Психологічна стійкість, як здатність особистості адаптуватись до складних життєвих обставин, зберігати внутрішню рівновагу та ефективність діяльності, дедалі більше розглядається як системна характеристика, що формується під впливом низки психічних ресурсів [1, с.118]. Одним із ключових чинників, що потенційно визначає рівень психологічної стійкості, виступає емоційний інтелект — здатність розпізнавати, розуміти, регулювати та конструктивно використовувати емоції в міжособистісній взаємодії [3, с. 201]. Високий рівень емоційного інтелекту сприяє розвитку емпатії, самоприйняття, здатності до саморефлексії, що є основою для формування професійної ідентичності майбутніх психологів [2, с. 213].
Метою даного дослідження є емпіричне вивчення взаємозв’язку між рівнем емоційного інтелекту та параметрами психологічної стійкості студентів-психологів. Представимо результати кореляційного аналізу в таблиці 1.
Таблиця 1.
Кореляційний аналіз між досліджуваними параметрами майбутніх психологів
Емоційний інтелект - Комунікативні здібності (r = 0.64, p < 0.01). Цей зв’язок є сильним і позитивним. Він свідчить про те, що студенти з високим рівнем емоційного інтелекту мають більш розвинені навички міжособистісної взаємодії, легше вступають у контакт, вміють підтримувати розмову, слухати й співпереживати. Для майбутніх психологів це критично важливо, адже саме ці навички формують основу довіри у стосунках із клієнтами. Емоційний інтелект - Організаторські здібності (r = 0,58, p < 0.01). Позитивна кореляція середньої сили. Вона вказує на те, що емоційно інтелектуальні студенти більш ініціативні, відповідальні, здатні до лідерства та координації соціальних процесів. Це може проявлятись у готовності брати на себе провідну роль у груповій роботі, що також є ознакою професійної впевненості.
Емоційний інтелект - Нейротизм (r = –0,56, p < 0.01). Негативна кореляція середньої сили. Чим вищий емоційний інтелект, тим нижчий рівень емоційної нестабільності та тривожності. Це закономірно, оскільки здатність до саморегуляції, управління емоціями та критичного осмислення ситуацій знижує інтенсивність імпульсивних реакцій і внутрішньої напруги.
Для психолога це означає стійкість у роботі з емоційно складними клієнтами та вміння зберігати власний емоційний ресурс. 4. Емоційний інтелект - Реальна самооцінка (r = 0,49, p < 0.05). Позитивний зв’язок свідчить, що люди з високим ЕІ мають кращу здатність об’єктивно оцінювати себе, не применшуючи і не перебільшуючи своїх можливостей. Це свідчить про наявність внутрішньої гармонії, здорової впевненості в собі та менший ризик емоційного вигорання.
Емоційний інтелект - Внутрішній конфлікт (r = –0,53, p < 0.01). Негативний зв’язок означає, що чим вищий ЕІ, тим нижчий рівень суперечностей між реальним і ідеальним «Я». Тобто емоційно зріла особистість більш інтегрована, приймає себе такою, якою є, і має менше внутрішніх конфліктів, які є джерелом тривожності. Для студентів-психологів це важливо як індикатор психологічної зрілості і передумова емоційної стабільності в роботі з клієнтськими запитами. Нейротизм - Самоакцептація (r = – 0,60, p < 0.01). Негативний сильний зв’язок. Студенти з високим нейротизмом менше приймають себе, частіше мають занижену самооцінку, внутрішню критичність. Це посилює вразливість до стресу та створює ризик перфекціонізму, самозаперечення, емоційної нестійкості.
Нейротизм ↔ Внутрішній конфлікт (r = 0,67, p < 0.01). Це найсильніший зв’язок серед усіх. Він вказує, що високий рівень емоційної нестабільності майже гарантовано супроводжується глибоким внутрішнім конфліктом, тобто розбіжністю між тим, ким людина є і ким хоче бути. Це може послаблювати психологічну стійкість і спричиняти тривожні, депресивні або уникальні поведінкові патерни.
Отримані кореляційні зв’язки підтверджують гіпотезу дослідження: емоційний інтелект має суттєвий вплив на формування психологічної стійкості. Найтісніше він пов’язаний із: комунікативністю, здатністю до самоприйняття, зниженням нейротизму, внутрішньою узгодженістю особистості. Це ще раз підкреслює необхідність розвитку емоційного інтелекту в майбутніх психологів як одного з ключових механізмів підтримки психічного здоров’я, професійної ефективності та емоційного благополуччя.
Список літератури
1. Селіванова, Л. О. Психологічна стійкість особистості: теоретико-методологічні основи дослідження. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2012. 224 с.
2. Лящ О. П. Детермінанти та можливості формування емоційного інтелекту особистості. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 12: Психологічні науки. 2015. Вип. 46 (70). – С. 208–218.
3. Mayer, J. D., Salovey, P., & Caruso, D. R. Emotional intelligence: Theory, findings, and implications. Psychological Inquiry, vol. 15, no. 3, 2004, pp. 197–215.
_______________________
Науковий керівник: Оверчук Вікторія Анатоліївна, доктор економічних наук, кандидат психологічних наук, професор, професор кафедри психології, завідувачка кафедри психології Донецького національного університету імені Василя Стуса
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter