Ключові слова: оптимізм, життєва задоволеність, юнацький вік, когнітивна установка, психологічне благополуччя, особистісний розвиток.
Постановка проблеми та аналіз останніх досліджень. Психологічне функціонування в юнацькому віці супроводжується низкою трансформаційних процесів, що вимагають наявності ефективних регуляторів внутрішнього стану. Одним із таких внутрішніх ресурсів є здатність формувати позитивні очікування щодо майбутнього, що, за умов сучасних суспільних викликів, стає критичним для збереження життєвої рівноваги. Згідно з сучасними дослідженнями, суб’єктивне відчуття задоволеності життям формується не стільки під впливом зовнішніх обставин, скільки завдяки специфіці когнітивної інтерпретації досвіду. Дослідження показують, що психологічний капітал особистості, до якого входять надія, оптимізм, витривалість і впевненість у собі, є важливим чинником, що позитивно впливає на якість життя і психологічне функціонування. У контексті юнацького віку оптимізм може забезпечувати зниження тривожності, посилення когнітивної гнучкості, а також формувати здатність до довгострокового планування.
Сутність поняття оптимізму. У сучасній психології оптимізм трактується як установка, що визначає загальні очікування позитивного розвитку подій у майбутньому. Ця диспозиційна характеристика впливає на спосіб сприйняття труднощів, сприяє формуванню адаптивних копінг-стратегій і стабілізує емоційне функціонування. Крім того, оптимізм тісно пов’язаний із здатністю зберігати смисложиттєву орієнтацію у станах невизначеності. Юнацький вік це доволі сензитивний період. Молодь стикається з вибором професійного шляху, формуванням системи цінностей та самовизначенням. Саме в цей період індивід активно шукає відповіді на екзистенційні запити, що робить роль когнітивно-позитивних ресурсів особливо значущою. Відчуття контролю, наявність життєвої мети й автономії є ключовими компонентами евдемонічного підходу до життя, в основі якого часто лежить позитивна життєва орієнтація.
У цьому контексті вартим уваги є дослідження професора з клінічної психології одного з навчальних закладів Техасу [3, c. 423], які підкреслюють, що саме наявність позитивних очікувань та емоційної передбачуваності майбутнього є детермінантами високого рівня задоволеності життям серед студентської молоді. Додатково зазначається, що когнітивні інтерпретації подій відіграють важливу роль у нейтралізації впливу стресогенних чинників. Було встановлено, що оптимізм та надія виступають як ключові детермінанти психологічного добробуту, маючи значний захисний ефект від стресу та психотравм.
Теоретичні підходи до розуміння життєвої задоволеності в юності акцентують на її зв’язку з самооцінкою, соціальною підтримкою та ціннісно-мотиваційними структурами. У моделі PERMA Мартіна Селігмана оптимізм є основою таких складових як «сенс», «досягнення» та «залученість». Таким чином, він виконує інтегруючу функцію в системі внутрішніх детермінант задоволеності життям [1, c. 350].
Виклад основного матеріалу. Метою даної роботи є аналіз сучасних наукових уявлень про оптимізм як чинник суб’єктивного життєвого благополуччя та його місце в психологічному розвитку особистості в юнацькому віці. Основна увага приділяється теоретичному осмисленню ролі позитивних установок, а також характеристикам юнацького віку як чутливого періоду до формування життєвої орієнтації. Особлива роль у зміцненні психологічного добробуту відводиться інтерпретаційним механізмам мислення, саморефлексії, наявності перспективного бачення та активної життєвої позиції. Дослідження у сфері позитивної когнітивної психології вказують, що навички саморегуляції, рефлексії, а також здатність переоцінки негативного досвіду безпосередньо пов’язані з життєвою задоволеністю. Наприклад, за результатами огляду емпіричних досліджень Чіро Конверсано на базі Пізанського університету [2, c. 25], оптимізм корелює з нижчим рівнем депресивної симптоматики, підвищеною соціальною залученістю та психоемоційною витривалістю.
Практичний план. В умовах постійної інформаційної турбулентності й високої конкуренції розвиток позитивного мислення набуває пріоритетного значення для підтримки психічного здоров’я молоді. Психоосвітні підходи, зокрема практики майндфулнесу, когнітивної реструктуризації та візуалізації майбутніх досягнень, сприяють закріпленню оптимістичних установок як стійких рис особистості. Особливу ефективність продемонстрували методики позитивної психотерапії, які спрямовані на розвиток сили характеру та активацію внутрішніх ресурсів [4, c. 273].
Висновки. Оптимізм виступає універсальним внутрішнім ресурсом, що визначає здатність особистості до збереження емоційної рівноваги, побудови смисложиттєвої перспективи та підтримки життєвої задоволеності. Його значущість особливо проявляється в юнацькому віці як критичному етапі становлення особистісної структури. Формування оптимістичної установки може розглядатись як цільовий напрям профілактичної та освітньо-психологічної роботи з молоддю.
Список літератури:
1. Селігман М. Оптимізм як навичка / Мартін Селігман ; пер. з англ. – Київ : Наш Формат, 2018. – 348 с.
2. Conversano C., Rotondo A., Lensi E., Della Vista O., Arpone F., Reda M. A. Optimism and its impact on mental and physical well-being // Clinical Practice & Epidemiology in Mental Health. – 2020. – Vol. 16. – P. 25–30.
3. Gallagher M. W., Long L. J., Phillips C. A. Hope, optimism, self-efficacy, and posttraumatic growth: A meta-analytic investigation // Journal of Counseling Psychology. – 2022. – Vol. 69, No. 3. – P. 423–440.
4. Rashid T., Seligman M. E. P. Positive psychotherapy: Clinical manual. – Oxford : Oxford University Press, 2018. – 400 p.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter