Прагнення до економії зусиль при сприйнятті явищ та предметів оточуючої дійсності призвів до появи стійких стереотипів, які містять суспільний досвід людей і відображають спільне й повторюване в їхній повсякденній діяльності, зберігають, передають і акумулюють соціокультурну інформацію, відбираючи найбільш значущі фрагменти в умовах її постійного оновлення. На думку У. Квастхофф, яка однією з перших досліджувала стереотипи у рамках саме лінгвістичної науки, «стереотип – це вербальний вираз переконання відносно соціальних груп або окремих людей як їх представників. Він має форму судження, що в невиправдано спрощеній, узагальненій та емоційній формі присвоює або не визнає за певною групою людей певних характеристик або манери поведінки» [4, с. 28]. Відзначається, що основною рисою стереотипів є їхня детермінованість культурою: уявлення людини про світ формуються під впливом її культурного оточення. Стереотипи можуть змінюватися в залежності від історичної, міжнародної, а також внутрішньополітичної ситуації у тій чи іншій країні. Загалом же, стереотип – це не тільки ментальний образ, але і його вербальна оболонка.
До найбільш соціально значущих фігур у політичному і суспільному житті американської лінгвоспільноти належать перші леді. Хоча інститут перших леді існує вже більше двох століть, і за цей час відбулися значні зміни у ролі, яку грають сучасні жінки в усьому світі, дослідження показують, що діяльність і поведінка перших леді США все ще мають відповідати традиційним гендерно маркованим стереотипним очікування пересічних американців [2].
У своєму дослідженні ми аналізуємо особливості комунікативної діяльності першої леді США як стереотипізованої дискурсивної особистості. Під дискурсивною особистістю ми, слідом за В. В. Козловою та О. В. Багацькою, розуміємо особистість, яка функціонує в безперервному комунікативному просторі та здатна використовувати та інтерпретувати поряд з мовним кодом інші семіотичні коди залежно від типу дискурсивних відносин, які вона залучає в певні моменти спілкування [1, с. 112]. До таких семіотичних кодів відносимо невербальні (кінесичні (жестові та мімічні рухи), проксемічні (дистанція між комунікантами) та просодичні (інтонація, мовчання, логічний наголос, швидкість говоріння, паузи тощо) та надвербальні (зовнішній вигляд (одяг, взуття, аксесуари, зачіска, парфуми тощо), а також атрибути, що вказують про уподобання мовця та його соціальний стан (гаджети, автівка тощо)) комунікативні компоненти різного ступеню складності [3, с. 168-169].
На вербальному рівні від перших леді очікується володіння навичками публічних промов з використанням стратегій і тактик аргументування і переконання. Характерним для їхнього мовлення на синтаксичному рівні є вживання складних або ускладнених речень, серед яких найчастіше зустрічаються речення причинно-наслідкового типу, які роблять виклад аргументованим, логічним і послідовним. Для підтримки зацікавленості аудиторії, створення ілюзії діалогу перші леді часто використовують риторичні питання. З метою уникнення прямого тиску на співрозмовника перші леді широко вживають хеджінг. Їх мовленню не притаманне використання імперативних структур, натомість застосовуються питання різних типів, включаючи розділові.
На невербальному рівні перші леді як дискурсивні особистості можуть бути схарактеризовані як активні користувачі проксемічних, кінесичних і просодичних елементів комунікації, доречно використовуючи їх для посилення вербального повідомлення. Першим леді повоєнного періоду часто є притаманною активна жестикуляція. З точки зору проксемії, перші леді мають усвідомлювати свою вторинність відносно чоловіка-президента і відповідні рольові приписи, що означає, під час офіційних заходів ми можемо побачити перших леді або поруч з президентом, як рівноправних партнерок, або позаду, підкреслюючи його пріоритетність, що повністю відповідає виконанню етикетних вимог і статусу учасників події.
На надвербальному рівні від дискурсивних особистостей перших леді очікується витонченість, стриманість і доречність в одязі й аксесуарах. Неприйнятним вважалося постійне носіння брючних костюмів першої леді Гіларі Клінтон, адже американці вважали це наочним втіленням її «маскулінності», успішності, що робило її образ більш самостійним та виграшним навіть на тлі її чоловіка-президента. Перші леді можуть ефективно використовувати одяг для передачі певного меседжу суспільству. Так, наприклад, перша леді Джилл Байден з онукою вдягли жовто-блакитне вбрання на коронацію короля Карла Ш задля демонстрації солідарності з українським народом і підтримки його прагнення перемоги.
Таким чином, на вербальному, невербальному і надвербальному рівні перші леді США можуть розглядатися як стереотипізовані дискурсивні особистості.
Список літератури:
1. Козлова В. В., Багацька О. В. Вербальна репрезентація дискурсивної особистості матері в англомовному парентальному дискурсі. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2021. № 47. Том 1. С. 112—116.
2. Набокова І. Ю. Актуалізація концепту ПЕРША ЛЕДІ / FIRST LADY в англомовному політичному дискурсі ЗМІ: дис. … канд. філол. наук. Харків, 2015. 225 с.
3. Солощук Л. В. Дискурсивна особистість у світлі теорії полікодовості комунікативного процесу. Записки з романо-германської філології. 2015. Вип. 1. С. 167—174.
4. Quasthoff U. Soziales Vorurteil und Kommunikation. Eine sprachwissenschaftliche Analyse des Stereotyps. Ein interdisziplinärer Versuch im Bereich von Linguistik, Sozialwissenschaft und Psychologie. Frankfurt a. M., 1973. 312 S.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter