Розвиток підприємницької діяльності останні роки характеризується нестабільністю та аритмічністю, що пов’язано із затяжною фінансово-економічною кризою в Україні, нестабільністю національної та світової економіки в умовах пандемії. В цих умовах для забезпечення та підтримання динамічної господарсько-фінансової діяльності, забезпечення платоспроможності та фінансової стійкості вітчизняні бізнес-структури мають підвищену увагу приділяти антикризовим стратегіям.
Значна кількість зарубіжних та вітчизняних вчених займались дослідженням даної проблематики, серед яких: Е. Альтман, Дж. Робінсон, П. Самуельсон, Ф. фон Хайек, Й. Шумпетер, І. О. Бланк, В. М. Геєць, А. В. Ковалевська, Л. О. Лігоненко, О. О. Терещенко [1-3]та ін.
Головна умова вибору антикризової стратегії – її відповідність певній ситуації.
Вимоги до антикризової стратегії бізнес-структури:
1. Уміння реально змоделювати ситуацію, спрогнозувати та виявити проблеми, пов’язані із впливом внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, виявити стабілізуючі та дестабілізуючі фактори впливу.
2. Здатність виявити потребу у здійсненні змін, що вимагає від керівництва:
- готовності реагувати на тенденції, що виникають у результаті дії вагомих факторів у певній галузі економіки;
- інтелекту та творчого підходу, що дають змогу на основі врахування комбінації відомих та невідомих величин робити бізнес-структуру дієздатною у будь-яких непередбачених ситуаціях, знаходити потенційні можливості для підвищення її конкурентоспроможності.
3. Здатність розробити стратегію змін. Визначення та формування нової стратегії є інтелектуальним, творчим процесом, що спрямований на пошук прийнятного варіанту подальшого розвитку бізнес-структури.
4. Розуміння ролі стратегічного управління, що потребує використання у процесі змін стратегічних моделей, що ґрунтуються на методі дослідження операцій та інших економіко-математичних методах.
5. Здатність втілювати розроблену стратегію на практиці, бо інакше зусилля, що вкладаються у формування стратегії, можуть виявитися марними.
6. Залучення до розробки стратегії не лише керівників усіх рівнів управління, а й співробітників бізнес-структури, що передбачає узгодження інтересів усіх осіб, що приймають та виконують рішення.
Постійний контроль за ходом реалізації – гарантія ефективного здійснення антикризової стратегії. Цілком можливо, що будуть потрібні додаткові ресурси або, навпаки, сплановані витрати виявляться вищі, аніж реальні.
При проведенні антикризового управління після отримання результатів постає питання про ефективність його результатів.
Зазначимо, що існують різні методики оцінки ефективності антикризового управління. Однак, незважаючи на проведені дослідження, загальновизнана методика визначення ефективності антикризового управління наразі відсутня, як і безпосередньо система критеріїв для визначення ефективності антикризового управління.
Список використаних джерел:
1. Гордєєв В. І. Формування антикризового управління на підприємстві [Електронний ресурс] / В. І. Гордєєв // Ефективна економіка - № 3 . – 2012. Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1032.
2. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством : підручник / Л. О. Лігоненко. – Київ : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – 824 с.
3. Терещенко О.О. Управління фінансовою санацією підприємств: підручник / О. О. Терещенко – К.: КНЕУ, 2006. – 552 с.
__________________________
Науковий керівник: Дяченко Катерина Сергіївна, кандидат економічних наук, кафедра міжнародно бізнесу, фінансів та обліку Харківського торговельно-економічного інституту Української інженерно-педагогічної академії
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter