Сучасні технології, що невпинно розвиваються, швидко вносять зміни у військову медицину. Обставини на полі бою зобов’язують максимальної оперативної діагностики, домедичної стабілізації, евакуації та надання польової допомоги. Тому різновиди технологічних рішень, а саме штучний інтелект [3], дистанційна медицина, біонічні протези, роботизовані хірургічні системи та нанотехнології, відкривають нові напрямки в наданні допомоги пораненим бійцям, особливо у віддалених і складнодоступних умовах. Ці фактори зумовлюють необхідність залучення нових спеціалістів у вивченні та впровадженні інновацій у військово-медичну практику.
Серед провідних технологій слід виокремити телемедицину, що дозволяє в режимі реального часу здійснювати моніторинг стану поранених за допомогою портативних пристроїв. Завдячуючи штучному інтелекту, мобільні програми аналізують життєві показники, як от ЧСС, АТ, і сигналізують про високий ризик ускладнень, до прикладу додаток APPRAISE-HRI оцінює ймовірність неконтрольованої кровотечі за 10 хвилин після підключення монітора. Телемедицина дає змогу застосовувати екстрене консультування зі спеціалістами: поранений може бути дистанційно проінформований про дані ЕКГ або УЗД, що пришвидшить постановку діагнозу навіть без залучення кардіолога. Пристрої призначені для носіння на тілі (пульсоксиметри, еластичні пов’язки з датчиками) дають безперервний моніторинг стану медичного підрозділу. Ці пристрої відстежують: сатурацію, тиск, температуру тощо. Вони передають дані на поліцентр чи штучний інтелект [3] для оповіщення про гіпоксію або гіпотензію.
Первинна стабілізація (MARCH). Відповідно до міжнародних стандартів тактичної медицини Tactical Combat Casualty Care (TCCC) [2] та НАТО Standardization Agreement (STANAG) [1], в пріоритеті є зупинка кровотечі та відновлення прохідності дихальних шляхів. Домедична стабілізація поранених використовує поєднання традиційних методів з залученням новітніх технологій.
Контроль геморагії: згідно з TCCC [2], першим пунктом є зупинка масивної кровотечі – застосування турнікету “high-and-tight”, компресійних бинтів або гемостатиків. Сучасні удосконалені турнікети автоматично підтримують необхідний тиск і подають сигнал про стан кров’яного тиску. Алгоритм MARCH: здійснює тактичні і медичні дії. Після контролю кровотечі забезпечують прохідність дихальних шляхів і вентиляцію легень. Якщо зв’язок є, система Tele-ICU скеровує дані про показники вентиляції та сатурації спеціалісту, який надає консультацію з вибору пріоритетного втручання. Дистанційне навчання і AR-підтримка: у разі критичної ситуації, медики котрі мають менший стаж, можуть одягати спеціальні AR-шоломи доповненої реальності, завдяки яким можна відтворити інструкції та відео процедур наприклад, з накладання шини чи інтубації. Такі технології використовуються в навчальних сценаріях НАТО і пришвидшують прийняття рішень. Роботи-медики — як автономні, так і дистанційно керовані — беруть участь в евакуації поранених та наданні першої допомоги під керівництвом оператора. Наприклад, розробки Defense Advanced Research Projects Agency (DARPA) і НАТО включають роботів-навантажувачів і роботизованих носіїв із турнікетами на борту.
Підтримка транспортування поранених і постачання, оптимізується з використанням безпілотних систем і вдосконалених засобів зв’язку, серед них: літаючі медичні дрони [5], безпілотні наземні транспортні засоби, онлайн-моніторинг при транспортуванні тощо. Проєкт Project Crimson у США займається переобладнанням звичайних безпілотних літаючих апаратів для доставки крові та інших медикаментів. Дрон має на собі рефрижераторний контейнер з донорською кров’ю, що допомагає у ситуаціях навіть коли евакуація неможлива. Це дозволяє проводити трансфузії вже в польових умовах (у рамках протоколу TCCC [2] з масивної трансфузії) та скорочує час доставки донорської крові. Активно розробляються автономні машини, які забезпечуватимуть евакуацію поранених із зон ураження на більш безпечні позиції, де пораненому буде надана медична допомога. Оснащення GPS-зв’язком вертольотів та бронеавтомобілів та залучення AI в плануванні евакуації полегшить дану процедуру.
Щодо пролонгованої допомоги та реабілітації (Prolonged Field Care), коли поранений перебуває на полі бою понад 1–2 години, застосовують нові технології для підтримки життя. До прикладу, консультації на відстані (теле-ICU): у польовому шпиталі або навіть у палаті очікування медпрацівники можуть підключитися до високошвидкісного зв’язку і разом з фахівцем цивільної клініки спостерігати за життєво важливими параметрами. Це дозволяє своєчасно коригувати терапію (наприклад, променеву терапію ран чи вибір антибіотиків) під керівництвом відео-, телефонного та текстового зв’язку.
3D-друк [6] сприяє реалізації для виготовлення індивідуальних імплантів безпосередньо в зоні бойових дій. В США досліджують біопринтинг: сканують опікову рану, створюють 3D-модель і «друкують» шкірні клітини прямо на пацієнтові. Біонічне протезування створює нові умови для відновлення функцій кінцівок. Сучасні протези з нейроінтерфейсом для управління через імплантовані електроди (наприклад, LUKE arm DARPA) сприяють відновленню функції ампутованих кінцівок до майже природного рівня.
Водночас VR-технології [7] дедалі активніше застосовуються для психологічної реабілітації, зокрема в терапії посттравматичних стресових розладів. Наприклад, експозиційна терапія у віртуальному середовищі знижує симптоми стресу й депресії не гірше за стандартні методи.
У підсумку варто сказати, що інноваційні технології стають невід’ємною складовою військової медицини. Телемедицина [4], штучний інтелект [3], дрони для медичної логістики [5], біонічні протези та 3D-друк [6], а також VR та AR терапії, котрі застосовуються для психореабілітації [7]. Впровадження цих методів змінює підходи до лікування та реабілітації, забезпечуючи більш ефективну, швидку і персоналізовану медичну допомогу. Вивчення та втілення цих рішень повинні бути пріоритетом для підготовки майбутніх військових лікарів. Завдяки реалізації даних технологій, ми зможемо отримати покращення якості діагностики, прискорити стабілізацію, оптимізувати евакуацію і забезпечити тривалу допомогу в польових умовах. Тому для військової медичної служби України невідʼємною потребою є подальше впровадження та розвиток цих технологій.
Список літератури:
1. NATO Allied Joint Medical Doctrine. AJP-4.10. Brussels: NATO Standardization Office, 2022.
2. Committee on Tactical Combat Casualty Care (TCCC). Guidelines. Washington: Defense Health Agency, 2023.
3. Ghassemi M. et al. AI for critical care: a narrative review. Nature Medicine. 2023; 29: 1027–1038.
4. Smith A.C. et al. Telemedicine and rural health care. Medical Journal of Australia. 2020; 193(2): 82–86.
5. Drone delivery of blood products in conflict zones. Lancet Global Health. 2020; 8(2): e145–e152.
6. Borton D. 3D printing and battlefield biomedicine. Science. 2021; 372(6541): 576–578.
7. Reger G.M. et al. Virtual reality for PTSD treatment: A meta-analysis. Psychological Medicine. 2021; 51(6): 873–884.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter