Тема конференції душу гріє, а от дійсність – не дуже. І це дуже сумно, хоч і можна пояснити. І справа не лише у воєнній агресії рф проти рідної України, яка, звісно, перешкоджає не так навіть розвитку науки, як широті наукових інтересів, звужує можливості науковців та актуальність питань, що розглядаються. Особливо це стосується тематики прикладного значення, адже технічні науки традиційно належать до систем із самоорганізацію та адаптацією до зовнішніх впливів.
За даними Національного інституту стратегічних досліджень, у 2023 році оборонна промисловість стала одним із найбільших драйверів відновлення економіки – вітчизняний ОПК (оборонно-промисловий комплекс) зріс утричі порівняно з 2022 роком, у 2024 році очікувалося зростання у шість разів. Активне виробництво відбувається за такими напрямами: бронетехніка, морські та радарні системи, високоточна зброя, боєприпаси, авіабудування, авіаремонт [1]. Виробництво дронів швидко стає окремою підгалуззю машинобудування. Машинобудування зростає завдяки оборонним замовленням, але нерівномірно та нестабільно [2].
Доволі показовим є Чинний Перелік підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, що із змінами (останні зміни внесені згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02. 2024 №179) діє понині [3] містить 291 об’єкт. Серед них об’єкти, що здійснюють діяльність у сфері оборони в кількості 77 об’єктів. Це підприємства машинобудування.
Поряд із оборонно-промисловим комплексом до провідних секторів, які стануть основою відновлення української економіки, віднесено аграрну галузь, енергетику, ІТ, будівництво та машинобудування. Деякі можливі шляхи вирішення проблеми підйому у машинобудуванні та зокрема й у верстатобудуванні наведені у [4].
Якось про підприємства конкретних галузей, про проблеми конкретного виробництва не дуже ведуть розмови. А хто буде розроблювати оті інноваційні проекти обладнання? Хто буде виконувати відповідні дослідження? Або хоча б грамотно експлуатувати покупне імпортне обладнання? Де фахівці? Хто й на якій технічній базі їх готує?
Хто займається дослідженнями у галузі машинобудування? Співробітники науково-дослідних установ. Але часто це випускники закладів вищої освіти відповідного спрямування (магістри, аспіранти) під керівництвом викладачів та науковців ЗВО, які є керівниками їхніх розробок.
Згадаємо на чому базувалась значним чином наука у закладах вищої освіти (ЗВО). На співпраці із промисловими підприємствами, які мали фінансування на нову техніку і мали проблемні питання, вирішення яких потребували. Свого часу, наприклад Київський верстатобудівний завод (ПАТ «Веркон») мав друкований перелік проблемних питань, які цікавили розробників на підприємстві. До цих досліджень долучалися і науковці ЗВО. І це найчастіше були не випадкові зв’язки, не випадкові спеціалісти. Використовувалися можливості відповідного підприємства. А зараз ПАТ «Веркон» припинив своє існування, як і чимала кількість інших верстатобудівних підприємств. З ким співпрацювати не по окремих питаннях, а цілеспрямовано й за певним спрямуванням? Так, заклади вищої освіти можуть мати сучасну технічну базу, але чи завжди вона працездатна і придатна для досліджень? І до того ж яке використання обробного обладнання передбачено? Тільки навчальне? Використовують різні факультети? Але ж у всіх різні потреби. Щось таке універсальне придумали й організували? Чергу створили чи як?
Можна відзначити деякі особливості досліджень в галузі технічних наук, зокрема тих, що стосуються обробного обладнання.
• Чітка спрямованість необхідних наукових досліджень, які стосуються обґрунтування параметрів працездатності та визначення порівняльних критеріїв щодо обробних процесів та конструктивних рішень.
Особливість – практичне спрямування досліджень, які можуть навіть не плануватися заздалегідь в рамках наукової проблеми, потреба в яких виникає у зв’язку з політичною та економічною ситуацією.
• В багатьох випадках існує потреба швидкого впровадження розглянутих теоретичних питань та оптимізованих за наслідками досліджень конструкцій і потрібні не так наукові, як прикладні дослідження.
Все назване передбачає взаємодію промислових підприємств із державними науково-технічними, інженерними, дослідно-конструкторськими інститутами, які повинні своєчасно отримувати підтримку держави, а свої розробки узгоджувати із потребами промисловості України
Важливими є конкретні знання випускника, практичні навички та вміння їх застосовувати. Для забезпечення цих рис необхідними є сучасна практична база підготовки, сучасне науково-дослідницьке забезпечення навчального процесу, на що не передбачене фінансування. Врахуємо, що забезпечити все назване, та ще й у сучасних умовах обстрілів і атак по цивільному населенню й зокрема по навчальних закладах, доволі складно, а базуватися у питаннях проходження практики студентами та певних практичних занять чи хоч екскурсій на діючі підприємства також малоймовірно. Дуальна освіта може бути хорошим шляхом до вирішення поставлених задач, але це доволі складно здійснити, хоча б тому, що підприємства різні, а студентів на кожному максимум кілька. Ще одна пересторога – необхідність адаптації студентів до умов дистанційного навчання, в кращому випадку – змішаної форми.
На мій погляд, заважає підвищенню рівня наукових досліджень, в яких задіяні представники закладів вищої освіти, наступне.
1. Відсутність заздалегідь визначеної цілеспрямованості та послідовності майбутніх досліджень і розробок.
Підприємство не планує проведення досліджень: час, обладнання обробне і, значним чином, вимірювальне (на підприємстві, скоріш за все, наявні відповідні лабораторії), працівники, які можуть бути задіяні у здійсненні обробних процесів, фінансове забезпечення.
2. Певна тривалість співпраці з підприємством. Свого часу існували договори на проведення досліджень з відповідним фінансуванням. Виконавці цих досліджень найчастіше не були випадковими: знали особливості робіт, виконуваних на підприємстві, застосовуване обладнання, проблеми й «вузькі місця».
Що визначає ефективність планомірних наукових досліджень закладів вищої освіти технічного спрямування у сучасних умовах? Складне питання.
Список літератури:
1. Валерій Моісєєв. (8 лютого 2024). Статистика українського машинобудування у 2024 році. (взято 13 лютого 2025). https://thepage.ua/ua/economy/stan-ukrayinskogo-mashinobuduvannya-u-lyutomu-2024-roku
2. Пріоритети розвитку реального сектора в умовах війни та повоєнного відновлення економіки України : аналіт. доп. / [О. В. Собкевич, А. В. Шевченко, В. М. Русан та ін.] ; за загальн. ред. Я. А. Жаліла – Київ : НІСД, 2024. – 104 с. – https://doi.org/10.53679/NISSanalytrep.2024.03
3. Кабінет Міністрів України. (4 березня 2015). Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. (взято 13 лютого 2025). – https://ips.ligazakon.net/document/kp150083?an=17&ed=2024_02_16.
4. Верба І. І., Даниленко О. В. Відновлення верстатобудування – умова розвитку промисловості України / Технічні науки та технології: науковий журнал / Національний університет «Чернігівська політехніка». – Чернігів: НУ «Чернігівська політехніка», 2025. – № 1(39). – 378 с. – https://doi.org/10.25140/2411-5363-2025-1(39)-69-84
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter