Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», фондовим ринком є сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). При цьому учасники даного ринку виступають емітенти (у тому числі іноземні) або особи, що видали неемісійні цінні папери, інвестори в цінні папери, інституційні інвестори, професійні учасники фондового ринку, об’єднання професійних учасників фондового ринку, у тому числі саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку [1].
Середовище діяльності на фондовому ринку формується за рахунок функціонування емітентів, інвесторів, інфраструктурних учасників, а також потенційних конкурентів серед зазначених суб'єктів ринку. Сукупний вплив на учасників визначає потенціал граничного прибутку в даній сфері діяльності, який вимірюється в показниках довгострокової віддачі від інвестованого капіталу. Тому доцільним є характеристика рівня ефективності функціонування інститутів інфраструктури фондового ринку на основі системи якісних показників діяльності всіх суб'єктів ринку, що відображає результативність інституційних чинників його функціонування.
Ефективність функціонування інститутів інфраструктури фондового ринку є комплексним відображенням кінцевих результатів використання фінансових ресурсів інвесторів для задоволення потреб усіх учасників зазначеного ринку. На рівень ефективності функціонування інститутів інфраструктури фондового ринку, з урахуванням ступеня розвитку макроекономічного та інституційного середовища, на наш погляд, впливає: обрана модель формування фондового ринку, на основі якої визначаються найвпливовіші учасники; рівень конкуренції між суб'єктами ринку; ступінь його інформаційної прозорості. Дані чинники знаходяться у тісній взаємодії та взаємозалежності.
Всі елементи інфраструктури фінансового ринку, які діють у межах окремих сегментів, сприяють реалізації основної функції інфраструктури – пов’язувати між собою всі сфери обігу фінансових активів із метою створення організаційно-економічних умов для подальшого розвитку фінансового ринку, а головне завдання інфраструктури полягає в забезпеченні максимальної ефективності і своєчасного виконання угод, які укладаються на цьому ринку. Інфраструктура фондового ринку – це складна динамічна система, функції і завдання якої поступово змінюються відповідно до тенденцій розвитку світових і національних фінансових ринків, а також змін настроїв і бажань основних суб’єктів ринку – споживачів капіталу та інвесторів. Однак головним завданням інституційної складової інфраструктури фондового ринку в Україні продовжує залишатися підвищення надійності систем захисту організованих заощаджень усіх суб’єктів цього ринку [2, с. 67].
Інфраструктура фондового ринку України має специфічні риси, що визначають її національну модель: пріоритет первинного ринку, що обумовлено приватизацією як джерелом появи цінних паперів та бажанням їх продати за неможливості знайти покупця. Це спричиняє неефективність цінних паперів, головна функція яких зводиться до перерозподілу власності, а не до залучення інвестицій в економіку. Серед специфічних рис слід також відмітити значну частку акціонерного ринку та обмеженість інших видів фінансових інструментів; невеликі обсяги та пізню емісію державних і муніципальних боргових цінних паперів.
Список використаних джерел:
1. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лют. 2006 р. №3480-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15
2. Кізима Т.О., Луцишин О.О. Аналітичний огляд інфраструктури фінансового ринку України: інституційний аспект. Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Серія : Економіка. 2016. Вип. 2. С. 62-68.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter