Анотація: В статті розглядається проблема естетичного виховання людини засобами скульптури. Особлива роль в естетичному вихованні людини належить загальноосвітній школі. Розкривається сутність поняття «естетичне виховання» як невід’ємної складової гармонійного та всебічного розвитку особистості. Проблема естетичного виховання людини розглядається багатьма дослідниками по-новому у другій половині XX століття: важливо висвітлити гуманістичну направленість проблеми у зв´язку з необхідністю збереження та розвитку культури.
Мета статті - висвітлити проблему естетичного виховання людини у сучасному суспільстві. Завдання - розкрити значення принципу єдності навчання та естетичного виховання. У статті йдеться про користь занять мистецтвом і скульптурою як видом образотворчого мистецтва для формування естетичної культури особистості.
Проблема естетичного виховання висвітлена у спадщині видатних українських педагогів-класиків К. Ушинського, В. Сухомлинського, А. Макаренка, С. Русової.
Ключові слова: Естетика, естетичне виховання, скульптура, пластика, специфіка скульптури.
Скульптура і естетичне виховання людини
Що таке мистецтво? Будь-яке мистецтво - це художнє відображення життя. Отже, художні твори автори створюють на основі соціального та професійного досвіду, користуючись уявою, образним мисленням, спостережливістю, умінням правдиво відтворювати натуру. Якщо немає єдності цих елементів, створити цілісні, якісні твори мистецтва неможливо.
Мистецтво є засобом естетичного виховання людини, починаючи з народження, і триває протягом усього життя. Мистецтво оточує людину з моменту її народження і вводить її в навколишній світ через системи художніх образів, творів. Воно в усі часи було джерелом естетичної енергії, засобом естетичного виховання людини, основою її художнього виховання і розвитку.
Суть естетичного виховання полягає у розвитку в людини естетичного ставлення до світу, тобто у формуванні у неї почуттєво-оціночного ставлення до явищ. Така людина прагне творити в будь-якій галузі діяльності досконалі предмети, які є носіями найвищої їхньої доцільності для особистості. Складовою частиною морального, фізичного, трудового, інтелектуального виховання є естетичний розвиток: морально невихована людина не зрозуміє краси вчинку, не здатна на подвиг. Виховання художньо-творчих здібностей у галузі мистецтва – необхідна умова для створення неповторних робіт.
Залучення до мистецтва є частиною формування естетичної культури особистості. Від рівня естетичного розвитку особистості та суспільства, здатності людини відгукуватися на красу і творити за законами краси залежить прогрес людства в усіх сферах життєдіяльності. Естетичне виховання сприяє гармонізації та розвитку духовних здібностей людини, необхідних у різних сферах життєдіяльності. Воно тісно пов'язане з моральним вихованням, оскільки краса є своєрідним регулятором людських взаємин.
Мистецтво скульптури має дуже багату й насичену історію - від найдавніших часів, коли людина тільки з'явилася як вид, і до наших днів. Найбільш ранні з відомих нам робіт (наприклад, «Венера з Берехат-Рама» і «Венера з Тан-Тана») датуються приблизно 230.000-200.000 роками до н.е.
Види мистецтва мають свої специфічні засоби виразності, які допомагають дитині пізнавати навколишній світ через розмаїття форм, кольорів, звуків. У процесі освоєння мистецтва розвиваються особистісні властивості та якості людини. Твори мистецтва несуть радість пізнання, відкриття, викликають почуття насолоди прекрасним. Художня діяльність - це спосіб пізнання себе, навколишнього світу, контакту з іншими людьми. Інтерес до мистецтва зберігається в людини впродовж усього життя і слугує основою духовного розвитку особистості.
Якщо поставити запитання людині, чи знає вона, що таке скульптура, зазвичай, не замислюючись, вона відповість «так». Водночас не кожен відповість, що слід розуміти під словом «скульптура». Він назве імена великих скульпторів, скаже, якими засобами скульптор виражає свій задум, чому одні явища дійсності доступні для втілення в скульптурі, а інші - ні, якими є можливості та особливості мистецтва скульптури.
Слово «скульптура» походить від латинського «sculpo», що в перекладі означає “вирізати” або «висікати». Скульптура - це вид образотворчого пластичного мистецтва, у якому художник створює об'ємний витвір із твердих матеріалів. У процесі роботи майстер або висікає (видаляє) зайві шари з вихідного цільного блоку, або нарощує на каркас пластичний матеріал (ліпить скульптуру). Скульптура органічно близька людині: об'ємними є перші іграшки дитини, об'ємними були ідоли стародавніх людей, амулети, обереги, що висіли у них на шиї. Головними об'єктами зображення в цьому виді мистецтва є люди і тварини.
У процесі залучення дітей до художньої творчості ліплення та скульптура посідають особливе місце. У створених дітьми предметах мистецтва проявляється здатність образно мислити й образно уявляти навколишній світ. Адже недостатньо просто правильно відобразити той чи інший об'єкт, необхідно втілити в скульптурі певний художній задум, висловити своє ставлення до створеного твору мистецтва.
Велику роль мистецтво скульптури відіграє у виховному процесі. Багато скульптурних творів можуть бути цікавим об'єктом для розгляду дітьми. Педагоги та батьки в доступній для певного віку формі можуть пояснити дітям зміст, історію того чи іншого твору, розповісти, у чому полягає мистецька цінність і значущість. Педагогами та психологами доведено: інформація сприйнята в дитинстві, запам'ятовується на все життя.
Творчий потенціал є абсолютно в кожної людини, потрібно вміти його розкрити. Краще починати це в дитинстві, коли формується естетичне, моральне почуття, смак, повага до мистецтва. У процесі дорослішання кругозір людини розширюється, бо твори мистецтва несуть певну інформацію. Творче натхнення може виникнути в дорослих людей, які починають краще розуміти себе, більше цінувати. Не всі можуть сказати нове слово в мистецтві, але кожен точно отримає задоволення.
У процесі знайомства зі скульптурою людина пізнає «мову» скульптури, різноманіття виразних засобів і способів виконання. Не менша роль скульптури в тому, що люди, знайомлячись зі скульптурними творами мистецтва, осягають соціальний досвід, накопичений людством.
У навколишній дійсності люди зустрічаються з творами скульптури різних видів (монументальною, станковою, скульптурою малих форм). Щоб правильно сприймати пластичний образ, необхідно навчитися розуміти специфіку "мови" скульптури, адже предмети зображуються в тривимірному реальному просторі. На відміну від живопису, графіки образи скульптури мають реальний об'єм і специфічний матеріал. Це викликає в людини відчуття вагомості, важкості, бажання доторкнутися до скульптури, зрозуміти композицію. Скульптура належить до просторових видів образотворчого мистецтва: предмети вимагають кругового огляду з різних точок зору. Виразність образу передається контурною лінією, силуетом, статикою або динамікою композиції, фактурою і кольором матеріалу.
Безсумнівно, знайомство з творами образотворчого мистецтва допомагає людям глибше пізнати навколишній світ, більше помічати, відчувати, тобто долучитися до одного зі складних видів мистецтв - мистецтва бачити світ. Воно сприяє формуванню нашої свідомості, смаку та естетичного уявлення. Потрібно розуміти значущість цього виду мистецтва в нашому житті, його художню цінність.
Естетичне виховання - це виховання людини засобами прекрасного в мистецтві, природі та всій навколишній дійсності. Мета естетичного виховання - людина, яка розкрила свої можливості, стала гармонійною особистістю. Естетичне виховання - цілеспрямований процес формування в людини естетичного ставлення до дійсності. Це ставлення розвивалося разом із виникненням людського суспільства, втілюючись у сфері матеріальної та духовної діяльності людей. Воно пов'язане зі сприйняттям і розумінням ними прекрасного в дійсності, насолодою ним, естетичною творчістю людини. Люди повинні не просто вміти насолоджуватися красою природи, творами мистецтва, а й берегти їх. Естетичне виховання - це ключ до виховання гармонійної особистості, яка зможе досягти успіху в житті.
Ще Платон, вказуючи на необхідність гармонійного поєднання духовного, розумового і фізичного начала в людині, наголошував на особливій важливості естетичного розвитку дитини засобами музики, поезії, танців, ігор, що дають простір творчості. Заняття творчістю дарує людині відчуття осмисленості та наповненості буття. Для когось творчість може стати справою всього життя, джерелом не тільки задоволення, а й доходу.
Ідеї естетичного виховання зародилися в глибоку давнину. Уявлення про сутність естетичного виховання, його завдання, мету змінювалися, починаючи з часів Платона й Аристотеля аж до наших днів. Ці зміни в поглядах були зумовлені розвитком естетики як науки і розумінням сутності її предмета. Термін «естетика» походить від грецького «aisteticos» (сприймається почуттям). Філософи-матеріалісти (Д. Дідро, Гольбах, Гельвецій) вважали, що об'єктом естетики як науки є прекрасне. [8]. Гельвецій намагався створити «науку про моральність». Ця категорія й лягла в основу системи естетичного виховання.
Світ скульптури в нашому житті представлений яскраво та різноманітно. Протягом багатьох століть талановиті майстри створюють художні твори. У своїх скульптурних творіннях художники прагнуть висловити духовний світ, уявлення про навколишній простір, втілюючи свої естетичні ідеали, фантазії.
Скульптура зустрічається нам усюди в повсякденному житті. Наш погляд привертають монументальні статуї великих діячів і захисників міста, рельєфи, що прикрашають архітектуру, естетичні, витончені садово-паркові скульптури, оригінальні, незвичайні статуї з льоду, піску, воску тощо. Під час сприйняття скульптурного творіння у глядача виникає бажання доторкнутися до нього рукою, відчути його об'єм і тривимірність. Д. Дідро говорив: «Живопис звертається тільки до очей... Скульптура існує і для сліпих, і для зрячих». Він же, відповідаючи на запитання «Що таке скульптура?», сказав: «Це сильна муза, але мовчазна і потайлива».
Слово «скульптура» походить від латинського «sculpo», що в перекладі означає “вирізати” або «висікати». Спочатку, у вузькому сенсі слова, під скульптурою розуміли ліплення, висікання, рубання, вирізання, тобто такий шлях створення художнього твору, під час якого художник знімає, збиває зайві шари каменю або дерева, прагнучі ніби вивільнити укладену в блоці скульптурну форму. Термін «скульптура» походить від латинського sculpere - вирізати, висікати. Однак також вживається рівнозначне слово «пластика», що походить від грецького pladzein, що означає ліпити. Під пластикою розуміють шлях створення скульптурного твору, протилежний скульптурному ліпленню - ліпленню з глини або воску, коли скульптор не збавляє, а, навпаки, нарощує об'єм.
Перші скульптури, відомі людству, належать до епохи палеоліту. Вік невеликої статуетки під назвою «Венера з Холе-Фельс» становить щонайменше 35000 років. За часів Стародавнього Єгипту скульптуру активно використовували для декорування храмів і гробниць. Для її виготовлення потрібні були такі матеріали, як базальт, піщаник, дерево, граніт, діорит, вапняк. Їх використовували для створення рельєфів, а також статуї, що стоїть, статуї, що сидить, статуї писаря або сфінкса.
Мистецтво ліплення, відображаючи прекрасне в дійсності, сприяє формуванню свідомості, естетичного смаку та уявлення про прекрасне. У скульптурних творах автори в художніх образах відображають реальний світ, але відображають його по-своєму, користуючись особливими засобами і способами.
Образотворча діяльність - це специфічне образне пізнання дійсності. Щоб намалювати або зліпити будь-який предмет, потрібно з ним ознайомитися. Уявлення про предмети формуються завдяки засвоєнню знань про їхні властивості, форму, колір, величину, положення в просторі. Діти знаходять ці якості, порівнюючи предмети між собою, тобто вони виконують розумові дії. Отже, образотворча діяльність сприяє сенсорному вихованню та розвитку наочно-образного мислення.
Розуміти скульптуру насправді набагато важче, ніж живопис. У творах живопису більш звично відображається навколишній світ. Тому починати вчитися розуміти скульптуру як особливий вид образотворчого мистецтва необхідно з навчання в загальноосвітній школі. Навчити бачити скульптуру за репродукцією практично неможливо. Тому важливо на початку знайомства з цим видом мистецтва, звертатися безпосередньо до твору: чи то міський монумент, чи то гіпсовий виливок, чи то станкова пластика в музейній експозиції, на виставці, і лише після цього користуватися за потреби фотографіями або слайдами. Дуже важливо розвивати в дітей уміння відразу бачити результат своєї роботи. Це вміння є дорогоцінною властивістю кожного великого майстра. Мікеланджело бачив образ людини в безформному кам'яному блоці.
Естетичне виховання - це формування в людини естетичного ставлення до дійсності, розуміння прекрасного в житті. Ніколи не пізно принести у своє життя щось нове, стати художником, письменником, музикантом, поетом, майстром чи просто аматором у будь-якому мистецтві.
Це життєво необхідно, оскільки людина, яка розуміє красу, не може бути злою і байдужою. А її життя буде незрівнянно багатшим, повнішим. Але як навчити її розуміти прекрасне в житті?
Для цього потрібно розібратися у визначенні поняття естетичного виховання, його ролі у формуванні особистості, знати, які засоби застосовувати в навчальному процесі. Воно пов'язане також із моральним вихованням, оскільки краса є особливим регулятором людських взаємин.
Під час виховання людини красою і через красу формується не тільки естетико-ціннісна орієнтація особистості, а й розвиваються творчі здібності, хист до створення естетичних цінностей у сфері трудової діяльності, у побуті, у вчинках, поведінці і, безперечно, в мистецтві.
Ідеї естетичного виховання зародилися в глибоку давнину. Уявлення про сутність естетичного виховання, його завдання, мету змінювалися, починаючи з часів Платона й Аристотеля аж до наших днів. Ці зміни в поглядах були зумовлені розвитком естетики як науки і розумінням сутності її предмета. Термін «естетика» походить від грецького «aisteticos» (сприймається почуттям). Філософи-матеріалісти (Д. Дідро, П. Гольбах) вважали, що об'єктом естетики як науки є прекрасне. Ця категорія і лягла в основу системи естетичного виховання.
Існує безліч визначень поняття «естетичне виховання», але, розглянувши лише деякі з них, можна виокремити основні положення. По-перше, це процес цілеспрямованого впливу. По-друге, це формування здатності сприймати і бачити красу в мистецтві та житті, оцінювати її. По-третє, завдання естетичного виховання - формування естетичних смаків та ідеалів особистості. Нарешті, по-четверте, - розвиток здатності до самостійної творчості та створення художніх творів.
Естетичне виховання передбачає розвиток у дитини здатності сприймати прекрасне в житті, мистецтві, залучення її до художньої діяльності.
В.О. Сухомлинський писав: «Краса – могутній засіб виховання чутливості душі. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса – це яскраве світло, що осяває світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим і непримиренним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі – вона виправляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання. Краса – це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи інакше ставишся сам до себе» [6, с. 45].
Естетичне виховання є одним із головних напрямів виховно-освітньої роботи. Завдяки естетичному розвитку людина здатна пізнавати життя, перетворювати себе, світ за законами гармонії, духовності, краси.
Є різниця в понятті художнього та естетичного виховання. Художнє виховання - це процес цілеспрямованого впливу засобами мистецтва на особистість, завдяки якому у тих, хто виховується, формуються любов до мистецтва, художні почуття і смак, уміння розуміти мистецтво, насолоджуватися ним, а також здатність створювати твори мистецтва.
Поняття естетичного виховання набагато ширше, воно охоплює не тільки художню творчість, а й естетику побуту, праці, поведінки, стосунків. Естетичне виховання дає змогу формувати людину, застосовуючи різні естетично значущі предмети і явища, зокрема мистецтво як найпотужніший засіб. Естетичне виховання, використовуючи для своїх цілей художнє виховання, допомагає розвинути людину в основному не для мистецтва, а для активної естетичної життєдіяльності.
Специфіка кожного виду мистецтва в тому, що воно особливо впливає на людину завдяки особливим художнім засобам і матеріалам: словам, звукам, руху, фарбам, різним природним матеріалам. Мистецтво відображає дійсність у формах самої дійсності. Не існує предметів, позбавлених форми. Ми сприймаємо предмети завдяки формі. Однак не завжди форма предмета відповідає змісту, тобто не завжди існує гармонія між ними. У творах мистецтва завжди виражена гармонія форми і змісту.
Образотворча діяльність відіграє велику роль у вихованні естетичних почуттів людини. Займаючись малюванням, ліпленням, аплікацією, конструюванням, люди з молодшого віку отримують можливість пізнавати прекрасне у світі, відчувати його, у них розвивається емоційно-естетичне ставлення до дійсності. Образотворче мистецтво показує людині світ реально існуючої краси, формує її переконання, впливає на поведінку. Образотворча діяльність сприяє розвитку творчих здібностей людини, які розкриваються в процесі засвоєння та практичного застосування знань, умінь і навичок.
Заняття пластикою допомагають розвинути просторове мислення й окомір, здатність визначати співвідношення, розмір, відстань за допомогою перенесення образу реального об'єкта на пластичний матеріал, надання йому нової форми. Крім того, у людей, які займаються скульптурою, вдосконалюється точність виконуваних рухів, уважність, зосередженість на тій чи іншій дії.
Скульптури - це не тільки об'єкти мистецтва, а й носії історичної інформації, культурних цінностей, вони відіграють роль своєрідних «каменів-пам'ятників», відображаючи історію, традиції, вірування і цінності народу. Роль і відповідальність мистецтвознавця, який проводить аналіз художнього твору, надзвичайно велика. Аналіз пам'ятки мистецтва, зокрема скульптури, адресований глядачеві, принципово відрізняється від наукового аналізу, його мета - виховати глядача, який глибоко відчуває та розуміє, а тому важливим є не набір фактичних відомостей про життя художника, про техніку виконання чи іконографічні джерела твору, а інформація про культуру, спосіб життя та цінності народу.
Пізнавальна функція скульптури проявляється в тому, що вона допомагає не тільки бачити, а й відчувати співвідношення, об'єми, вигини, фактури об'єктів і деталей, а отже, в людини вдосконалюється розуміння закономірностей їхньої побудови, існування та функціонування. Освоюючи техніки пластики, людина не просто копіює натуру, а виконує глибокий аналіз конструкції зображуваного предмета, його форми, пропорцій, величин тощо.
У навколишній дійсності люди зустрічаються з творами скульптури різних видів (монументальною, станковою, скульптурою малих форм). Щоб людина правильно сприймала пластичний образ, їй необхідно навчитися розуміти специфіку «мови» скульптури, бо предмети зображуються в тривимірному реальному просторі. На відміну від живопису, графіки скульптура має реальний об'єм і виконана зі специфічного матеріалу. Це викликає в людини відчуття вагомості, важкості, бажання доторкнутися до скульптури, зрозуміти композицію. Скульптура належить до просторових видів образотворчого мистецтва: предмети вимагають кругового огляду з різних точок зору. Виразність образу передається контурною лінією, силуетом, статикою або динамікою композиції, фактурою і кольором матеріалу.
Безсумнівно, знайомство з творами образотворчого мистецтва допомагає людям глибше пізнати навколишній світ, більше помічати, відчувати, тобто долучитися до одного зі складних видів мистецтв - мистецтва бачити світ. Воно сприяє формуванню нашої свідомості, смаку та естетичного уявлення. Потрібно розуміти значущість цього виду мистецтва в нашому житті, його художню цінність і навчити своїх дітей розуміти його.
Бути глядачем - це мистецтво, в якому поєднано науку, культуру і знання. Методологію естетики необхідно оптимально враховувати в процесі освіти і виховання підростаючого покоління. Не з метою зробити з усіх художників-скульпторів, а навчити людей сприймати твори мистецтва, правильно їх професійно й естетично оцінювати. Важливо допомогти людині побачити і відчути дивовижне і прекрасне в навколишньому світі, цінувати це, навчити людей створювати навколо свій світ для своєї сім'ї, друзів і колег.
Велике освітнє та виховне значення має відвідування музеїв, знайомство з роботами видатних майстрів. Відвідуючи галерею скульптур, сад або музей, можна пройтися територією і вивчити експонати з різних боків. Скульптура на відміну від живопису об'ємна, і її можна правильно оцінити, тільки дивлячись з усіх боків. Можна дивитися репродукції робіт чудових скульпторів ХVII-ХIХ століть Бартоломео Растреллі, Етьєна Фальконе, Огюста Родена, Матісса.
Для розвитку просторового мислення необхідно розширювати кругозір. Дуже багато мотивів для творчості можна знайти в навколишній дійсності. Відомий скульптор Огюст Роден говорив: «Мистецтво знаходиться на вулиці».
Монументальна скульптура є одним із найдавніших родів скульптури, що мали культове, меморіальне призначення. Об'єкти монументальної скульптури, розташовуючись у міському або приміському середовищі, допомагають формувати архітектурно-просторовий ансамбль, органічно вписуючись у природний ландшафт. Вони прикрашають площі, створюючи просторові, композиційно закінчені ансамблі.
У кожному місті, районі, області, містечку є мистецькі пам'ятки історії та культури, витвори монументальної скульптури, живопису та графіки. Такі прогулянки допомагають розвивати почуття краси та гармонії, вчать бачити прекрасне в навколишньому світі.
Висновки
Найважливішою метою естетичного виховання є формування у людини здатності отримувати насолоду від краси, вміти відчувати, розуміти й створювати прекрасне в усіх сферах життя, розвивати естетичне ставлення до світу. «Хоч би якою високою була майстерність, без ідеалу немає справжньої краси» — писав французький філософ і письменник епохи Просвітництва Дені Дідро. [1, с. 34]. Найбільша складність в естетичному вихованні людини засобами скульптури полягає в тому, щоб подолати статичність, «оживити» образ, перетворити художній твір на своєрідну поетичну розповідь.
Естетичне виховання - це не лише естетична освіта. Формувати естетичні критерії оцінки треба так, щоб набуті знання ставали особистим надбанням. Скульптура органічно близька людині. Об'ємні перші іграшки дитини. Об'ємними були ідоли давніх людей, амулети, обереги, що висіли в них на шиї. Створення об'єктів у матеріальній, тривимірній формі дає змогу активізувати творчі, розумові та робочі процеси, які особливо необхідно розвивати дітям з 6 до 10 років. Творча діяльність зі створення скульптурних об'єктів дає змогу більш детально уявити або відтворити зображуваний об'єкт, передати його форму, пропорції, стан, текстуру, об'єм та інші просторові характеристики, а також створювати нові образи та стилізувати форми.
Заняття пластикою допомагають людині розвинути просторове мислення і окомір, здатність визначати співвідношення, розмір, відстань у процесі перенесення образу реального об'єкта на пластичний матеріал, надання йому нової форми. Крім того, у людини, що займається скульптурою, розвивається дрібна моторика, вдосконалюється точність виконуваних рухів, уважність, зосередженість на тій чи іншій дії.
У наші дні скульптура залишається надзвичайно затребуваним видом мистецтва. Виставки робіт сучасних майстрів приваблюють мільйони людей, а шедеври стародавніх зодчих прикрашають експозиції найкращих музеїв світу.
Література
1. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. – К.: Либідь, 2001. — С. 34
2. Загорівська Г.М. та ін. Естетика: підручник для Вузів. –. К., 2000 – с.520
3. Історія світової та української культури: Підручник для вищ. закл. освіти / В.А. Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А.Режко. – К.: Літера ЛТД, 2005. – 464 с.
4. Естетика : навч. посібн. / М. П. Колесніков та ін.; за ред. В. О. Лозового. Київ: Юрінком Інтер, 2007. 205 с.
5. Красноголовець О. С. Основи скульптури: Навч. посіб. Київ: Знання, 2008. – 171 с.
6. Омельяненко В. Л. Педагогічна мудрість віків: навч. посіб. / уклад. В. Л. Омельяненко, А. І. Кузьмінський. Київ: Знання, 2009. – 411 с.
7. Опанащук М. Концепція єдиної системи естетичного виховання у загальноосвітніх школах України // Мистецтво та освіта. – 1998. – № 1. – С. 2-7.
8. Павленко В.В. Розвиток креативності учнів початкової школи засобами образотворчого мистецтва / В.В. Павленко // Проблеми освіти: збірник наукових праць. ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти». Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2019. – Вип.92. – С. 106–111.
9. Туманов І. М. Рисунок. Живопис. Скульптура: навч. посіб. Київ: Аверс, 2010–496 с.
10. Фіцула М.М. Педагогіка: Посібник. – К.: Академія, 2000.
11. Шейко В. М., Гаврюшенко О. А., Кравченко О. В. Історія світової культури: навч. посібник / наук. ред. В. М. Шейко. – Київ: Кондор, 2006. – 404 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter