Дитячі травми — це психологічні або емоційні переживання, які залишили глибокий слід у психіці дитини. У дитинстві психіка ще не має достатньо ресурсів для обробки таких подій, тому вони часто витісняються у підсвідомість. Але з часом ці рани починають проявлятися в дорослому житті. [1 ] Дитячі психологічні травми є одним із найглибших чинників, що формують особистість людини, зокрема її рольові поведінкові моделі, включаючи поведінку жертви. У період дитинства психіка особливо вразлива, а базові потреби — у безпеці, любові, стабільності — критично важливі для нормального розвитку. Якщо ці потреби систематично не задовольняються — внаслідок фізичного або емоційного насильства, ігнорування, нестачі уваги чи гіперконтролю — дитина вчиться адаптуватися до травматичних умов ціною пригнічення власних емоцій, зниження самооцінки та спотвореного сприйняття себе й світу.
У таких дітей формується вивчена безпорадність — психологічний стан, за якого людина вважає, що її дії не мають значення, що вона не здатна змінити ситуацію чи захистити себе. Це веде до пасивності, уникання конфліктів, пригнічення емоцій, зниження впевненості у власних правах та потребах. Такі люди часто вибирають роль жертви неусвідомлено, оскільки вона здається їм безпечною та знайомою з дитинства. [ 4]
Крім того, дитячі травми можуть викликати хронічне почуття провини, сорому, страху бути покинутим або неприйнятим. У дорослому віці це проявляється у схильності до самозвинувачення навіть у ситуаціях, де вина лежить на інших, у терпимості до токсичних стосунків, а також у складнощах із формуванням здорових міжособистісних меж.
У психології це явище часто розглядається через призму травматичного зв’язування — коли постраждала людина емоційно прив’язується до свого кривдника через потребу в любові, страх бути самотньою або через звичку жити в ситуаціях стресу. [3 ] Також формується внутрішній критик — голос, який постійно знецінює, звинувачує та пригнічує особистість, повторюючи слова і ставлення травмуючих дорослих із дитинства.
Таким чином, роль дитячих травм у формуванні поведінки жертви полягає не лише в моментальному впливі, а й у довготривалому, системному спотворенні особистісного розвитку, що без належної терапії часто закріплюється на все життя. Окрім формування ролі жертви, дитячі психологічні травми мають ще один критичний наслідок — вплив на формування прихованих сценаріїв життя, або так званих «психологічних контрактів», які людина неусвідомлено слідує в дорослому віці. Наприклад, дитина, яка вчилася “виживати” в умовах постійної критики або емоційного відторгнення, може несвідомо прийняти внутрішнє правило: «я нічого не вартий, тому мушу постійно доводити свою цінність через терпіння та жертовність». [2 ] Це стає базою для толерантності до приниження, психологічного або навіть фізичного насильства в дорослих стосунках.
Список використаних джерел
1) Дуткевич Т. В. Дитяча психологія. Навч. посіб. К.: Центр учбової літератури, 2012.424 с.
2) Кухар О. М. Вплив дитячих емоційних травм на психосоціальний розвиток у дорослому віці : робота на здобуття кваліфікаційного ступеня магістра : спец. 053 – психологія / наук. кер. І. М. Періг. Тернопіль : Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, 2024. 87 с.
3) Павелків Р.В., Цигипало О.П. Дитяча психологія: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Київ-Рівне, 2006. 525 с
4) Психологічна підтримка та допомога дітям, які пережили травматичні події. Навчально-методичний посібник / Автори-упоряд.: Н. Вааранен-Валконен, Н. Заварова, за заг. ред. О. Калашник. – К.: 2022
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter