Дослідження емоційного інтелекту (ЕІ) є досить популярним на сучасному етапі. Емоційний інтелект визначається як специфічна підструктура людської психіки, яка, з одного боку, включає здатність розуміння, аналізу та контролю власних почуттів та емоцій, з іншого – вміння відчувати і розуміти настрій, стан і почуття оточуючих людей [1, с.4]. Це є важливим фактором для успішної комунікації, управління емоціями та досягнення особистої й професійної гармонії.
Емоційний інтелект відіграє вагому роль у регуляції психоемоційних станів, адекватній ідентифікації та експресії внутрішніх емоційних і психічних станів людини, встановленню їх зв’язків із конкретними ситуаціями та спрямовуванню своєї подальшої поведінки на переживання позитивних емоцій та внутрішнє регулювання негативних емоційних станів, є фундаментальним елементом професійного зростання [2, с.72]. Розвинена емоційність сприяє більш ефективній орієнтації в світі та адаптації в соціумі. Емоційна система розглядається як одна з основних регуляторних систем життєдіяльності. Існує чітка залежність функціонування індивіда від точності його орієнтації, в тому числі і емоційної, яка особливо важлива в період формування особистості. [3, с.213].
У психотерапевтичному процесі ЕІ є ключовим фактором як для лікаря, так і для пацієнта, адже емоційна взаємодія значною мірою впливає на формування терапевтичного альянсу. Успішність психотерапевтичного процесу безпосередньо залежить від таких моментів:
- чи виникне контакт між терапевтом і клієнтом та чи сформується робочий альянс;
- які динамічні процеси супроводжуватимуть взаємини і чи успішно вони будуть опрацьовуватись;
- чи готовий терапевт емоційно включатися у стосунки і сприяти їх теплоті і гуманності [4, с.12].
Наукові дослідження свідчать, що високий рівень ЕІ корелює з вищою ефективністю психотерапевтичного процесу, особливо в рамках когнітивно-поведінкової, гуманістичної та емоційно-фокусованої терапії.
Роль лікаря з високим рівнем емоційного інтелекту надзвичайно важлива, оскільки саме цей фактор часто визначає ефективність терапевтичної взаємодії, якість зв'язку з пацієнтом та довготривалі результати лікування. Такий спеціаліст краще розпізнає приховані емоції пацієнта та формує атмосферу довіри та безпеки. Важливим аспектом багатовимірного медико-психологічного підходу до терапевтичного впливу на психологічний стан пацієнта є врахування психосоціальних і духовних аспектів захворювання. Вдосконалення комунікативних умінь медичних працівників є важливим питанням, вирішення якого спрямоване на покращення психологічного стану пацієнтів із важкими захворюваннями та їх родичів та сприяння вирішенню інших складних питань взаємодії в медичній практиці, встановлення позитивної комунікації між медиками та їхніми пацієнтами, а також між лікарями та медичними сестрами, йде на користь всім учасникам терапевтичної взаємодії [5, с. 48].
Розуміння, вербалізація і використання окремих невербальних сигналів – це лише початковий крок активного застосування прийомів емоційного інтелекту. Наступний, більш складний – розпізнання комплексних невербальних сигналів і робота з ними. Кінцевим підсумком асоціативного розуміння комплексних сигналів є пов’язування їх з протилежностями базових рис особистості, стратегіями поведінки, полярностями акцентуацій, з типологіями проявів осіб зі значними психологічними відхиленнями і патологіями [1, с.8]. Таким чином, емоційний інтелект є важливим професійним ресурсом, що підвищує ефективність психотерапії та сприяє емоційному оздоровленню пацієнтів.
Література:
1. О. Амплєєва. Теоретична модель емоційного інтелекту як важливого компоненту професійної діяльності психолога. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. 2018. Випуск 3. С. 3–9.
2. Боковець О.І. Емоційний інтелект як ресурс психічного здоров’я. Габітус. Випуск 37. 2022. С.
3. Санько К. Роль емоційного інтелекту в формуванні психологічної адаптації сучасної молоді. Вісник ОНУ ім. І. І. Мечникова. Психологія. Том 21. Випуск 3 (41). 2016. С. 213-220
4. Особливості стосунків «психотерапевт – клієнт» у сучасному соціокультурному середовищі: монографія / З.Г. Кісарчук, Я.М. Омельченко, Г.П. Лазос [та ін.]; за ред. З.Г. Кісарчук. – Київ: Видавничий Дім «Слово», 2017. – 225 с.
5. В. Шаповал, Х. Живаго. Динаміка емоційного інтелекту в процесі формування комунікативної компетентності лікарів-психологів. Сучасна медицина, фармація та психологічне здоров’я. Випуск 2 (9). 2022. С. 48-55.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter