Міфотворчість Дж. Р. Р. Толкіна є своєрідною художньою системою, що вбирає у себе різноманітні творчі досліди і відкриття минулих літературних епох, а також теорію міфу ХХ століття. У створенні авторського міфологічного світу Толкін спирався на міфи та оповіді різних народів, архетипічні міфологічні універсалії і філософсько-естетичний досвід попередніх епох. Таким чином виявлено орієнтацію письменника на архаїчну міфологічну образність при спробі створити індивідуальний авторський міф і прагнення відновити виховні функції міфу, а також за допомогою вічних цінностей, закріплених у міфології, вплинути на моральний розвиток суспільства.
Творчий досвід Дж. Р. Р. Толкіна виявився набагато більш вдалим, ніж у багатьох його попередників та сучасників, доказом чого є величезна популярність його творів у просторі сучасної масової культури та безумовний потенціал впливу етико-естетичних цінностей авторського міфологічного світу письменника на виховання молоді. Сама структура «Гоббіта» та «Володаря перстнів» відтворює структуру чарівної казки, які розвиваються за одним механізмом: Герой покидає свій дім, він здійснює тривалу подорож, демонструє свою силу і здібності, що є чіткою паралеллю з обрядом ініціації.
Дж. Р. Р. Толкін зазначав, що жодний рядок із саги про Середзем’я не вигаданий ним особисто, а є лише певним обміркуванням та систематизованою обробкою легенд різних народів. Життя письменника неймовірним чином перепліталося із творчістю перенесенням життєвих ситуацій на папір. Дж. Р. Р. Толкін співвідносив літературні наративи з реальністю, шукав з ними асоціацій у життєвих ситуаціях. Своєму синові Крістоферу, коли той під час війни в листах із фронту скаржився батькові на складні умови життя у військовому таборі, Професор радив просто сприймати реальність так, ніби він хоббіт, що опинився у стані урук-хаїв, і зберігати «хоббітство» своєму серці завжди, а все, що коїться навколо, сприймати як частину захоплюючого оповідання, героєм якого Крістофер опинився. Зворушливим фактом із поєднанням чарівного світу й реальності у житті для Професора стали також і його стосунки з дружиною Мері Едіт: письменник асоціював себе й кохану із Береном та Лютіен, смертним чоловіком та безсмертною ельфійкою, персонажами «Сільмарілліону», що до нестями кохали один одного. Польський письменник і дослідник А. Сапковський досліджуючи загальні тенденції у розвитку літератури ХХ століття, виділив твори з міфологічною основою і зробив висновок, що Толкін та сучасні йому автори використовують архетип артуріанських легенд (як наприклад Урсула ле Гуїн), а письменники другої половини ХХ століття використовують архетип Дж. Р. Р. Толкіна.
Можна стверджувати, що Дж. Р. Р. Толкін у своїх філософсько-естетичних пошуках зазнав певного впливу романтичної ідеї «нової міфології». Проявляється це в орієнтації письменника на архаїчну міфологічну образність, намаганні створити при спробі індивідуальний авторський міф та прагненні відновити виховні функції міфу за допомогою вічних цінностей, закріплених у міфології, щоб вплинути на моральний розвиток соціуму. Отже творчий досвід Дж. Р. Р. Толкіна виявився більш набагато вдалим, ніж у багатьох його попередників і сучасників, доказом чого є величезна популярність його творчості у кожного покоління, що свідчить про безумовний вплив етико-естетичних цінностей авторського міфологічного світу письменника на виховання молоді.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter