В умовах сьогодення патріотизм перестає сприйматися як необхідний елемент виховання молодого покоління громадян України. В світоглядній системі більшості молодих людей патріотизм – це зайвий, несучасний особистісний компонент; ознака пафосу і формального ставлення до Батьківщини. Ці та інші причини зумовлюють розвиток специфічних негативних тенденцій в молодіжному середовищі, які призводять до спотворення уяви про патріотизм, національну самосвідомість, громадськість.
Попри те, що Україні переживає новий етап національного відродження, молоде покоління українців не має глибокого усвідомлення того, наскільки важливо любити і поважати Батьківщину.
Беззаперечна роль та місія патріотичного виховання представлена у низці нормативно-правових актів, впроваджених за останні двадцять років. Більшість з цих нормативно-правових документів на сьогодні втратили чинність, однак їх аналіз дає змоги прослідкувати за розвитком нормативно-правового виховної роботи в напрямку формування патріотизму.
У Постанові про Національну програму виховання дітей та учнівської молоді в Україні від 2004 р. зазначено: «Сучасне виховання має відігравати випереджальну роль в демократичному процесі, ставати засобом відродження національної культури, припинення морально-духовної деградації, стимулом пробудження таких якостей, як совість, патріотизм, людяність, почуття власної гідності, творча ініціатива, підприємливість тощо; гарантом громадянського миру і злагоди в суспільстві» [2].
Концепцією, затвердженою Указом Президента від 2015 р., зазначено мету національно патріотичного виховання, яка полягає у становленні «самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин» [1].
Відповідно до положень згаданої Концепції, «національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських об’єднань та благодійних організацій, сім’ї, закладів освіти, інших інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації» [1].
Відповідно до Указу Президента України «Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки», «…національно-патріотичне виховання є важливим засобом громадянської освіти» [4].
З огляду на Концепцію національно-патріотичного виховання на 2016-2020 р., «…потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загально-виховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери» [4].
Згідно положень Стратегії національно-патріотичного виховання, затвердженої Указом Президента, «…в Україні національно-патріотичне виховання є одним із пріоритетів держави та суспільства щодо розвитку національної свідомості на основі суспільно-державних (національних) цінностей (самобутність, воля, соборність, гідність), формування у громадян почуття патріотизму, поваги до Конституції і законів України, соціальної активності та відповідальності за доручені державні та громадські справи, готовності до виконання обов’язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України, сповідування європейських цінностей [5].
У Концепції Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання на період до 2025 року підкреслено: однією із проблем, що потребують розв’язання в рамках програм, є низький розвиток громадянсько-патріотичного, військово-патріотичного та духовно-морального виховання [2].
Таким чином, ми розглянули основні положення національно-патріотичного виховання, висвітлені в нормативно-правових документах (2004-2021 рр.). Однак на даний момент існує потреба у вдосконаленні нормативно-правового забезпечення патріотичного виховання, зокрема в закладах загальної середньої освіти.
Список використаних джерел:
1. Наказ «Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах» N 641 від 16.06.2015.
2. Постанова «Про Національну програму виховання дітей та учнівської молоді в Україні» N 1-7/6-98 від 01.07.2004.
3. Розпорядження «Про схвалення Концепції Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання на період до 2025 року» N 1233-р від 09.10.2021.
4. Указ Президента України «Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 - 2020 роки» N 580 від 2015 р.
5. Указ Президента України «Про Стратегію національно-патріотичного виховання» N 286 від 18.05.2019.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter