Актуальність проблеми. У сучасних умовах трансформації систем управління, високих вимог до ефективності лідерства та зростання психологічного навантаження на керівників проблема агресивності в управлінській діяльності набуває особливої актуальності. Агресивність, як стійка особистісна риса або ситуативна реакція, може значно знижувати якість управлінських рішень, порушувати етичні норми взаємодії та призводити до погіршення соціально-психологічного клімату в організації. Поширення деструктивних стилів управління, що базуються на жорсткому контролі, тиску, маніпуляціях та агресивних комунікаціях, є серйозним викликом для організацій, що прагнуть до сталого розвитку та збереження людського потенціалу. Саме тому дослідження агресивності як чинника деструктивного управління є своєчасним і необхідним як у теоретичному, так і в прикладному аспектах.
Метою дослідження є виявлення психологічних особливостей агресивності як чинника, що впливає на формування деструктивного стилю управління, а також аналіз її наслідків для ефективності управлінської діяльності, міжособистісних відносин у колективі та загального соціально-психологічного клімату в організаціях.
Огляд літератури. Проблема агресивності в управлінській діяльності знаходить відображення у працях вітчизняних і зарубіжних психологів. Зокрема, Б. Басс вказує на деструктивний вплив авторитарного стилю керівництва на командну роботу, а також на зниження мотивації та ініціативності працівників. Б. Шинс і Дж. Шіллінг у своєму метааналізі деструктивного лідерства показують, що агресивна поведінка керівників значно корелює з високим рівнем тривожності серед підлеглих, плинністю кадрів і професійним вигоранням [3].
Виклад основного матеріалу. У сучасному світі ефективність управлінської діяльності безпосередньо залежить не лише від професійної компетентності керівника, але й від його особистісних характеристик, стилю комунікації та емоційного інтелекту. Одним із чинників, що знижує ефективність управлінської діяльності, є агресивність, яка нерідко виявляється у деструктивних стилях управління. Агресивність як особистісна риса проявляється в схильності до ворожості, дратівливості, домінування, жорсткої критики підлеглих, що негативно впливає на атмосферу в колективі та якість прийняття управлінських рішень (Басс) [1].
Деструктивні стилі управління характеризуються переважно авторитаризмом, агресивністю, маніпулятивністю та низьким рівнем довіри до підлеглих. У таких випадках керівник демонструє надмірний контроль, нетерпимість до помилок, покарання замість конструктивного зворотного зв’язку, що призводить до високого рівня психологічного напруження серед працівників і зниження їхньої мотивації. Агресивна поведінка керівника часто має форму вербальної агресії, сарказму, звинувачень, проявів нетерпимості та навіть приниження. У довгостроковій перспективі це створює умови для формування деструктивного соціально-психологічного клімату в організації, що, у свою чергу, знижує продуктивність праці, підвищує плинність кадрів і спричиняє професійне вигорання.
Відомо, що агресивність не є тотожною асертивності. Якщо асертивність передбачає впевнене відстоювання власної позиції з повагою до інших, то агресивність проявляється у формі тиску, психологічного насилля або навіть погроз. Агресивний стиль комунікації перешкоджає відкритості в команді, призводить до страху висловлювати ініціативу чи незгоду, що позбавляє керівника зворотного зв’язку й обмежує розвиток організації. Дослідження показують, що в умовах деструктивного стилю управління працівники відчувають вищий рівень тривожності, невпевненості та незадоволеності працею, а також мають нижчі показники залученості (Schyns & Schilling, 2013) [3].
З психологічної точки зору, агресивність керівника може мати як ситуативний, так і стабільний характер. У деяких випадках агресивна поведінка є реакцією на стрес, перевантаження або внутрішній конфлікт. Проте якщо агресивність є стійкою особистісною рисою, вона може вказувати на низький рівень емоційної регуляції або схильність до авторитарного стилю взаємодії, що потребує професійного психологічного втручання. Крім того, сучасні дослідження підкреслюють взаємозв’язок між рівнем агресивності керівника та ступенем токсичності корпоративної культури. За даними Hogan, R. (2010), агресивні лідери частіше формують середовище, в якому процвітає конкуренція замість співпраці, страх замість довіри, ієрархічне домінування замість підтримки [2].
Значну роль у профілактиці агресивної поведінки керівників відіграє система підготовки управлінських кадрів. Психологічна освіта, розвиток емоційного інтелекту, тренінги з конфліктології та ненасильницької комунікації можуть сприяти зниженню рівня деструктивної агресивності та формуванню більш гуманістичного стилю управління. Важливим завданням є також регулярне оцінювання емоційного клімату в колективі та виявлення ознак деструктивної поведінки з боку керівників на ранніх етапах.
Таким чином, агресивність у стилі керівництва становить значну загрозу для ефективності управління, психічного здоров’я працівників і функціонування організації загалом. Формування конструктивного, партнерського стилю управління вимагає усвідомленої роботи з власними емоціями, рефлексії та готовності до змін. В умовах сучасного ринку праці успішним стає той керівник, який здатен не тільки реалізовувати цілі організації, але й забезпечувати безпечне, підтримувальне середовище для своєї команди.
Список літератури
1. Басс, Б. М. Сучасні підходи до лідерства. URL: https://surli.cc/skfpqy
2. Hogan, R., Curphy, G. J., & Hogan, J. (2010). What we know about leadership: Effectiveness and personality. American Psychologist, 49(6), 493–504. URL: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/8042818/
3. Schyns, B., & Schilling, J. (2013). How bad are the effects of bad leaders? A meta-analysis of destructive leadership and its outcomes. The Leadership Quarterly, 24(1), 138–158. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S1048984312000872
4. Webb, Kerry S. S.A.M. Advanced Management Journal; Corpus Christi Vol. 74, Iss. 2, (Spring 2009): 32-41,3. URL: https://surl.li/ufxftw
____________________
Науковий керівник:Берташ Марія Ігорівна, доктор філософії (PhD), в галузі психології, викладач кафедри психології, педагогіки та суспільних дисциплін Державного податкового університету
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter