Ігротерапія — це метод профілактичного та лікувального впливу на дітей , що сприяє розвитку та покращенню фізичного, психічного та емоційного стану дитини.
Ігрова терапія є найкращим варіантом для дитини. Коли у дитини проблема, і вона намагається донести , то не завжди допомогає бесіда. Ігрова терапія може бути ключиком до дитини, вона часто є більш ефективною для вирішення дитячих проблем, ніж бесідна терапія.
Коли дитині корисно зайнятися ігротерапією? Підпадають такі категорії: коли дитині важко знайти або зберегти друзів, вважає за краще грати поодинці; якщо вона виглядає більш тривожною, ніж чим очікуєш від віку дитини; нещодавно пережила стресовий життєвий досвід або значні зміни в житті, такі як розлучення, переїзд, смерть у сім’ї або поповнення в сім’ю(вітчим, нова дитина); важко зосередитися або звернути увагу; має низьку самооцінку, говорить про себе негативно.Вік повинен бути від 3 до 12 років. Дитина повинна перебувати на етапі зацікавлення іграшками.
В ігровій терапії дітям надається спосіб висловлювати свої почуттям та досліджувати проблеми, який не покладається на те, щоб дивитися дорослому в очі та відповідати на запитання. Навіть дітям які дорослих не соромляться, буде важко висловити все, що вони відчувають і переживають.В ігротерапії немає тиску на дитини, в процесі гри дитина природним шляхом переживе свої почуття та важкі життєві зміни.
На меті у ігротерапевтів є розширення словникового запасу. В кабінеті у ігротерапевта можуть бути такі розвиваючі іграшки як : лялька, боксерські мішки, творчі іграшки, приладдя для мистецтва. Більшість іграшок є відкритими щоб заохочувати дітей грати різними способами.
Ігротерапевти можуть грати в сенсорну гру. Вони дають дитині погратися з кремом для гоління, розмазуючи його навколо, ліплячи його, і навітьтя уявляючи, що голиться – це все щоб дитина могла творчо виразити себе та почуватись більш розслабленою та контролювати себе.
Також можна використовувати конкретні ігрові метофори. Можна подарувати дитині багато іграшок, а потім попросити її вибрати іграшки, які представляють членів сім’ї. А це дає побачити, що дитина думає та відчуває щодо членів своєї родини.
Також існує техніка “Черепаха”. Можна дати дитині іграшку-черепаху та пояснити, що коли черепаха чимось засмучена або на когось сердита, то вона зупиняється, заходить у свій панцирь, закриває очі та робить три глибокі вдихи. Потім дитина може розіграти цей процес з іграшкою-черепахою, і це може допомогти їй навчитися технікам керуванням з гнівом.
Також є термометр емоцій. Можна показати та познайомити дитину з термометром емоцій, який показує діапазон емоцій від 0(з усміхненним обличчям) до 10( це з насупленим обличчям) і попросити дитину перерахувати події, які змушують її відчувати, що вони знаходяться в різних точках на термометрі. Можна задавати дитині такі питання : “Який тип речей змушує вас відчувати себе усміхненим обличчям? А які насуплене обличчя? А як щодо середнього обличчя?”.Та було показано, що дітей яких начають контролювати та регулювати свої емоції за допомогою цієї методики, ймовірно, будуть набагато меньше проявляти агресивну та деструктивну поведінку та покажуть кращу поведінку у групі.
Серед цікавих ігор які можна використовувати це “Гра з м’ячем”(Під час сеансу групової терапії попросити групу по черзі кидати м’яч, і щоразу, хто лове м’яч, він повинен сказати щось, що робить його щасливим),”Гра з бульбашками”(Можна просто дозволити дитині бігати, надувати бульбашки та лопаючи їх, знимаючи стрес або допомогти дитини налагодити зв’язок з іншими дітьми під час групового заняття), “Розривання сторінок”(Можна дати дитині журнал або зошит та попросити її вирвати сторінки з нього, зім’яти і викинути у смітник. Це може допомогти дитині зрозуміти як “відкинути” почуття гніву.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter