Суб'єкти господарювання як соціально-економічні виробничі системи є відкритими, що зумовлює їхню взаємодію із зовнішнім оточенням у процесі досягнення ними цілей діяльності. Наявність взаємодії між суб'єктами господарювання та їх зовнішнім оточенням детермінує появу вони такої якості, як адаптивність. В умовах трансформаційної економіки України володіння високим рівнем адаптивності є необхідним чинником не лише досягнення підприємством високого рівня ефективності функціонування, а й збереження його існування як цілісної системи. У національній економічній стратегії України до 2030 р. за напрямом 3 – Регуляторне середовище – визначено наступні стратегічні цілі: забезпечення прозорого та ефективного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення прозорого та ефективного регулювання ринкових відносин [1, с. 11].
Адаптація підприємства - це динамічний процес, що являє собою сукупність його реакцій на фактори адаптації, що індукують, що відбувається в системі «підприємство - зовнішнє оточення», завдяки якому рухливі системи підприємства, незважаючи на мінливість зовнішніх умов і внутрішніх цільових установок, підтримують стійкість, необхідну для відповідності його діяльності її ідеалу.
Процес адаптації реалізується щоразу, як у системі «підприємство-зовнішнє оточення» виникають значні зміни, які можуть ініціювати кожній із сторін взаємодії. Він забезпечує формування нового гомеостатичного стану, який дозволяє досягати максимальної ефективності діяльності підприємства в умовах зовнішнього оточення і при заданому рівні цільових установок.
Підприємство здатне здійснювати процеси адаптації тільки в тому випадку, якщо воно має властивість адаптивності. Реалізація процесів адаптації підприємства відбувається шляхом актуалізації потенцій адаптивності, якими воно має [2, с. 23 – 24].
Адаптивність підприємства - економічна категорія, що позначає відносну властивість підприємства, виникнення та існування якого де термінується потенціалом, здатністю до цілепокладання і продукуючої здатністю підприємства, його цілями і мотивацією персоналу, а також взаємодією із зовнішнім оточенням; що має актуальну та потенційну форми існування; наявність якого зумовлює здатність підприємства ефективно здійснювати процес підтримки стану гомеостатичної рівноваги у системі «підприємство - зовнішнє оточення» у відповідь на зміни внутрішніх цільових установок та/або зовнішнього оточення за допомогою актуалізації потенцій зазначеної властивості у вигляді поведінкової, параметричної та структурної адаптації; у ході якого можуть змінюватися всі якісні характеристики сторін цієї взаємодії; яке дозволяє підприємству відповідати ідеалу діяльності та досягати поставлених цілей в умовах нестабільного, складного та ворожого зовнішнього оточення.
Основними способами актуалізації потенцій адаптивності як властивості підприємства (способами адаптації до умов зовнішнього оточення, що змінюються, і внутрішнім цільовим установкам) є: адаптація шляхом трансформації досягаються цільових установок; адаптація у вигляді трансформації стратегії діяльності підприємства (поведінкова адаптація); адаптація за допомогою актуалізації потенцій гнучкості (параметрична адаптація, що здійснюється шляхом актуалізації параметрів, як зв'язків, так і елементів, що входять у функціональні підсистеми підприємства); адаптація за допомогою актуалізації потенцій розвитку (структурна адаптація, що здійснюється шляхом зміни якісної сутності існуючих або введення нових джерел потенцій, функціональних підсистем підприємства і зв'язків між ними).
Методика оцінки величини адаптивності підприємства в актуальній формі її існування (ретроспективного рівня адаптивності підприємства) ґрунтується на оцінці величини результатів актуалізації потенцій адаптивності, що є результатами досягнення підприємством поставлених цілей діяльності в існуючих умовах зовнішнього оточення і при існуючих цільових установках, що вимірюються темпами зростання відповідності показників досягнення поставлених цілей.
Побудовані регресійні моделі [3, c. 70-71] пов'язують ретроспективний рівень адаптивності підприємств верстатобудівної галузі України та показники, що характеризують величину потенцій адаптивності зазначених підприємств та факторів їх актуалізації, дозволили зробити висновок про те, що найбільш значущими факторами, що детермінують ретроспективний рівень адаптивності необ'єктивованих знань працівників підсистеми загальне управління; рівень диверсифікованості постачальників; рівень диверсифікованості покупців; ступінь стабільності зовнішнього оточення; ступінь різноманітності зовнішнього оточення; ступінь інтенсивності конкурентної протидії; інтегральний показник ступеня інтенсивності мотивації персоналу підприємства.
Література
1 Національна економічна стратегія на період до 2030 року. Затверджено постановою КМ України від 03.03.2021р. №179. Урядовий курʼєр, 2021. Nº45. С. 8-36.
2. Бачевський Б. Є, Заблодська І. В., Решетняк О. О. Потенціал і розвиток підприємства: навчальний посібник. Київ: ЦУЛ, 2009. 400 с.
3. Захарченко В. І. Коректність використання інструменту регресійного аналізу в економічних дослідженнях. Економічний журнал ОПУ, 2019. Nº4(10). С. 68-75.
________________________________________________________________________________
Науковий керівник: Захарченко В. І., професор, доктор економічних наук, Національний університет «Одеська політехніка»
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter