Феномен національної безпеки необхідно позиціонувати як рівень захищеності суспільства, детермінований спроможністю держави протистояти деструктивному впливу зовнішніх чинників та успішністю її адаптації до геополітичної динаміки. Рівень ефективності національної безпеки залежить від результативності превентивних дій щодо попередження викликів та ризиків, у тому числі – в інформаційному просторі.
Стрімка трансформація цифрового інформаційного середовища та виникнення нових кіберзагроз потребують зміни стратегічних напрямів управління безпековими процесами, з урахуванням актуальних викликів. Окремі сучасні дослідники, зокрема, S. Rass та ін. [1], G. Dimitropoulos [2], вбачають основою оптимізації сучасних стратегій національної безпеки врахування вимог кібербезпеки, водночас інші – S. Bondarenko та ін. [3], І. Sopilko [4] – акцентують на необхідності оптимізації організаційно-правових та інституціональних засад публічного управління в безпековій сфері.
Інформаційні управлінські аспекти у галузі національної безпеки потребують впровадження надійної та стійкої цифрової інфраструктури, що створює можливості для превентивного захисту від існуючих та потенційних ризиків за допомогою ефективного моніторингу інформаційного простору. Кібербезпека повинна містити в основі принципи ефективної реалізації функціоналу відповідних органів державної влади, впровадження дієвої стратегії захисту інформаційного простору та інтеграції сучасного інструментарію її реалізації.
Важливим індикатором у досліджуваному контексті позиціонується національний індекс кібербезпеки (NCSI), котрий якнайповніше демонструє потенціал держави щодо ефективного нівелювання кіберзагроз (рис.1).
Рисунок 1. Рейтинг індексу NCSI, 2023 рік
Джерело – [5]
Величина індексу NCSI розглядається як міра вираження власних можливостей держави щодо ефективного впровадження стратегії практичного управління кіберзахистом [1]. Розрахунок зазначеного індексу дозволяє оцінити актуальний безпековий клімат, ефективність державної політики інформаційної безпеки, рівень залученості інвестицій, розвиненість моніторингових інформаційних систем. Національний індекс кібербезпеки може розглядатись як основа для розвитку векторної міжнародної співпраці у сфері інформаційної безпеки, що сприятиме обміну досвідом для вирішення спільних викликів шляхом координації зусиль [5].
З-поміж ключових концептів моніторингу інформаційного простору як інструменту превенції загроз національній безпеці доцільно виокремити наступні:
- систематичний комплексний аналіз інноваційних технологій в сфері моніторингу інформаційного простору та ідентифікації кіберзагроз;
- залучення фахової підтримки для виконання аудиту безпекових систем, ідентифікації можливостей впровадження технологій та захисних стратегій;
- інтеграція стратегічних програм кіберзахисту з залученням штучного інтелекту, блокчейн, хмарних технологій, а також технологій шифрування та багатофакторної аутентифікації;
- впровадження норм та вимог міжнародних норм безпеки, розширення напрямів обміну досвідом та міжнародної взаємодії.
Із метою формування сучасних комплексних систем захисту інформації (КСЗІ) наразі активно залучаються цифрові рішення, аутсорсинг та моніторинг. При цьому, ключовими принципами створення та розвитку КСЗІ позиціонуються адаптивність та гнучкість, системність та безперервність захисту, простота застосування та відкритість алгоритмів [3].
Основними завданнями, які покладаються на КСЗІ у сфері національної безпеки, доцільно виокремити:
- комплексне управління доступом до конфіденційних даних, гарантія захисту персональної інформації за допомогою інноваційних інструментів;
- моніторинг та контролінг підозрілої активності користувачів системи;
- забезпечення неушкодженості критичних інформаційних ресурсів;
- ефективне системне управління інтегрованими засобами захисту.
У контексті України прогресивним рішенням в сфері інформаційного захисту, як складової національної безпеки, стала ратифікація Угоди про участь у програмі Європейського Союзу «Цифрова Європа» (2023). Угодою затверджено новий формат потенціалу розвитку цифрового суспільства та відповідні системи моніторингу для підтримки інформаційної безпеки [4].
Перспективними напрямами дослідження повинні стати розробки потенціалу міжнародної взаємодії у протидії кіберзлочинності та вивчення можливостей інноваційних цифрових засобів кіберзахисту. Синергія зусиль держави, громадськості та бізнес-сектору дозволять сформувати ефективну та практично ціннісну стратегію трансформації системи національної безпеки, що передбачатиме підтримку інформаційних систем з огляду на глобальну цифровізацію.
Література
1. Rass S., Schauer S., König S., Zhu Q. Cyber-Security in Critical Infrastructures. Springer International Publishing, 2020. https://doi.org/10.1007/978-3-030-46908-5
2. Dimitropoulos G. National security: The role of investment screening mechanisms. Handbook of international investment law and policy. 2020. Рр. 1-37. https://doi.org/10.1007/978-981-13-5744-2_59-1
3. Bondarenko S., Bratko A., Antonov V. Improving the State system of strategic planning of national security in the context of informatization of society. Journal of Information Technology Management. 2022. №14. Рр. 141-24. https://jitm.ut.ac.ir/article_88861.html
4. Sopilko I. Information security and cybersecurity: a comparative legal aspect. Scientific works of the National Aviation University. Series: Legal Bulletin “Air and Space Law”. 2021. №2 (59). Рр. 110-115. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/53733.
5. NCSI (National Cyber Security Index) Cybersecurity Rating for 2023. NCSI, 2024. https://ncsi.ega.ee/country/ua/.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter