УДК 159.922.7:316.6
Самотність у юнацькому віці привертає значну увагу психологів, оскільки саме в цей період формуються ключові елементи особистості – самосвідомість, ідентичність та автономність [3, с. 136–143]. Попри видиму соціальну активність, молодь нерідко відчуває емоційну ізоляцію, що впливає на їхній психологічний стан і повсякденну поведінку [2, с. 44–55].
У психологічних дослідженнях самотність у юності розглядається як складне явище, що формується під впливом індивідуальних, соціальних і культурних детермінант [1, с. 25–29]. Значну роль відіграють рівень самооцінки, емоційна стабільність та наявність підтримки, оскільки саме ці компоненти впливають на самоусвідомлення й якість стосунків з іншими.
Недооцінка проблеми самотності в юнацькому віці може спричинити стійкі порушення психоемоційного стану та ускладнити соціальну адаптацію, що підкреслює її значущість для прикладної психології.
Метою дослідження є всебічний аналіз психологічних особливостей самотності серед юнаків і дівчат віком 16–23 роки, з акцентом на її вплив на емоції та соціальні зв’язки. Об’єктом виступає самотність як психічне явище, а предметом – психологічні фактори та специфіка її проявів у контексті індивідуальних типів особистості.
До вибірки увійшло 56 учасників переважно віком 18–20 років, з представниками також 16, 17, 21–23 років, що дозволяє врахувати різноманіття психологічних проявів самотності.
Для оцінки ключових психологічних характеристик застосовували стандартизовані методики: «Шкала самооцінки Розенберга» – для вимірювання рівня загальної самооцінки; «Опитувальник депресії Бека» – для оцінки рівня депресивних проявів, охоплюючи афективні, когнітивні та соматичні аспекти депресії; «Багатомірна шкала сприйняття соціальної підтримки» – для оцінки суб’єктивного сприйняття підтримки з боку сім’ї, друзів та значущих інших; «Опитувальник соціальної підтримки «The Social Support Questionnaire (SSQ)» – для оцінки рівня та суб’єктивного сприйняття соціальної підтримки, зокрема її кількісні та якісні характеристики; «Шкала тривоги Спілбергера-Ханіна (State-Trait Anxiety Inventory – STAI)» – для оцінки рівня тривожності як ситуативного стану (реакція на поточні події) та як стійкої особистісної характеристики; «Шкала самотності UCLA (UCLA Loneliness Scale)» – для вимірювання рівня самотності, визначаючи емоційне та соціальне відчуття ізоляції; «Рейтинг самотності в соціальних мережах «Lonely-10: A Brief Measure of Loneliness in the Digital Age» – для оцінки рівня самотності, пов’язаної з використанням цифрових технологій та соціальних мереж; «Опитувальник життєстійкості» або «Hardiness Survey» – для оцінки рівня життєстійкості особистості, що включає здатність адаптуватися до стресових ситуацій та справлятися з життєвими труднощами.
Обробка даних включала якісний та кореляційний аналіз для виявлення взаємозв’язків між показниками, а також порівняння підгруп за допомогою t-тесту Стьюдента, що дозволило виявити статистично значущі відмінності за рівнем самотності. Використані методи сприяли глибокому вивченню психологічних особливостей самотності, важливих для розробки профілактичних та підтримуючих програм серед молоді.
Аналіз самооцінки показав помітні відмінності між чоловіками та жінками: у чоловічій групі більшість мають середній рівень самооцінки (16 осіб), тоді як у жінок переважає низький рівень (16 осіб). Кількість осіб із високою самооцінкою приблизно однакова (4 та 5 відповідно). Це вказує на більшу схильність жінок до заниженої самооцінки, що може бути пов’язано із соціальними чи психологічними факторами.
Розподіл рівня соціальної підтримки різниться між групами: чоловіки здебільшого мають середній рівень підтримки (18 осіб), тоді як у жінок більше учасників із низьким рівнем (7 осіб). Високий рівень підтримки зафіксовано однаково – по 6 осіб у кожній групі, що свідчить про можливу соціальну ізоляцію серед жінок.
Депресивні симптоми також розподіляються по-різному: у чоловіків переважають низькі показники (10 осіб), а у жінок – високі (10 осіб), що свідчить про більшу емоційну вразливість останніх.
Жінки частіше демонструють високий рівень соціальної ізоляції (12 осіб), тоді як у чоловіків переважає низький рівень (15 осіб), що свідчить про вищу соціальну інтеграцію останніх.
Ситуаційна тривожність вираженіша у жінок (16 осіб), тоді як особистісна тривожність в обох групах майже однакова (по 15 осіб). Це вказує на підвищену чутливість жінок до стресових ситуацій.
Самотність виявляється частіше на високому рівні серед чоловіків (14 осіб), тоді як у жінок переважає середній рівень (18 осіб), що свідчить про менш інтенсивне, але стабільне переживання самотності.
Життєстійкість вища у чоловічій групі (7 осіб із високим рівнем), тоді як у жінок більше респондентів із низькою стресостійкістю (10 осіб), що вказує на підвищену емоційну вразливість.
Кореляційний аналіз засвідчив значущі взаємозв’язки між основними показниками. Самооцінка позитивно пов’язана з рівнем соціальної підтримки, особливо у жінок (ρ=0.736, p<0.00001), а також має зворотний зв’язок із депресією (чоловіки ρ=-0.781, жінки ρ=-0.641), що підтверджує її захисну роль. Соціальна підтримка асоціюється зі зниженням самотності (ρ=-0.774 у чоловіків, ρ=-0.614 у жінок). Депресивність виявляє сильний зв’язок із соціальною ізоляцією (ρ=0.733 для чоловіків, ρ=0.831 для жінок) та тривожністю, особливо в жіночій вибірці.
Висновок
Отримані дані відображають взаємозв’язок між основними психологічними характеристиками молоді та особливостями їх соціальної адаптації. Виявлені залежності мають практичну цінність для профілактики психологічної дезадаптації, особливо в освітньому контексті. Надійність результатів відкриває перспективи для подальших досліджень і вдосконалення психосоціальної підтримки молоді з урахуванням статевих відмінностей у психоемоційних проявах.
Список використаних джерел:
1. Білоус Р. М., Лялюк В. С. Психологічні особливості самотності у юнацькому віці // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія «Психологічні науки». 2014. № 121 (9). С. 25–29.
2. Брюховецька О. В. Психологічні особливості переживання самотності у юнацькому віці // Вісник післядипломної освіти. Серія «Соціальні та поведінкові науки». 2023. № 25 (54). С. 44–55.
3. Магдисюк Л. І., Притка І. В. Психологічні особливості прояву самотності у юнацькому віці // Збірник наукових праць «Психологія: реальність і перспективи». 2020. № 14. С. 136–143.
______________________
Науковий керівник: Литвинчук Алла Іванівна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter