Актуальність державного фінансового контролю як інструменту забезпечення бюджетної прозорості та фінансової безпеки держави
В умовах війни, значного навантаження на державні фінанси, активного залучення міжнародної фінансової допомоги та розширення програм соціального і оборонного фінансування, питання посилення державного фінансового контролю набуває критичної ваги. Ефективність контролю за витрачанням публічних коштів прямо впливає не лише на результативність державної політики, але й на рівень довіри громадськості, міжнародних донорів та партнерів до українських інституцій. У цих умовах держава має не просто декларувати фінансову дисципліну, а підтверджувати її реальними механізмами нагляду, аудиту та відповідальності.
Система державного фінансового контролю в Україні включає низку органів — Рахункову палату, Державну аудиторську службу, Державну податкову службу, Державну казначейську службу, а також контрольні функції РНБО, НАБУ та ДБР. Проте ефективність їхньої діяльності часто ставиться під сумнів через дублювання функцій, брак незалежності та відсутність сучасних інструментів аналізу і ризик-менеджменту [2; 6].
Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» [9], прийнятий ще у 1993 році, безсумнівно, потребує оновлення відповідно до сучасних викликів, принципів доброчесного урядування, європейських стандартів управління державними фінансами та цифрових підходів до контролю. Особливої актуальності набуває імплементація ризик-орієнтованих підходів та превентивного аудиту, що дозволяє не просто констатувати факт зловживань, а запобігати їм.
Проблеми та виклики функціонування чинної системи фінансового контролю: організаційна неефективність, дублювання функцій, слабка підзвітність
Сучасна система фінансового контролю в Україні стикається з численними системними проблемами, які стримують її ефективність. Перша й одна з найсуттєвіших проблем — це надмірна фрагментованість контрольної системи. Повноваження між різними органами розподілені без єдиної логіки. Наприклад, Держаудитслужба проводить планові перевірки розпорядників коштів, але не має повноважень з реагування на порушення. Рахункова палата контролює виконання Державного бюджету, але її звіти часто ігноруються виконавчими органами [2; 8].
Другою серйозною проблемою є відсутність функціональної незалежності органів контролю, зокрема Держаудитслужби, яка формально підпорядковується уряду. Це суперечить міжнародним стандартам INTOSAI, які вимагають інституційної незалежності державного фінансового аудиту [6]. Крім того, аудитори не мають захищеного статусу при виконанні перевірок, що унеможливлює об'єктивне виконання їхньої функції в конфліктних ситуаціях.
Серйозною перешкодою є слабкий рівень цифровізації процесів контролю. Дані про перевірки, їх результати, звіти та аналітика зазвичай зберігаються у паперовій формі або розрізнених базах. Це унеможливлює своєчасне виявлення системних порушень. Також немає єдиної інформаційної платформи, через яку всі контрольні органи могли б координувати свої дії, уникати дублювання та будувати єдину систему ризик-менеджменту [3].
Ще один фактор — обмеженість превентивного впливу. Більшість перевірок проводяться вже після здійснення видатків, коли порушення відбулися. Це зменшує ефективність контролю як інструменту запобігання бюджетним втратам. Системі бракує елементів попереднього аудиту, який би виявляв ризики на етапі планування або укладання договорів [4].
Також відсутня чітка система відповідальності за виявлені порушення. Звіти контролюючих органів часто не передаються в правоохоронні органи, або справи закриваються без належного розслідування. У результаті — немає невідворотності покарання, а це демотивує органи влади дотримуватися фінансової дисципліни [1].
Таким чином, чинна система фінансового контролю демонструє значну організаційну та функціональну неефективність, яка потребує негайного перегляду як на рівні законодавства, так і в частині управлінських підходів.
Концептуальні напрями модернізації державного фінансового контролю в Україні: цифровізація, ризик-орієнтований підхід та інституційна незалежність
Модернізація державного фінансового контролю повинна орієнтуватися на стратегічні цілі: прозорість, ефективність, підзвітність та превентивність. Для цього необхідне впровадження комплексної реформи, яка має об’єднувати інституційні, технологічні та нормативні компоненти.
Першочергово необхідно посилити інституційну незалежність основних органів контролю – насамперед Державної аудиторської служби та Рахункової палати. Законодавче підкріплення кадрової, бюджетної та функціональної незалежності дасть змогу цим інституціям діяти неупереджено і професійно. Для цього слід оновити Закон України №2939-XII [9] з урахуванням принципів Базельського комітету та стандартів INTOSAI.
Другим важливим напрямом є впровадження ризик-орієнтованої системи контролю, яка базуватиметься на попередньому аналізі ризиків неефективного або нецільового використання бюджетних коштів. Такі системи вже успішно функціонують у країнах ЄС, де, зокрема, контролюючі органи мають доступ до онлайн-аналітики контрактів, фінансових звітів і бюджетних операцій. У контексті України це означає потребу у впровадженні моделей раннього попередження, що дасть змогу переходити від реактивного до превентивного контролю [4; 8].
Третім ключовим кроком має стати створення Єдиної цифрової платформи державного фінансового контролю з можливістю інтеграції баз даних ДАСУ, Рахункової палати, Казначейства, ДПС, ProZorro та «Є-дата». На базі такої платформи можна забезпечити уніфікований доступ до інформації, виключити дублювання перевірок та реалізувати принципи відкритості [3; 10].
Нарешті, перспективним є залучення незалежних аудиторських фірм до окремих напрямів контролю, зокрема у сферах охорони здоров’я, оборони та великих державних інвестиційних програм. Це дозволить підвищити якість аналітичних оцінок та розширити кадровий потенціал системи фінансового контролю [5].
Висновки та пропозиції щодо вдосконалення системи фінансового контролю в контексті викликів відновлення України
У контексті післявоєнного відновлення України та зростання обсягів внутрішніх і міжнародних бюджетних ресурсів державний фінансовий контроль відіграє ключову роль у забезпеченні ефективного управління публічними фінансами. Чинна система фінансового контролю, попри наявність законодавчої основи, є фрагментованою, малоефективною та слабо орієнтованою на запобігання порушенням.
Задля досягнення результативності фінансового контролю в Україні необхідно реалізувати низку комплексних заходів:
• Оновити законодавчу базу фінансового контролю з урахуванням стандартів незалежності, прозорості та ризик-менеджменту.
• Забезпечити інституційну автономію Державної аудиторської служби, її фінансову незалежність та прозорий конкурс на призначення керівництва.
• Інтегрувати всі бази даних контролюючих органів у єдину цифрову платформу на базі Мінфіну або ДАСУ з використанням аналітичних модулів.
• Впровадити ризик-орієнтовану модель контролю, з фокусом на превентивні перевірки в ризикових сферах (оборона, будівництво, гуманітарна допомога).
• Залучати незалежні аудиторські компанії до оцінки ефективності окремих програм з обов’язковою публічністю висновків.
• Регламентувати обов’язкову парламентську та громадську реакцію на результати державного аудиту, включаючи публічне звітування виконавчої влади про реалізацію рекомендацій.
Тільки за умови повного перезавантаження фінансового контролю як інституції —можна забезпечити ефективне управління державними фінансами, що відповідатиме очікуванням суспільства, партнерів і міжнародних донорів.
Список літератури
1. Білоус О. Механізми юридичної відповідальності у сфері фінансового контролю // Юридичний журнал. – 2023. – № 8. – С. 42–46.
2. Єпіфанов А. О., Станковська І. І. Державний фінансовий контроль в умовах реформування // Фінанси України. – 2023. – № 2. – С. 45–51.
3. Кармазіна Н. О. Інформаційні технології у публічному контролі за фінансами // Державне управління: теорія і практика. – 2022. – № 3. – С. 59–64.
4. Кириленко О. П. Ризик-орієнтований контроль у публічному секторі: світовий досвід та уроки для України // Економічний часопис. – 2023. – № 4. – С. 74–79.
5. Литвиненко О. М. Роль незалежного аудиту у контролі за використанням публічних коштів // Публічне адміністрування і право. – 2022. – № 7. – С. 37–41.
6. Процик І. І. Незалежність органів державного аудиту: європейські стандарти і українські реалії // Економіка та держава. – 2022. – № 11. – С. 32–37.
7. Семенова В. А. Формалізм у практиці фінансового контролю: причини та наслідки // Вісник НБУ. – 2023. – № 1. – С. 20–24.
8. Аналітична записка Рахункової палати про результати аудиту за 2022 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://rp.gov.ua
9. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-XII від 26 січня 1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-12
10. Сайт Держаудитслужби України. Офіційна статистика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://dasu.gov.ua
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter