Вступ
Сучасне місто неможливо уявити не тільки без просторих площ і впорядкованих вулиць, красивих будівель, споруд, а й також без скульптури, яка допомагає прикрасити, організувати простір, естетично піднести. Скульптура близька до архітектури: вона також має справу з простором і об'ємом і матеріальна за своєю природою. Але на відміну від архітектури вона не функціональна, а образотворча. Скульптура - це мистецтво перетворення простору за допомогою об'єму. Скульптура лаконічна - це пов'язано з тим фактом, що в ній часто практично немає сюжету і послідовності. Скульптурні твори умовні, символічні та художні, тому складні для сприйняття.
Головний засіб вираження в скульптурі - об'єм. Її можна оглядати з усіх боків: здійснюючи круговий огляд або дивлячись із різних точок. Головний предмет зображення в скульптурі - людина.
Сучасне міське середовище стало місцем експерименту для нової високотехнологічної скульптури. Поряд із традиційними монументами з'явилися інші пластичні вироби, які виконані із застосуванням сучасних цифрових технологій.
Скульптура як вид мистецтва сприяє формуванню естетичного смаку, тому має велике значення в естетичному вихованні. Пластична виразність скульптури передає красу руху і тіла та здатна чинити сильний емоційний вплив на людину.
Невід'ємними елементами благоустрою мегаполісів стали пам'ятники та скульптури, скульптурні групи та об'єкти вуличного мистецтва (стріт-арту). Об'єкти громадської скульптури дають змогу формувати і змінювати зовнішній вигляд мегаполісу, що може викликати конфлікти, пов'язані з неоднозначним сприйняттям людьми нових об'єктів в усталеному візуальному вигляді міста.
Ключові слова:
громадська скульптура, паблік арт, міські простори, міська скульптура, соціальна скульптура, художньо-асоціативний ландшафт, урбаністика, сучасне місто, мегаполіс.
1. Поняття суспільної скульптури
Скульптура належить до найдавніших видів образотворчого мистецтва. Вона зародилася в первісні часи: доісторична людина висікала на скелях зображення звірів і птахів, вирізала круглі об'ємні фігурки. У найрізноманітніших куточках землі знаходять жіночі фігурки, які називають «Палеолітична Венера». Найбільш ранні з відомих робіт кам'яного віку - Венера Берехат Рам і Венера Тан-Тан, дата виникнення - 230 000 років до н.е. Деякі з них були створені близько двадцяти п'яти тисяч років до нашої ери.
Один із перших істориків і теоретиків мистецтва художник Дж. Вазарі писав: «Скульптура - це мистецтво, яке, видаляючи надлишок оброблюваного матеріалу, приводить його до форми тіла, визначеної в ідеї художника». [7, с. 11].
Існує низка підходів до визначення аспектів просторового розміщення скульптури в громадських місцях, при цьому єдина точка зору в предметній царині відсутня, що багато в чому відображає ту саму кризу суспільства і, зокрема, узгодження громадської думки, яка стає ключовим трендом в описі сучасного культурного розвитку та філософії мета модерну.
У результаті видається можливим запропонувати такі уточнені визначення понять громадської та міської скульптури:
• громадська скульптура - це сукупність об'єктів декоративно-монументальної скульптури, які створюють для встановлення візуальної та символічної присутності в громадському просторі на основі ініціативи влади та побажань місцевого соціуму (мікросоціуму локально території), які встановлюють із врахуванням аспектів забезпечення подальшого діалогу із глядачем і з оточенням для задоволення естетичних і функціональних запитів більшості членів мікросоціуму;
• міська скульптура - це різновид соціальної скульптури, створюваної та
встановлюваної відповідно до запитів міського мікросоціуму в публічно доступному міському просторі, що формує художньо-асоціативний ландшафт сучасного міста, характеризується водночас наявністю певної декоративної, соціальної цінності, формує ідентичність мешканців міста та самого міста як туристичного центру.
Соціальний скульптор — художник, який створює структури в суспільстві, використовуючи мову, думки, дії та об'єкти.
Ідеї з приводу естетики та функціоналізму міської скульптури вдосконалювалися протягом еволюції людської цивілізації, при цьому такий розвиток не був лінійним.
У первісній культурі об'єкти, що розміщувалися в загальних просторах, мали утилітарні властивості, вони призначалися переважно для обрядових дій. Монументальна скульптура є одним із найдавніших родів скульптури, що мали культове, меморіальне призначення. До монументальної скульптури належать однофігурні та багатофігурні композиції, пам'ятні статуї, погруддя, рельєфи, меморіальні ансамблі, монументи на згадку про видатних людей і події. Такі скульптурні твори допомагають організувати архітектурний ансамбль, органічно входять у природний ландшафт, прикрашають площі, архітектурні комплекси.
Радикальні зміни відбуваються за часів античності, коли з'являються публічні простори і виникає завдання результативного управління ними. В античну епоху задають найвищі стандарти естетики скульптури, зокрема й тієї, що розміщується в громадському просторі. До них повернулися художники Відродження, багато в чому доповнивши і розвинувши класику художнього та естетичного сприйняття.
О. Роден «знімає» скульптуру з постаменту. У ХХ столітті монументальні твори за своєю художньою та суспільною цінністю починають навіть поступатися декоративній скульптурі. «Розворот» скульптури, що розміщується в громадських просторах, до людини, дає змогу говорити про появу, власне, громадської скульптури (у різних країнах - у різні десятиліття ХХ століття).
В епоху постмодерну та масового споживання соціальний зміст скульптури, розміщеної в публічних просторах, починає домінувати над художнім. Соціальна скульптура - мистецький термін, який використовується для опису мистецтва, метою якого є творчий вплив на суспільство. Німецький художник Йозеф Бойс використав цей термін, щоб пояснити свою ідею мистецтва, яке змінить суспільство.
Існує п'ять принципів розташування скульптури у відкритих громадських просторах:
• - домінування;
• - інтегрування;
• - симбіоз;
• - деструкція;
• - номадизм.
Принцип домінування полягає в тому, що скульптура стає центральним об'єктом архітектурного навколишнього середовища, наприклад, обеліск капітану Нельсону на Трафальгарській площі в Лондоні.
Скульптура, розташована за принципом інтегрування, «розчиняється» в громадському просторі, має декоративне призначення. Типові приклади таких об'єктів - атланти, каріатиди, садово-паркова скульптура.
Приклад розташування за принципом симбіозу - сучасна скульптура паблік-арту, оскільки його основою є рівне положення всіх частин системи «середовище-скульптура-глядач». Відмінність принципу симбіозу - безпосередній контакт скульптури з глядачем.
Принцип деструкції виник із мистецтва реді-мейду початку XX століття. Це неорганічна скульптура, найчастіше - стріт-арт, паблік-арт або жанрова. Вона допомагає створити нове відчуття звичного місця через її безглузде розташування або неоднозначну форму.
Принцип номадизму передбачає, що скульптура переміщується в просторі, експонується тимчасово або її образ демонструється в різних точках планети одночасно. Його інструментами є тиражування, створення інтерактивних об'єктів, інсталяцій або скульптур, що змінюють форму з часом.
2. Типи та функції міської скульптури
• Традиційна скульптура до 20-го століття мала чотири основні визначальні характеристики:
• - це була єдина тривимірна форма мистецтва;
• - найбільш представницька;
• - розглядалася як мистецтво твердої форми, будь-які порожні простори були вторинними по відношенню до його обсягу або маси;
• - застосовувалися тільки дві основні техніки: різьблення або ліплення, тобто вироби або вирізали безпосередньо з обраного матеріалу (наприклад, з каменю, дерева) або будували скульптуру зсередини з використанням глини, гіпсу, воску тощо.
Залежно від призначення скульптура буває:
• - монументальна;
• - монументально-декоративна;
• - станкова;
• - скульптура малих форм.
Значення скульптури значно розширилося протягом 20-го століття. З розвитком нових скульптурних інструментів і технологій сучасні твори тепер використовують таке величезне розмаїття нових матеріалів, технік і просторових систем відліку. Термін «скульптура» більше не є фіксованим, який належить до певної категорії об'єктів або творчої діяльності. Це форма мистецтва, яка постійно розширюється, розвивається і перевизначається.
Мистецтво скульптури - це цілий світ, у якому є свої ніші (монументалізм, станкові статуетки чи декоративна пластика) і свої жанри скульптури (історичний, анімалістичний, портретний). Майстри застосовують у роботі різні матеріали - камінь і дерево, бронзу і сталь, гіпс і глину.
Мистецтво скульптури більше не тільки демонстративне, часто воно повністю абстрактне. Сучасна скульптура не є виключно твердою і статичною: її частиною може бути порожній простір, вона також може бути здатна до руху. Зрештою, вона може бути вирізьблена або змодельована, може бути також зібрана, склеєна, спроектована (голографічно) або побудована різними способами. У результаті змінилося традиційне значення і визначення скульптури.
Суспільна скульптура сповнена суперечностей і асоціацій, часто вона покликана активувати конфлікт у свідомості глядача. Тому вплив її має бути розрахований не на тривалий поетапний розгляд - він має бути моментальним і неодмінно сильним. Найкращий спосіб зрозуміти скульптуру - це дивитися на неї якомога більше.
Види скульптури розрізняють за різними критеріями - розміщенням у просторі, кольором, стилем. Матеріали, якими користуються сучасні скульптори, включають вторинні ресурси, наприклад, бетон, а також сучасні речовини - нержавіюча сталь, скловолокно, алюміній, поролон, пап'є-маше, «знайдені» предмети, пластмаси, вітражі та інші.
Громадська, зокрема міська, скульптура посідає найважливіше місце в сучасному мистецтві та соціальній діяльності, утворюючи надскладне явище, яке підлягає детальному і всебічному вивченню.
Міська скульптура виконує дві головні функції: монументальну і декоративну. Крім того, вона може слугувати для:
• - орієнтації - скульптури можуть бути знаковими об'єктами;
• - зонування території - арт-об'єкти на кордонах зон відпочинку допомагають візуально розділити простір;
• - соціалізації та взаємодії між людьми - можуть бути центром тяжіння, місцем зустрічей і спілкування;
• - створення акцентів - щоб зробити місце цікавішим, привернути увагу;
• - поліпшення іміджу міста - скульптури можуть приваблювати туристів, будучи візитними картками мегаполісів.
У кожної скульптури є своє призначення. Хороша скульптура здатна перетворити міську вулицю і зробити це місце привабливим для туристів. Знаменитий скульптор сподівається, що його роботи змусять перехожих замислитися про сенс життя і переглянути свої погляди на деякі предмети, події. Ми зараз із захопленням дивимося на історично сформовані центри старих міст, яким багато років, їхні ансамблі та міські магістралі - перспективи, вулиці, провулки, пам'ятники, які створили люди, щоб перетворити середовище природне на середовище людське, не порушивши при цьому початкової гармонії простору.
3. Види міської скульптури
Перші міські скульптури виникають тільки з появою перших міст. До середини XX століття прийнято було виділяти чотири види класичної скульптури. Два з них - монументальна і монументально-декоративна - розташовувалися в громадських просторах. Однак з 1950-х років з'явилися скульптури паблік-арту та стріт-арту. Усі вони належать до скульптури відкритих громадських просторів, яка стає невід'ємною частиною культурного обличчя міста.
Міська скульптура - це різновид соціальної скульптури, що створюється в публічно доступному міському просторі відповідно до запитів соціуму і є частиною художньо-асоціативного ландшафту сучасного міста.
Міська скульптура є своєрідним продовженням архітектури і викликає неймовірний інтерес не лише туристів, а й мешканців. Гарна скульптура здатна перетворити міську вулицю і зробити це місце привабливим для туристів. Перед скульптором стоїть непросте завдання - творіння має бути унікальним, естетичним і міцним. Створюючи міську скульптуру, автор повинен враховувати певні умови:
• - відповідність міському ландшафту - композиція має відповідати вихідним географічним і геологічним умовам, важливо враховувати фон і загальну колірну гаму;
• - привабливість для туристів - бажано, щоб скульптура викликала приємні емоції, була зрозумілою. Одна з основних функцій сучасної міської скульптури - поліпшення іміджу міста;
• - сенс - витвір мистецтва має не тільки бути елементом декорації, прикрашати простір, а й змушувати людину думати про себе, своє місце в житті.
Хоча сучасні скульптори інакше ставляться до смислового змісту твору.
У класичному визначенні виокремлюють чотири типи скульптури: монументальна, монументально-декоративна, декоративна та станкова скульптури.
Один із найпопулярніших видів міської скульптури - зображення літературних персонажів і кіногероїв. Традиція ставити пам'ятники літературним героям з'явилася не дуже давно, але їх уже створено чимало. Пам'ятник, присвячений казковому персонажу - Русалоньці, був створений датським скульптором Едвардом Еріксеном на замовлення великого підприємця і мецената Карла Якобсена. Відкриття пам'ятника Русалоньці, створеної великим датським казкарем Гансом Крістіаном Андерсеном, відбулося 23 серпня 1913 року в Копенгагені. Відтоді Русалонька стала не тільки головною визначною пам'яткою міста, а й символом Данії.
Скульптура «Русалонька»
Ще один поширений тип міської скульптури - фігури тварин. На міських вулицях, у садах і парках часто можна побачити зображення собак і котів, а також інших симпатичних звіряток.
Скульптурні зображення представників різних професій - робітників, фотографів, лікарів, водіїв та інших спеціалістів - привертають увагу містян і туристів, а також нагадують, що всі професії важливі.
Пам'ятник водопровіднику в Харкові
Пам'ятники відомим особистостям споруджувалися в усі часи. Однак сучасні скульптурні портрети видатних художників, письменників і акторів можуть бути зовсім не схожі на класичні монументальні споруди. Але одна з найважливіших характеристик скульптурного твору - це унікальність. Кожне
місто по-своєму красиве і неповторне, тому скульптура має бути особливою, такою, що запам'ятовується.
Таким чином, громадська, зокрема міська, скульптура посідає надважливе місце в сучасному мистецтві та соціальній діяльності, утворюючи феномен, що підлягає детальному і всебічному вивченню.
4. Принципи розташування міської скульптури
Існує п'ять принципів розташування скульптури у відкритих суспільних просторах – домінування, інтегрування, симбіоз, деструкція та номадизм:
• принцип домінування – таке розташування скульптури, у якому вона стає центральним об'єктом архітектурного довкілля;
• принцип інтегрування – скульптура має декоративне призначення, є якимось невидимим каркасом, «розчиняється» у суспільному просторі, додаючи йому унікальність;
• принцип симбіозу – основу лежить принцип рівного становища всіх елементів системи «середовище-скульптура-глядач», відмінність – безпосередній контакт скульптури з глядачем;
• принцип деструкції – неорганічна скульптура, що має безглузде розташування чи незвичайну форму;
• принцип номадизму – скульптура може переміщатися у просторі, експонуватися тимчасово чи її образ виставляється у різних точках планети одночасно.
Сучасна міська скульптура – це багатогранне явище, яке продовжує еволюціонувати, пропонуючи глядачам нові форми, смисли та враження. Вона є свідченням того, як твори мистецтва можуть взаємодіяти з міським середовищем, збагачуючи та трансформуючи його.
5. Вплив міської скульптури на мешканців
У міському дизайні існує поняття «міська скульптура». З давніх-давен вона була невід'ємною складовою міст. При її створенні задіяні різні напрямки і жанри, починаючи з традиційного портрета видатних особистостей і закінчуючи кумедними сюжетними композиціями. Психологами і практикою доведено, наскільки висока і важлива роль жанрової міської скульптури, яка зрозуміліша людям, ближча за духом містянам і співмірна людині в її середовищі проживання.
На сьогоднішній день суспільна увага дедалі більше привертається до феномену скульптури та інших об'єктів пластичного мистецтва, що встановлюються в громадських просторах. Багато рішень викликають критику з художньо-естетичного погляду та/або здаються недоречними в контексті місця у відкритому публічному просторі, ландшафт якого не тільки супроводжує повсякденне життя населення, а й сприяє формуванню стійких культурних та інших асоціацій з конкретною місцевістю.
У світі чимало прикладів, коли скульптури стають тією самою «родзинкою» міського простору та посідають провідне місце серед міських пам'яток. Наприклад, знаменита «Русалонька» в Копенгагені, «Чорна примара» в Клайпеді, композиція «Жарт над поліцейським» у Брюсселі, «Людина на роботі» в Братиславі, «Хлопчики, що купаються» в Сінгапурі та Пам'ятник черзі у Вашингтоні. І цей список можна ще дуже довго продовжувати...
Скульптура впливає на сприйняття навколишнього простору тим, що завдяки своєму розташуванню, формі, об'єму, кольору або змісту може змінювати погляд глядача на місце і відчуття себе в ньому. Міському жителю важливо перемикати увагу, забувати про те, що гнітить, тривожить. Людині важливо зберегти цю здатність. Розглядаючи твір скульптури, глядач може поміркувати над формою, текстурою і посланням, яке несе скульптурний твір, відпочиваючи при цьому від хаотичного світу.
Поки що міська культура - привілей жителів великих міст. Приміром, в Італії багато прекрасних пам'ятників, подивитися на них їдуть люди з усього світу. Не одне покоління італійців живе в цій гармонії та красі. Можливо, тому тут так багато відомих дизайнерів і модельєрів...
У кожної скульптури має бути три начала: моральне, естетичне, емоційне. Психологи кажуть, що найпотужніший вплив на людину чинять звук, музика, потім іде колір. У скульптур немає такої потужної активності, але вони живуть довго і впливають постійно, їх не можна «вимкнути». Люди навіть не помічають цього впливу. Якоюсь мірою будь-яке мистецтво - зброя, воно може бути добрим, може викликати негативні наслідки.
Завдяки скульптурі руйнується стереотипне відчуття знайомого місця, у глядача змінюється погляд на це місце, ставлення до нього, він інакше відчуває себе в цьому місці.
На запитання «Навіщо потрібна міська скульптура?» треба відповідати щоразу, коли вирішили щось додати в міський простір. Колись тут відбувалася подія або жила людина, цей момент уже минув, але він залишив слід. Люди хочуть, щоб ця емоційна, естетична та історична складова літопису міста повернулася, і ставлять пам'ятник.
Художник завжди виражає свій час. Тобто пам'ятники навіть одній і тій самій людині, створені в різний час, будуть різними. Але, висловлюючи свій час, скульптор має пам'ятати, що вік пам'ятника довгий, тому роботу треба створювати на найвищій планці свого століття.
Ще один принцип взаємодії зв'язки «середовище - архітектура - скульптура - глядач» виведений американською дослідницею Розаліндою Краусс. Це принцип номадизму, або номадичний принцип. На думку дослідниці, номадична скульптура «кочує» в часі або просторі. До таких творів належать кінетичні, інтерактивні скульптури, інсталяції та ті об'єкти, форма яких змінюється з плином часу. Іншими словами, це зміна форми в часі, її рух, а інколи й зникнення, якщо йдеться про скульптурні інсталяції.
Сучасне мистецтво і скульптура займають складне становище в комерційному суспільстві. Людина досі задається питанням, що таке мистецтво. У творах мистецтва люди висловлюють свої емоції, ідеї та переживання. Скульптура як мистецтво допомагає формувати та зберігати культурну спадщину. Автори сучасних творів продовжують художні та культурні традиції минулого, забезпечуючи зв'язок між минулим, сьогоденням і майбутнім.
Скульптура, як і інші види мистецтва, може бути потужним способом передачі повідомлень. Мистецтво існує для того, щоб прикрашати наші простори і змушувати людей думати про себе, своє місце, свою роль у світі. Усі твори мистецтва щось нам говорять.
Список літератури
1. Бурдель Е.А. Мистецтво скульптури. – К.: Наукова думка, 2008.
2. Васянович, Григорій Петрович. Культура: історико-світоглядний контекст: навч.-метод. посіб. / Васянович Г. П., Гіптерс З. В., Логвиненко В. М. – Львів: СПОЛОМ, 2020. – 102 с.
3. Кириченко М.А. Основи образотворчої грамоти – К: Вища школа, 2012.
4. Крвавич Д. П., Овсійчук В. А., Черепанова С. О. Українське мистецтво: Навч. посібн.: У 3 ч. / Передмова проф. С. Павлюка. Ч. 2. – Львів: Світ, 2004.
5. Шейко В. М., Гаврюшенко О. А., Кравченко О. В. Історія світової культури: навч. посібник / наук. ред. В. М. Шейко. – К.: Кондор, 2006.
6. Шмакова К. М. Скульптура от Древнего мира до современной Западной Европы
7. Шмельова Т.В. Мистецтво скульптури: навчально-методичний посібник. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2018. – 201 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter