Переливання крові є важливою процедурою у ветеринарній трансфузіології котів, особливо в умовах гострої анемії, травм, хірургічних втручань. Для уникнення гемолітичних реакцій життєво необхідне визначення групи крові донора і реципієнта до процедури. У котів виділяють три основні групи крові – A, B та AB, які об'єднуються у систему AB. Типування базується на наявності природних алоантитіл, які формуються без попереднього контакту з несумісною кров'ю. Саме тому переливання крові без попереднього типування може спричинити летальні наслідки.
Метою нашого дослідження було визначення поширеності груп крові A, B та AB у котів, що мешкають у Києві та Київській області, та оцінка клінічного значення отриманих даних для практичної ветеринарної трансфузіології.
Дослідження проводилось упродовж 2020–2024 рр. на базі навчально-наукової лабораторії «Банк крові тварин» кафедри ветеринарної хірургії ім. акад. І. О. Поваженка НУБіП України. Було обстежено 370 котів різних порід і вікових категорій. Визначення груп крові проводили методом імунохроматографії за допомогою комерційних тест-систем RapidVet-H Feline (Agrolabo SpA, Італія).
Результати показали, що переважна більшість котів мали групу крові A – 86,9% (n=321), групу B виявлено у 10,4% (n=38), а групу AB – лише у 2,7% (n=10). Найвища частка котів з групою B спостерігалась серед британських короткошерстих, шотландських висловухих та перської порід котів. Група AB зустрічалась переважно серед безпородних котів.
Встановлено, що наявність природних алоантитіл до антигенів несумісної групи крові обумовлює ризик гострих гемотрансфузійних реакцій навіть при першому переливанні. Зокрема, у котів з групою B виявлено антитіла до аглютиногенів, які знаходяться на мембрані еритроцитів, групи A, що може призвести до гемолізу при помилковому переливанні.
Отримані дані співпадають із результатами досліджень у країнах Центральної Європи, де домінує група A (80–90%). Частка групи B є критично важливою для планування банку крові, оскільки саме вона найбільш імуногенна і пов’язана з ризиком гемотрансфузійних ускладнень при переливанні A→B. Враховуючи природні алоантитіла, навіть перше переливання у котів без типування є високоризиковим. Отже, рутинне типування груп крові має бути обов’язковим протоколом у ветеринарній практиці.
У межах дослідження також не зафіксовано випадків тяжких трансфузійних реакцій при сумісному переливанні крові за результатами типування. Це підтверджує ефективність імунохроматографічного методу як швидкого і точного способу типування у клінічних умовах.
Проведений аналіз має значення для формування локального банку крові для котів. Визначення частоти розповсюдження груп A, B і AB дозволяє не лише забезпечити клінічну безпеку при переливаннях, а й оптимізувати ресурси ветеринарної практики. Особливої уваги потребують тварини з рідкісною групою AB, оскільки вони можуть бути як універсальними реципієнтами, так і складними донорами.
Подальші дослідження можуть бути спрямовані на вивчення генетичних основ розподілу груп крові у котів, а також на розробку швидких і точних методів типування, доступних для широкого застосування у ветеринарній практиці.
Таким чином, результати дослідження демонструють необхідність системного підходу до типування крові у котів, особливо у великих урбанізованих регіонах, таких як Київ і Київська область.
Список літератури:
1. Малюк М. О., Гончар В. В. Поширеність груп крові у котів м. Києва та Київської області // Вісник ветеринарної медицини. – 2024. – №2. – С. 25–30.
2. Giger U., Bücheler J. Feline transfusion medicine. Blood types and their clinical importance // Veterinary Clinics of North America: Small Animal Practice. – 1995. – 25(6). – С. 1305–1322.
3. Bagdi N., Magdus M., Leidinger E., Leidinger J., Vörös K. Frequencies of feline blood types in Hungary // Acta veterinaria Hungarica. – 2001. – Vol. 49, № 4. – P. 369–375. – DOI: 10.1556/004.49.2001.4.1.
4. Bighignoli B., Owens S., Froenicke L., Lyons L. A. Consultations in Feline Internal Medicine. – 2010.
5. Bücheler J., Giger U. Alloantibodies against A and B blood types in cats // Veterinary immunology and immunopathology. – 1993. – Vol. 38, № 3–4. – P. 283–295. – DOI: 10.1016/0165-2427(93)90088-l.
6. Fosset F. T., Blais M. C. Prevalence of feline blood groups in the Montreal area of Quebec, Canada // The Canadian veterinary journal = La revue veterinaire canadienne. – 2014. – Vol. 55, № 1. – P. 1225–1228.
7. Forcada Y., Guitian J., Gibson G. Frequencies of feline blood types at a referral hospital in the south east of England // The Journal of small animal practice. – 2007. – Vol. 48, № 10. – P. 570–573. – DOI: 10.1111/j.1748-5827.2007.00325.x.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter