Розглядаючи образ ляльки у культурно-історичному контексті в сфері дизайну варто зазначити, що зазвичай її автор наділяє ляльку не побутовими, а образними функціями, оскільки, створюючи необхідні образи в уяві людини, лялька надає нам можливість програвати певні життєві сценарії. Отже, варто погодитися з думкою Л. Герус про те, що у ролі умовної людиноподібної фігурки лялька як образ людини та її символ фокусує час, відображаючи напрямок історичного розвитку людства і його культури [1]. Саме через через художній образ ляльки кодується важлива інформація, зокрема, її тендітність і схожість з людиною нагадує нам про плинність людського життя. Будучи універсальним культурним медіатором, лялька допомагає долучити людину до світу культури і, маючи асоціації з людиною, стає антропоморфною метафорою, яка допомагає своєму автору реалізувати індивідуальні і ситуаційно-специфічні версії реальності [3].
Якщо звернутися до історико-культурного аналізу образу української вузлової ляльки (ляльки-мотанки), науковець О. Найден осмислює її значення не просто в якості іграшки чи декоративного елементу дизайну. На його думку українська народна лялька стає символом родової пам’яті, архетипом і носієм глибинної етнокультурної інформації, тож він досліджує ляльку-мотанку як сакральний артефакт, що відображає структуру світу, уявлення про людину, світобудову і рід. Також О. Найден підкреслює, що традиційна вузлова лялька не має рис обличчя, оскільки її символіка полягає не у реалістичному зображенні, а саме у знаковості. Відсутність індивідуальних рис і хрест на обличчі ляльки (як вертикальна та горизонтальна осі) формують образ, що має транслювати ідею гармонії космосу і людини у ньому [2].
Українську народну і стилізовану авторську народну ляльку, що містять магічні знаки-образи та символіку різних кольорів можна вважати відображенням культурної пам’яті українського народу, яке нині віднайшло своє нове осмислення та оновлення у сучасному дизайні. В свою чергу лялька, маючи антропоморфні ознаки, є метафорою людини.
Ескіз ілюстрації до поетичного видання С. Соболевської (авторка – С. Соболєвська)
Тож ретельне опрацювання ескізів дозволяє створити унікальний образ ляльки. І оскільки лялька у створеному людиною образі містить у собі відкриту або приховану метафору, сутність якої той, хто її створив, розкриває та інтерпретує за власним задумом або залишає таємницею, щоб інші люди побачили у даному образі свій відгук і власні метафори життя. Таким чином автор ляльки спонукає до репрезентації внутрішнього світу тих, хто розглядає його ляльку. І репрезентація будучи опосередкованим або вторинним уявленням через подібне у свідомості людини образів (першообразів) матеріальних або ідеальних об’єктів, їх властивостей та взаємовідносин, у випадку з лялькою буде саме візуальною, адже перед людьми постає зоровий образ [3].
Образи народної та авторської ляльки, попередньо досліджені у культурно-історичному контексті, можуть бути використані в ілюструванні художньо-літературного видання. Образ ляльки має допомогти розкрити зміст віршованих творів, оскільки такі ілюстрації мають приваблювати читача своїм оригінальним виглядом і доповнювати зміст віршованого тексту. Образ ляльки, знаки і кольорове вирішення має поглибити розуміння поезії, зокрема філософської та інтимної лірики сучасної авторки, і забезпечити створення мистецького симбіозу між словом і візуальним виразом [4].
Список літератури:
1. Герус Л. Українська лялька в народному одязі: історичний досвід та сучасна практика. Народознавчі зошити. 2018. №1 (139). С. 206 – 214.
2. Найден О. С. Українська народна лялька. Київ: Стилос, 2020. 240 с.
3. Соболєвська С. О. Лялька-метафора як універсальний культурний медіатор і засіб арт-терапії. Культурологічний альманах. Київ, 2023. Вип.1. С. 219–224.
4. Соболєвська С. О. Образ народної та авторської ляльки в культуротворчому і дизайнерському аспектах. Українознавство: наук. журнал. Київ: НДІУ, 2024. №2 (91). С.57–65.
|