Сучасна система освіти все більше зосереджується не лише на передачі знань, а й на формуванні особистісних якостей студента, розвитку його комунікативних і соціально-емоційних навичок. У цьому контексті менторинг набуває особливої актуальності як ефективний інструмент підтримки, розвитку та мотивації [1, с. 57].
Менторство створює безпечний і довірливий простір для обговорення, зворотного зв’язку, саморефлексії та спільного пошуку шляхів професійного і особистісного зростання.
Психологічні аспекти менторингу відіграють ключову роль у побудові партнерських взаємин між ментором і менті, адже саме довіра, щирість, чутливість до потреб іншої людини та ефективна комунікація забезпечують позитивний результат цього процесу. Завдяки менторингу студенти отримують не лише нові знання та навички, а й усвідомлення власних цілей, розвиток самостійності й здатності до критичного мислення. Водночас ментор удосконалює власні компетенції у сфері комунікації, лідерства, саморефлексії та особистісного зростання [2, с. 28–33, 3, с. 70–73].
Отже, менторинг є взаємовигідним процесом, який сприяє формуванню культури підтримки, взаєморозуміння та партнерства між учасниками освітнього середовища. Саме тому дослідження психологічних аспектів менторства, зокрема ролі довіри, підтримки та розвитку студента, є важливим і своєчасним.
Мета роботи – проаналізувати психологічні аспекти менторства, зокрема роль довіри, підтримки та партнерства у процесі взаємодії ментора і студента, а також їхній вплив на особистісний і професійний розвиток обох учасників менторських відносин.
Згідно з науковими джерелами, менторство розглядається як професійний робочий альянс, у межах якого люди протягом певного часу співпрацюють, щоб сприяти розвитку та успіху одне одного шляхом надання кар’єрної та психосоціальної підтримки. Подібне трактування узгоджується із визначенням, поданим у Тлумачному словнику української мови, де «наставник» тлумачиться як той, хто навчає, дає поради, консультує чи спрямовує інших, а «наставляти» — як процес навчання та підтримки, що допомагає людині рухатися у правильному напрямку [4].
Види менторства та їх особливості:
• Індивідуальне менторство (формат «один на один») передбачає безпосередню взаємодію між ментором і менті. У цьому форматі ментор надає персональні поради, підтримку та ділиться власними знаннями й досвідом. Основними перевагами такого підходу є індивідуальний підхід до потреб менті, можливість побудови глибших довірливих стосунків і отримання конкретних рекомендацій. Недоліком може бути обмежена кількість учасників та залежність результату від рівня особистого контакту між сторонами.
• Взаємне менторство ґрунтується на партнерстві між колегами або людьми з подібним рівнем досвіду. Формує спільне навчання, взаємну підтримку та лідерські навички. Недолік — можливий обмежений рівень досвіду обох сторін.
• Групове менторство передбачає роботу одного ментора з кількома менті одночасно. Такий формат сприяє взаємному обміну досвідом серед учасників, зменшує навантаження на ментора та розвиває командну взаємодію. Однак у цьому випадку кожен менті отримує менше індивідуальної уваги, а також виникає потреба в управлінні груповою динамікою.
• Онлайн-менторство здійснюється за допомогою цифрових засобів комунікації (електронна пошта, відеозв’язок, спеціальні платформи). Його переваги — гнучкість, доступність і можливість міжнародної співпраці. Недоліки — відсутність безпосереднього контакту та можливі технічні труднощі під час взаємодії [5, с. 504–510].
Психологічна ефективність менторингу ґрунтується на поєднанні основних чинників — довіри, підтримки та розвитку.
Довіра формує підґрунтя відкритого діалогу між ментором і студентом. Саме вона створює атмосферу психологічної безпеки, відкритості й прийняття.
Підтримка реалізується через емпатійне слухання, позитивне підкріплення, визнання успіхів і доброзичливий зворотний зв’язок. Сприяє формуванню внутрішньої мотивації, підвищенню самооцінки та розвитку впевненості студента у власних силах.
Розвиток студента у процесі менторингу відбувається завдяки спільному визначенню цілей, стимулюванню саморефлексії, формуванню навичок критичного мислення й саморегуляції [6, с. 45–52].
Отже, менторинг базується на принципах гуманістичної педагогіки, орієнтованої на особистість, взаємну повагу та партнерство.
Висновок. Менторство є важливим психологічним і педагогічним феноменом сучасної освіти, що поєднує навчання, підтримку та особистісний розвиток. Сприяє формуванню позитивного освітнього середовища, у якому студенти відчувають довіру, підтримку й готовність до самореалізації.
Основою ефективного менторства є довіра, емпатія, взаємоповага, рефлексія та комунікація, які забезпечують психологічний комфорт і мотивацію до зростання. Завдяки менторингу відбувається формування емоційної стійкості, відповідальності, здатності до командної роботи та саморозвитку. Різні форми менторства — індивідуальна, взаємна, групова й онлайн — забезпечують гнучкість у виборі освітніх стратегій і сприяють розвитку критичного мислення, соціальної адаптивності та емоційного інтелекту.
Таким чином, менторство слід розглядати як партнерську взаємодію, що формує культуру підтримки й взаєморозуміння в освітньому середовищі та сприяє гармонійному особистісному й професійному розвитку його учасників.
Список літератури
1. Іванік О., Каравай А., Гавінек-Дагаргуль М. та інші. (2015). Рівний рівному - посібник для менторів. с. 57.
2. Петрова, Н. В., Гуменюк, Л. С. (2021). Психологічна підтримка студентів медичних закладів освіти в контексті менторингу. Медична психологія, № 3(67), с. 28–33.
3. Дорошкевич К.О., Вороновська М.М., Салата І.З. (2017). Застосування менторингу для стимулювання інноваційної діяльності працівників підприємств. Науковий вісник НЛТУ України. Вип. 27(7). С. 70–73.
4. https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D1%80
5. Фещенко , А., Волотовська , Т. (2024). Менторство — людиноорієнтований інструмент. Матеріали конференцій МЦНД, (25.10.2024; Умань, Україна), с. 504–510.
6. Бондар, Т. І. (2022). Менторинг у системі підготовки майбутніх медичних працівників: психологічний аспект. Психологічні перспективи, №39, с. 45–52.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter