літеру «и». Ураховуючи походження цієї назви від прізвища першого градоначальника Одеси Хосе де Рібаса, не зовсім зрозуміла поява голосного звуку «и» після літери «р», і пояснення, що написання цього слова відбувається за фонетичним принципом, виглядає досить дивним.
Предметом же розгляду сьогоднішньої публікації є правильний правопис прикметника, утвореного від слова «торгівля». Отже, торговельний чи торгівельний?
Думки пересічних мовців щодо цього питання кардинально протилежні. У той же час за інформацією зі Словника.ua [2] та Великого орфографічного словника української мови правильною визнається лише форма «торговельний».
З метою розв’язання цієї дилеми звернімося до Інверсійного словника української мови, який було створено на базі одинадцятитомного Словника. Він містить увесь реєстр словника-джерела, відображаючи тим самим лексичний склад сучасної української літературної мови. За його даними кількість іменників, побудованих за аналогічною до слова «торгівля» моделлю, становить лише 11 базових слів: будівля, годівля, готівля, зимівля, кочівля, крівля, купівля, ночівля, покрівля, порятівля, і нарешті - торгівля.
Цей словник фіксує, крім того, певну кількість додаткових складних (новобудівля, чаєторгівля, работоргівля, хліботоргівля, книготоргівля виноторгівля, м’ясоторгівля, хлібозакупівля, шерстезаготівля, хлібозаготівля, дровозаготівля, шовкозаготівля, маслозаготівля, бавовнозаготівля, сінозаготівля, лісозаготівля, м’ясозаготівля, скотозаготівля) або префіксальних утворень (відгодівля, підгодівля, перегодівля, недогодівля, забудівля, заготівля, закупівля, перезимівля, підночівля, покрівля). [3, с.602] Але не від усіх відбулося в мові утворення прикметникових форм, які нас цікавлять.
Слід зауважити, що у Великому орфографічному словнику української мови на сьогодні від наведених вище іменників зафіксовані такі форми прикметників: будівля – будівельний [4, с.85]; заготівля – заготівельний [4, с.272], дровозаготівля – дровозаготівельний [4, с.236]; м’ясозаготівля – м’ясозаготівельний [4, с.478]; сінозаготівля – сінозаготівельний [4, с.922]; скотозаготівля – скотозаготівельний [4,с.932]; хлібозаготівля – хлібозаготівельний [4, с.1116]; шерстезаготівля – шерстезаготівельний [4, с.1157]; купівля – купівельний [4, с.406], закупівля – закупівельний [4, с.279]; хлібозакупівля – хлібозакупівельний [4, с.1116]; покрівля – покрівельний [4, с.725]. Спостереження за вживанням цих слів в онлайн-просторі дозволяють підтвердити той факт, що наведені вище прикметники не зазнали змін у вигляді чергувань голосних ( і//о) під час свого утворення і вживаються саме в таких формах.
І лише від слова «торгівля» в словнику подаються форми прикметників - «торговельний» [4, с.1029], виноторговельний [4, с.113], книготорговельний [4, с.374], хліботорговельний [4, с.1116], а лінгвісти, пояснюючи саме таке його написання через літеру «о», згадують про необхідність урахування позицій закритого та відкритого складів при словотворенні, а як наслідок – появи чергування голосних «і» та «о»: тор-гів-ля – тор-го-вель-ний. Але чомусь ніхто не вимагає дотримуватися цього правила в попередньо наведених формах прикметників: бу-ді-вель-ний, за-ку-пі-вель-ний, за-го-ті-вель-ний, по-крі-вель-ний, які мають у відкритому складі літеру «і» замість «о».
Цікаву думку стосовно того, чому не відбулося чергування в перелічених вище прикметникових формах висловили словесники зі Славутича. Вони запропонували враховувати теорію акустичної гучності, згідно з якою склад слова – це хвиля гучності, гребенем якої є голосний звук, до якого притискаються інші звуки, утворюючи так звану «хвилю». Найскладнішим у фонетичному (прим. автора тез – саме фонетичному, а не орфографічному) складоподілі є знаходження меж внутрішніх складів. Для цього науковцями були застосовані числові еквіваленти до кожної групи звуків (голосних, сонорних, дзвінких, глухих приголосних). Ураховуючи той факт, що звук «в» в українській мові на відміну від російської є сонорним і не є дзвінким (бо має в парі не звук «ф», а звук «у» нескладовий), науковці дійшли висновку, що в українській мові слово «тор-гі-вля» буде поділятися на акустичні склади по-іншому, і матиме не закритий, а відкритий склад «гі» з літерою «і». Відповідно до цього у мовців не буде підстав для чергування при словотворенні прикметника. Отже, науковці Славутича доводять таким чином, що правильною формою все ж таки слід вважати прикметник «торгівельний». [5]
Теорія цікава, але все одно викликає певні сумніви, бо якщо розглянути спільнокореневі форми від базових слів, що фігурують в тезах, то поряд із вже наведеними побачимо багато утворень, у яких дійсно відбулося чергування за правилом відкритого та закритого складів: бу-ді-вель-ний, але за-бу-до-ва, за-бу-до-ва-ний; го-ді-вель-ний, го-ді-вни-ця, але го-до-ва-нець, го-до-ван-ка; ко-чі-вля, ко-чі-вний, але ко-чо-вий (прим. автора тез - поділ на склади зроблений з урахуванням вище викладеної теорії).
І якщо навіть погодитися із науковцями Славутича, на нашу думку, їхня теорія може пояснювати факт відсутності чергування в усіх прикметниках, які наводилися вище, але не дає відповіді щодо того, чому ж все-таки на сьогодні винятково в одному слові «торговельний», що побудоване за тією ж самою моделлю, це чергування має місце і зафіксовано як літературна норма.
Можна висловити деяке припущення щодо появи цієї правописної норми, а саме: Словник.ua, Великий орфографічний словник української мови фіксують наявність паралельних форм іменників: торговець і торгівець. Крім літературної форми «торгівля», онлайн-словник goroh.pp.ua [6] містить також слово «торговля» з позначкою «покруч», тобто на сьогоднішній день це спотворене слово, яке не відповідає літературній нормі. Але так було не завжди. І слово «торговля» зафіксовано, наприклад, у Православному словнику (за нормами українського правопису Всеукраїнської Академії Наук) Григорія Голоскевича, надрукованому 1929 року. Слід зауважити, що слово «торговля» займало в той час лідируючу позицію щодо слова «торгівля», яке записане в словниковій статті на другому місці. [7, с.554]
Від якого саме слова «торгівля» чи «торговля» свого часу відбулося утворення прикметникової форми «торговельний», ми з вами достеменно знати не можемо. Тому все ж таки, на нашу думку, можливо, слід не розхитувати вже існуючу мовну норму словом-винятком і внести зміни до Українського правопису. Можливо, на першому етапі, дозволивши подвійне написання цього прикметника. А мовці з часом визначаться… Дозволили ж сьогодні писати «з Берліну» та «з Берліна», «авдиторія та аудиторія», «радості та радости» тощо.
Список літератури:
1. Зубков М. Українська мова: Універсальний довідник. Х: ВД «школа», 2005. Видання друге, виправлене і доповнене. 496 с.
2. Словник.ua URL: https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%90%D0%A0%D0%
A5%D0%86%D0%A2%D0%95%D0%9A%D0%A2%D0%9E%D0%A0%D0% 9A%D0%90 (дата звернення 15.07.2025 р.)
3. Інверсійний словник української мови / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні, Одес.держ. ун-т ім. І.І. Мечникова; відп. ред. С.П. Бевзенко. Київ: Наукова думка, 1985. 811 с.: табл.
4. Меженко Ю.С. Великий орфографічний словник сучасної української мови. 150 000. Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2008. 1184 с.
5. Словесники Славутича. Повторна перевірка знань української. Як правильно писати: торговельний чи торгівельний центр? URL: https://movlitslav.jimdofree.com/%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0% B8%D0%B9-%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA/%D1%82% D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D1%87%D0%B8-%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C% D0%BD%D0%B8%D0%B9/ (дата звернення 15.07.2025)
6. Горох. URL: https://goroh.pp.ua/%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0% BD%D0%B0/%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5 (дата звернення 15.07.2025р.)
7. Голоскевич Гр. Православний словник (за нормами українського правопису Всеукраїнської Академії Наук). Харків. 1929. 628 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter