В сучасному світі лібералізація міжнародної торгівлі відіграє важливу роль, вона супроводжується такими явищами як глобалізація та інтеграція. Завдяки лібералізації ринки стали більш відкритими, знизились ціни на споживчі товари, прискорився економічний ріст економіки країн.
Основна ідея вільної торгівлі (лібералізація торгівлі) полягає в тому, що фактори попиту і пропозиції, що діють в глобальному масштабі, самі забезпечать ефективне виробництво, а захист і просування торгівлі відбудеться автоматично завдяки ринковим силам.
Лібералізація як глобальний процес засновується на консенсусній парадигмі розв’язання суперечностей, що постійно виникають у міжнародних економічних відносинах, зокрема, у міжнародній торгівлі. Вплив лібералізації на економіку і торгівлю країн неоднаковий і визначається через характер суспільно-політичних, економічних і соціально-культурних відносин, які історично склалися. Лібералізація міжнародної торгівлі веде до розвитку міжнародних економічних відносин та світового господарства. Держави наразі вступають до інтеграційних об’єднань, ведуть конкурентну боротьбу на міжнародних ринках з іншими країнами світу через міжнародну економічну інтеграцію задля того, щоб мати прибуток з міжнародної торгівлі, розвивати власні національні економіки, отримувати доступ до ресурсів тощо [3].
Лібералізація торгівлі може відбуватися в односторонньому так і в багатосторонньому порядку. Лібералізація торгівлі, яка сталася між розвиненими країнами у другій половині двадцятого століття, була взаємною і багатосторонньою. Уряди країн прийняли рішення про лібералізацію, яка була недискримінаційна в застосуванні до всіх партнерів по лібералізації торгівлі. Лібералізація торгівлі супроводжувалася лібералізацією міжнародних ринків капіталу і суттєвою міжнародною міграцією, як законною, так і незаконною. Також міжнародні угоди і конвенції уніфікували правила поведінки, що стосувалися захисту прав власності, включаючи права інтелектуальної власності [4].
На користь політики фритредерства можна навести чимало аргументів, підтверджених теоретичними доробками та практикою. Так, вибір на користь зниження торговельних бар’єрів відкриває доступ бідних країн до ринків розвинутих держав, забезпечує приплив експортної виручки, а відтак полегшує обслуговування зовнішнього боргу і зменшує необхідність нових запозичень, забезпечує постачання харчових продуктів та товарів першої необхідності на нижчими цінами (зменшує вартість та покращує якість споживчого кошика населення), а також здешевлює інвестиційний імпорт, сприяючи модернізації виробництва.
Противники концепції ультралібералізму у міжнародній торгівлі стверджують, що відмова від протекціонізму загострює конкурентну боротьбу на внутрішньому рівні, що призводить до занепаду цілих секторів національної економіки, важливих для вирішення соціальних питань. Крім цього, радикальна лібералізація може призвести до підвищення цін на продовольчі товари, що негативно вплине на добробут бідних верств населення, що детермінує необхідність суттєвих змін у внутрішній та міжнародній економічній політиці, зокрема активізації зовнішньої допомоги [1].
Економісти ліберальної школи висунули низку аргументів на користь вільної торгівлі, деякі з них є досить очевидними. Ці аргументи можна розділити на три групи:
1. Споживчий аргумент – економічне зростання країни на основі збільшення споживання товарів і послуг, доступних національному споживачу (населенню) в результаті розвитку міжнародної торгівлі;
2. Аргумент диверсифікації – різноманітність товарів і послуг, наданих споживачам завдяки міжнародній торгівлі;
3. Аргумент стійкості – стабільність цін на товари та послуги на внутрішньому ринку завдяки участі у міжнародній торгівлі через реакцію пропозиції [2].
Лібералізм є рушійною силою економічної інтеграції та процесу глобалізації та спрямована на поширення демократичних та економічних принципів з метою посилення глобалізації, економічної інтеграції та взаємозалежності.
Подальший розвиток глобалізації залежить від розумної торгової політики, яка відтворює ринкові зміни, встановлює методи вільної та справедливої торгівлі, розширює можливості для процвітання міжнародної торгівлі.
Список використаних джерел:
1. Адамик В. (2017). Лібералізація торгівлі чи протекціонізм: альтернативи для країн з проблемою бідності (Doctoral dissertation, Тернопіль, ТНЕУ)
2. Заблоцька, Р.О. (2018). Політична економія сучасної міжнародної торгівлі. Міжнародні відносини Серія" Економічні науки", (16)
3. Тисовський В. (2017). Теоретичні аспекти лібералізації зовнішньої торгівлі (Doctoral dissertation, Тернопіль, ТНЕУ)
4. Hillman A. (2008) Trade Liberalization and Globalization. In: Readings in Public Choice and Constitutional Political Economy. Springer, Boston, MA
________________________
Науковий керівник: Орєхова Тетяна Вікторівна, доктор економічних наук, професор, Донецький національний університет імені Василя Стуса
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter