Ключові слова: стресостійкість, емоційний інтелект, гендер, емоційна обізнаність, психологічна адаптація.
Постановка проблеми. У сучасному світі стрес є невід’ємною складовою повсякденного життя. В умовах нестабільності, глобальних змін, високої конкуренції та інформаційного перевантаження рівень психоемоційної напруги населення невпинно зростає. Це вимагає нових підходів до вивчення механізмів психологічної адаптації та пошуку ресурсів, що сприяють збереженню ментального здоров’я. Одним із таких ресурсів виступає стресостійкість — здатність особистості ефективно протидіяти стресорам, зберігати цілісність і продуктивність. Водночас, емоційний інтелект (ЕІ) виступає ключовою метакомпетентністю, яка дозволяє людині не лише розпізнавати та регулювати власні емоції, а й будувати конструктивну взаємодію з оточенням. Значну роль у цій темі відіграє гендерний фактор: соціальні очікування, біологічні особливості та виховання формують у жінок і чоловіків різні стратегії поведінки у стресових ситуаціях. Однак попри значну кількість досліджень, саме гендерні відмінності у взаємозв’язку між стресостійкістю та емоційним інтелектом залишаються фрагментарно вивченими, особливо у контексті сучасних викликів в українському суспільстві.
Актуальність дослідження. Проблема збереження психічного здоров’я в умовах хронічного стресу набула надзвичайної ваги внаслідок глобальних криз: пандемії COVID-19, війни в Україні, економічних потрясінь. Особливо це стосується активного працездатного населення, яке перебуває під подвійним тиском: соціально-економічним і внутрішньоособистісним. Водночас, наукові дослідження вказують, що жінки та чоловіки відрізняються не лише у переживанні емоцій, а й у тому, як вони долають стрес. Ці відмінності вимагають розробки спеціалізованих психопрофілактичних заходів. Актуальність теми полягає в потребі: по-перше, глибше зрозуміти роль ЕІ у підтриманні стресостійкості; по-друге, вивчити, як ця динаміка змінюється залежно від статі; по-третє, запропонувати практичні рекомендації для застосування в освітніх, корпоративних та терапевтичних практиках. Особливо важливо впроваджувати такі знання у підготовку психологів, педагогів, управлінців, які мають справу з людьми у стресових умовах.
Теоретичні основи. Стресостійкість — це здатність індивіда [2, с. 127] ефективно адаптуватися до несприятливих умов, не втрачаючи психологічної рівноваги та продуктивності. В основі лежать когнітивні, емоційні, поведінкові й фізіологічні механізми, які взаємодіють між собою. Емоційний інтелект — інтегративна властивість, що включає здатність розуміти свої та чужі емоції, керувати ними й ефективно будувати комунікацію. Найвідомішою є модель Гоулмана [1, с. 45–62], яка складається з п’яти компонентів: самоусвідомлення, саморегуляція, мотивація, емпатія та соціальні навички. Гендер у психологічному контексті [4, с. 33] не зводиться лише до біологічної статі, а охоплює соціальні ролі, очікування та культурні норми. Саме ці аспекти впливають на типові моделі реагування на стрес: чоловіки — «боротьба або втеча», жінки — «турбота і співпраця». На рівні нейропсихології відомо, що у жінок активнішими є зони, пов’язані з емоційною обробкою інформації, тоді як у чоловіків — з прийняттям рішень і реакціями на загрози. Таким чином, емоційний інтелект і стресостійкість — це дві системи, які мають точки перетину, але реалізуються по-різному залежно від статі. Їхній взаємозв’язок формується на основі життєвого досвіду, соціалізації, темпераменту та освіти. Практичне значення. Результати дослідження можуть бути застосовані в кількох ключових напрямках. У сфері освіти — через впровадження програм соціально-емоційного навчання, які враховують гендерні особливості. У корпоративному середовищі — розробка тренінгів із розвитку емоційного інтелекту для команд, з фокусом на стрес-менеджмент, що адаптований до потреб різних груп. У психотерапії — індивідуалізований підхід до клієнтів, враховуючи їхню стать як фактор адаптаційного потенціалу: зокрема, тренінги з розвитку саморегуляції для жінок, і розвиток емпатії та рефлексії для чоловіків. Крім того, ці знання можуть бути основою для створення психологічних інтервенцій у кризових умовах — при роботі з військовими, ВПО, освітянами чи медиками. Важливо також, що розуміння гендерних відмінностей може запобігти викривленню оцінки стану людини — наприклад, чоловіки рідше звертаються по допомогу, але це не свідчить про їхню вищу стресостійкість, а про соціальний тиск щодо емоційної стриманості.
Перспективи подальших досліджень. Для подальшого вивчення взаємозв’язку між емоційним інтелектом та стресостійкістю доцільно розширити вибірку за віком, професією, соціальним статусом і культурним контекстом. Перспективними є: 1) дослідження впливу цифрової комунікації на емоційну регуляцію у молоді; 2) аналіз поведінкових стратегій в умовах воєнної загрози; 3) вивчення ролі гендерної ідентичності, а не лише біологічної статі. Цікавим є також напрям нейропсихології, де можна простежити активацію певних мозкових структур у представників різних статей при переживанні стресу. Крім того, доцільно вивчити вплив гендерних установок на вибір стратегій подолання труднощів. В умовах трансформації традиційних соціальних ролей гендер більше не є фіксованим чинником [5, с. 328], а радше гнучкою конструкцією, яка по-різному впливає на особистісну адаптацію.
Висновки. Отже, результати теоретичного аналізу та емпіричного узагальнення свідчать про наявність чітко виражених гендерних особливостей у співвідношенні між стресостійкістю та емоційним інтелектом. Жінки демонструють вищу емоційну чутливість і здатність до емпатії, тоді як чоловіки схильні до раціоналізації емоцій та прийняття стратегічних рішень у стресових ситуаціях. Врахування цих відмінностей дозволяє розробляти більш ефективні програми психологічної допомоги, тренінги та освітні заходи з урахуванням індивідуального підходу. Практичне застосування дослідження можливе в педагогіці, менеджменті, психотерапії, роботі з персоналом і кризових службах. У подальшому актуальним є поглиблення досліджень у напрямах нейропсихології, вікової психології, а також аналіз впливу цифрових середовищ на розвиток емоційної регуляції у представників різних гендерів. Формування емоційної культури та стресостійкості повинно стати одним із пріоритетів у системі психопрофілактики сучасного суспільства.
Список використаних джерел:
1. Гоулман Д. Емоційний інтелект. Чому він може бути важливішим за IQ. – К.: Основи, 2018. – С. 45–62.
2. Кобасса С. Поняття стресостійкості: психологічний підхід. – Психологія і суспільство. – 2020. – №3. – С. 127–138.
3. Бар-Он Р. Емоційний інтелект: структура, вимірювання, застосування. – Практична психологія. – 2019. – №2. – С. 97–103.
4. Карась О.Л. Гендерні особливості психологічної адаптації в умовах стресу. – Психологія і суспільство. – 2021. – №1. – С. 33–39.
5. Сапогова Є.Е. Психологія гендерних відмінностей. – К.: Академвидав, 2017. – 328 с.
6. Чаплигіна О.М. Емоційний інтелект: розвиток і вимірювання. – К.: Педагогічна думка, 2020. – С. 88–100.
7. Майєр Дж., Саловеї П. Емоційний інтелект: наукові засади. – Вісник психології. – 2018. – №4. – С. 22–28.
8. Ткаченко С. Гендер і стрес: біологічний та соціальний контекст. – Наукові праці Інституту психології. – 2022. – Т. XXІ. – С. 240–252.
9. Печерська І.О. Цифрова ера і емоційний інтелект: виклики та можливості. – Психологічна наука. – 2023. – №2. – С. 77–84.
10. Гуменюк Н.В. Стратегії подолання стресу в чоловіків і жінок. – Практична психологія. – 2021. – №4. – С. 172–179.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter