Поточна економічна ситуація в Україні вимагає впровадження масштабних і системних змін у національній економічній моделі, спрямованих на забезпечення якісного та кількісного зростання економіки країни. Економічний розвиток є ключовим чинником для зміцнення державної самостійності, утвердження національної самобутності та консолідації суспільства. Наразі в Україні відбувається поступова відбудова міст і об'єктів, пошкоджених або зруйнованих внаслідок агресії російської армії.
Процеси урбанізації, зміна організаційно-виробничих підходів до сільськогосподарської діяльності, а також занепад соціально-економічної інфраструктури призвели до поступового погіршення стану сільських територій. Це зокрема проявляється у зменшенні чисельності населення, зростанні кількості депресивних регіонів, занепаді підприємницької активності та втраті людського капіталу в сільських місцевостях[1].
На сьогодні в країнах-членах Європейського Союзу реалізується 118 різних програм розвитку сільських територій (RRP) та 20 автономних національних програм. Вісім країн-членів ЄС віддають перевагу впровадженню двох або більше регіональних програм розвитку сільської місцевості. Це свідчить про значущість питань розвитку сільських територій для країн Європейського Союзу.
Зовнішньоекономічний вектор, характер зовнішньої політики, міжнародні торговельні партнери та рівень співпраці з ними мають ключове значення для розвитку країни та реалізації її потенціалу. Сучасний світовий економічний простір стимулює інтеграцію держав як в економічному, так і в політичному аспектах, сприяючи зміцненню торговельних відносин, розвитку кооперації та взаємодії між ними. Країни, що залишаються поза цими процесами, ризикують втратити конкурентоспроможність у довгостроковій перспективі, особливо якщо їхній внутрішній економічний потенціал залишається нерозкритим або використовується неефективно. Економічне співробітництво з такими асоціаціями, як Європейський Союз, має значно більше переваг, ніж ризиків. Економіка країн ЄС здебільшого будується на принципах конкуренції, що стимулює підприємства прагнути до максимальної ефективності та лідерства, заснованого на високій якості продукції та послуг [2].
Важливу роль у розвитку країни та реалізації її потенціалу відіграє зовнішньоекономічний вектор, специфіка зовнішньої політики, міжнародні торгові партнери та активність співробітництва з ними. Сучасний світовий економічний простір сприяє інтеграції країн як в економічному, так і в політичному плані, зміцненню торговельних відносин, кооперації та кооперації між ними. Країни, які залишаються поза цими процесами, не можуть залишатися конкурентоспроможними в довгостроковій перспективі, особливо якщо їхній внутрішній економічний потенціал невикористаний або неефективно використовується. Економічна інтеграція з такою асоціацією країн, як Європейський Союз, має набагато більше позитивного потенціалу, ніж негативного. Економіка країн ЄС функціонує здебільшого на основі конкуренції, прагнення підприємств до максимальної конкурентоспроможності та лідерства, яке базується на якості. При певних позитивних зрушеннях у розвитку сільської місцевості більшість населення України позбавлена можливості отримувати якісні соціально-побутові, медичні та культурні послуги, які надаються на значно вищому рівні у містах та відповідних регіонах. Що стосується розвитку аграрної сфери, то в умовах воєнного стану суттєві негативні тенденції пов’язані з неможливістю перспективного планування сільськогосподарського виробництва, матеріально-технічних ресурсів, зокрема завдання створення запасів паливномастильних матеріалів[3].
Загалом на розвиток сільських територій впливають соціальні, інформаційно-цифрові, туристично-рекреаційні, інвестиційні, територіальні (регіональні), виробничо-економічні фактори, а також фактори інституційної трансформації. Вони можуть мати як позитивний, так і негативний вплив[4].
Рис. 1. Сільський розвиток у контексті стратегії «Європа 2030»
У цілому, можна зробити висновок про те, що сільська місцевість є невід’ємною частиною успішної економіки України як сучасної європейської аграрної держави. Тому підтримка сільських жителів та сприяння розвитку села є пріоритетом діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Розвиток села починається з кожного, хто там живе, з його внеску, з розвитку малого та середнього підприємництва, яке буде не тільки приносити прибуток, а й працювати на людей.
Список використаних джерел:
1. Газуда Л.М., Готра В.В. Напрями розвитку сільських територій України в сучасних умовах. Науковий вісник ужгородського університету. Серія. Економіка. Випуск 2 (60). 2022. С.27-33.
2. Шевченко І.І. Вплив зовнішньоекономічних факторів на розвиток сільських територій. Економіка України. 11(3).2022.С. 23-34.
3. Стратегія розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на період до 2030 року. https://agro-business.com.ua/agro/u-pravovomu-poli/item/31564-stratehiia-rozvytku-silskoho-hospodarstva-ta-silskykh-terytorii-v-ukraini-na-period-do-2025.
4. Томашук І.В., Балдинюк В.М., Томашук І.О. Розвиток сільських територій України в системі євроінтеграційних процесів. Економіка, фінанси, менеджмент: актуальні питання науки і практики. 2021. №4.
С.115-132.
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter