:: ECONOMY :: УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ, ЯК ВАЖІЛЬ СПРИЯННЯ ЗОВНІШНІЙ ТОРГІВЛІ :: ECONOMY :: УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ, ЯК ВАЖІЛЬ СПРИЯННЯ ЗОВНІШНІЙ ТОРГІВЛІ
:: ECONOMY :: УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ, ЯК ВАЖІЛЬ СПРИЯННЯ ЗОВНІШНІЙ ТОРГІВЛІ
 
   
       

Світ економічної науки. Випуск 14

Термін подання матеріалів

30 травня 2019

До початку конференції залишилось днів 37



  Головна
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Акція! 100 грн на мобільний
Календар конференцій
Наші збірники
  Наукові конференції
 
 Лінки
 Форум

 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше

 Наша кнопка
www.economy-confer.com.ua - Економічні наукові інтернет-конференції

 Лічильники
Українська рейтингова система

УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ, ЯК ВАЖІЛЬ СПРИЯННЯ ЗОВНІШНІЙ ТОРГІВЛІ

 
18.03.2019 15:19
Автор: Шкатула Вікторія Павлівна, кандидат економічних наук, Житомирська митниця Державної фіскальної служби
[Секція 8. Світова економіка та міжнародні відносини;]

Управління ризиками є важливою передумовою ефективного застосування посмит-аудиту на митниці та є основою для визначення стратегічних цілей, окреслення зони найбільших небезпек у зовнішньоекономічних операціях суб’єктів. Управління ризиками дає митним органам ефективно виконувати свої ключові функції (контроль, оформлення товарів, застосування механізмів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів тощо), а також організовувати та використовувати свої ресурси таким чином, щоб підвищувати власну загальну продуктивність та полегшувати зовнішню торгівлю.

Застосування підходу «оцінки ризиків» є очевидною необхідністю, оскільки митниця, як державна організація має забезпечувати економію бюджетних коштів, через досягнення максимального ефекту з мінімальним використанням ресурсів та одночасно здійснювати функцію економічної безпеки. Управління ризиками є інструментом, застосування якого може бути доцільним на будь якому етапі прийняття рішень. У контексті роботи фіскальних органів такий менеджмент представляє собою сучасний й ефективний спосіб роботи, що допомагає митним адміністраціям реалізовувати свої функції та використовувати свої ресурси найбільш раціонально. Управління ризиками - це скоординована діяльність митниць в основу якої покладено селективність та таргетування (націлювання) об’єктів небезпек зовнішнього економічних процесів з подальшим їх контролем. Такий процес - це систематичне застосування процедур й практики управління в частині документування, комунікацій, консалтингу, а також виявлення, аналізу, оцінці, моніторингу ризиків. Слід розмежовувати поняття управління ризиками та їх оцінку, оскільки остання є більш вузькою категорією та слугує базисом для керування небезпечними експортно-імпортними операціями. Оцінка ризиків-це загальний процес ідентифікації та виокремлення пріоритетних загроз у зовнішньоекономічній діяльності. На етапі дослідження ризику визначають чи є його величина прийнятною або критичною.

У процесі управління ризиками виокремлюють наступні етапи: окреслення зони ризику, його оцінка, відпрацювання, впровадження та моніторинг. На першому етапі встановлюються стратегічні і організаційні напрями, в рамках яких буде відбуватися управління ризиками. Вони включають в себе: постановку задач і цілей; обрання параметрів та масштабів роботи. Області ризику обираються за оціночними критеріями, що визначаються в ході аналізу. Вони є маркерами, які створюють фундаментальну основу для прийняття рішень. Виокремлення критеріїв використовується для визначення прийнятних та/або неприйнятних рівнів ризику, наприклад, показник надходжень митних платежів. Управління ризиками в контексті посмит-аудиту може застосовуватись на стратегічному, тактичному та/або операційному рівні. Наріжним каменем стратегічного управління ризиками є здатність митних адміністрацій визначити обсяг небезпечних операцій, пов’язаних з галуззю або групою суб’єктів господарювання. Дефініція таких критеріїв націлює митні органи на знання областей високих ризиків. Галузі та/або суб’єкти господарювання, зазвичай, потрапляють до зони небезпек через: 

- специфіку свого виробництва, яка поєднується з національними інтересами держави; 

- міжнародні торгівельні угоди, що регулюють їх діяльність; 

- доцільність захисту здоров’я населення та довкілля; 

- захист інтелектуальної власності тощо. 

Після визначення області високого ризику, зібрана інформація аналізується та розмежовується за макроекономічними показниками (галузями економіки, її секторами, виробництвом, споживачами, ринками збуту) та мікроекономічному (кількість економічних операторів, їх технічна база, структура та потенціал, можливе ухилення від норм законодавства, шахрайство, якому вони можуть піддаватися). 

Тактичне управління ризиком – це процес встановлення груп операцій високого ризику за конкретним суб’єктам господарювання. Фактори, які потребують врахування при їх визначені: 

- рівень сплати митних платежів (за принципом Паретто 80% обсягу мит сплачує 20% найбільших платників);

- обсяг імпорту суб’єкта; 

- загальна вартість імпортованих товарів, 

- асортимент ввезених товарів, 

- час діяльності фірми на зовнішніх ринках. 

Управління операційними ризиками - це процес дослідження чинників, які ідентифікують за транзакціями суттєвих небезпек, основні з них: 

- ділова репутація суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності та/або економічного оператора, 

- наявність порушень суб’єкта господарювання прецедентів недотримання міжнародного та вітчизняного законодавства,

- характеристики товарів, які є предметом експорту, імпорту, транзиту ( ліквідність, вартість, країна походження, застосування особливих умов зовнішньоекономічних операцій наявність спеціальних програм, режимів, обмежень, квот, ліцензій тощо). 

Додатковими чинниками, що можуть підтверджувати наявність високих ризиків слід  вважати: 

- факти систематичного оформлення товарів у різних митницях, 

- незначний рівень доходів підприємства, 

- повільний ріст прибутків суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, 

- дотування урядом діяльності фірм. 

Визначення ризиків у зовнішньоекономічній діяльності є процесом, який складається з ідентифікації, аналізу, оцінки ЗЕД діяльності суб’єкта та визначення пріоритетних небезпек.

Одним із способів ідентифікації ризиків є порівняння показників роботи підприємства із ідентичними показниками інших підприємств, що працюють у цій же галузі, як в нашій країні так і закордоном. Виявлення нетипової структури фірми для підприємств цієї галузі в цілому, покладення, делегування, змішування обов’язків працівників у нелогічному порядку, що не пов’язані з виробничими процесами, надання підприємством не суміжних з основною діяльністю послуг, наявність великої кількості контрагентів, що завершили свою роботу свідчить про наявність ризиків.

Виявлення ризиків вимагає продовження аналізу, для здійснення прогнозів частоти настання ризиків, їх величини та оцінки наслідків. Для виявлення обсягів та ефектів наслідків від впливу негативних чинників можуть застосовуватись рейтингові шкали, наприклад: високий, середній, низький; за бальною системою від 0 до 5. Поєднання ступеню вірогідності та наслідків у визначають загальний рівень ризику.

Оцінка ризиків та виокремлення пріоритетів – це процес порівняння та співставлення результатів аналізу ризиків з його критеріями, мета якого визначити чи є ризик і/чи його величина прийнятним і допустимим. Такий підхід дозволяє оптимізувати заходи контролю митних органів, рейтингувати суб’єктів ЗЕД за їх ділової репутації та ступенем ризикованості операцій, пов’язаних з міжнародною торгівлею. Очевидно, перевірки повинні бути зосереджені на фірмах, підприємствах та/або операціях, угодах, які мають високий ступінь ризику.

Виявлення зони високих ризиків є динамічним процесом, оскільки суб’єкти ЗЕД, з часом можуть змінити свою репутацію з негативної на позитивну, а характер угод з ризикових на антиризикові, тому моніторинг ризиків є необхідним крокам у процесі управління ризиками. Він дозволяє з’ясувати стан та актуальність наявних ризиків, виявити нові, оцінити результати від виявлених раніше небезпечних тіньових, прихованих операцій та процесів.

Здійснення якісного моніторингу ризикових операцій буде ефективнішим у разі виключення вживання одностороннього інформаційного каналу митницею та створення зворотного потоку комунікації, який включає відкрите спілкування з усіма зацікавленими сторонами, із зміщенням акценту спілкування на консультації. Налагодження такого виду праці формує культуру, підвищує знання міжнародного та митного законодавства, сприяє прозорості діяльності учасників процесу зовнішньоекономічної діяльності. 

Список використаних джерел:

1. Всесвітньої митної організації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://clikc.wcoomd.org/



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter


 Інші наукові праці даної секції
ОСОБЛИВОСТІ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНУ
12.03.2019 16:36




© 2010-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.economy-confer.com.ua обов’язкове!
Час: 0.176 сек. / Mysql: 572 (0.14 сек.)