Посилення глобалізаційних процесів на початку ХХІ ст. змінили характер економіки. Поступово формується новий технологічний уклад, що поєднує нано,- біо- інформаційні і когнітивні технології; домінують не матеріальні засоби виробництва, а соціальні фактори (наука, організаційна і екологічна культури, освіта, глобальна інфраструктура); зростає роль сфери послуг, спрямованих на задоволення нових потреб (розвиток і самореалізація особистості, збільшення тривалості працездатного життя, оперативний доступ до інформації і комунікацій); формується соціальне підприємництво, що має некомерційний характер. Суспільство стало орієнтуватися на виробництво продуктів і послуг інтелектуального характеру. Це передбачає використання інтелектуальних ресурсів, що веде до виникнення нового типу активності, заснованій на творчості.
Згаданий період отримав декілька назв: нова економіка, інформаційна економіка знань, інтелектуальна економіка, суспільство мережевого інтелекту та ін. Ми ж вважаємо більш доречним називати сучасну економіку інтелектуальною, і вважати її етапом розвитку цивілізації на початку ХХІ ст., коли факторами економічного зростання стали інтелект, наукові знання, креативна діяльність. Важливим інтелектуальним ресурсом при такій економіці стають знання та інформація. Щодо інших традиційних ресурсів (праця, земля, капітал), вони визначаються необмеженістю, невичерпністю , неспоживаністю в традиційному розумінні.
Формує інтелектуальний ресурс економічна освіта, що допомагає осучаснити (модернізувати) суспільство і надає можливість для індивідуальної соціальної мобільності. Мова йде не просто про підвищення загального інтелекту, а про перехід інтелекту у форму економічного ресурсу. Саме інтелектуальний ресурс сьогодні став економічною цінністю. Економічні цінності – це загальноприйняті уявлення відносно цілей, яких прагне людина в економічній діяльності [1,с.102].
Виникає питання: чому інтелектуальний ресурс є проявом економічної цінності ? Відповідь: він мотивує дії людини, створює своєрідну шкалу переваг, що дозволяють їй зорієнтуватися в соціальному просторі, регулює соціальну взаємодію та взаємовідносини.
Інтелект зазвичай є об’єктом вивчення філософії, де його трактують як здатність мислення, раціонального пізнання. Сам термін «інтелект» - латинський переклад древньогрецького поняття «нус» - розум. Використовується і термін «інтелігенція» як розумна, пізнавальна сила, знання. Звідси, інтелігент – розумний, знаючий, мислячий представник прошарку людей, що професійно займаються розумовою працею [2,с.210]. Передумовою з’яви інтелігенції є відокремлення розумової праці від фізичної. І хоча в Стародавньому світі існувала каста жерців, в античності – лікарі, вчителі, артисти, у Середньовіччі – духовенство, - справжня історія інтелігенції починається у ХІХ ст. Саме тоді люди розумової праці починають жити за рахунок продажу продуктів цієї праці. Їх лави поповнює інженерно-технічна інтелігенція, що з’являється з розвитком машинної індустрії. Ускладнення управління виробництвом створює запит на адміністративно-управлінський персонал, він з часом стає елітою суспільства. НТР змінила характер інтелігентної праці, вона стала менш індивідуалізованою і більше індустріалізованою, певною мірою колективною. Розвиток засобів масової інформації, культури породили ще один вид інтелігентної праці – це спеціалісти кіно- і телебачення, реклами, PR, HR.
Означення інтелекту через психологію є більш ємним:1) це загальна здатність до пізнання і вирішення проблем, і це визначає успішність будь-якої діяльності та є основою інших здібностей; 2) це система пізнавальних здібностей індивіда: відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, уява; 3) це здатність до вирішення проблем без спроб і помилок в умі [3,с.138].
Ми вважаємо, що сьогодні слід виділяти і поняття економічного інтелекту, що є не простим оволодінням знань, а й свідченням формування економічної культури, що проявляється як на людському, так і на професійному рівнях.
Загальнолюдська економічна культура полягає у строгому тлумаченні термінів, що виникли завдяки економічним працям. Як приклад, терміни «економічна людина», «невидима рука», «залізний закон заробітної плати», «справедлива ціна», «треті особи», «функція нічного вартового», і т.д. Американські професори описують себе як «інтелектуали» і «вчені». Соціологи ж вживають інші терміни – «соціальні критики», «вчені» [4,с.66]. І те, і друге збагатило економічну культуру.
Що дає вивчення економічної теорії в плані формування інтелектуального ресурсу людини? Це і загальнонаціональне розуміння тенденцій розвитку світу, і формування загально-навчальної компетенції, і комунікативна здатність – грамотно формулювати і висловлювати судження, і підготовка до активної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства.
Поняття інтелекту є надзвичайно багатогранним, відтак має багато проявів: інтелект суспільства, людини, колективу.
Інтелект суспільства спрямований на задачі глобального масштабу. Він втілюється в системі освіти, наукових дослідженнях, економічному мисленні. Характерна риса: цей інтелект визначає майбутнє, але не має комерційного використання. Важливу роль у формуванні інтелекту суспільства відіграла класична економічна теорія. Не випадково її представниками були люди певного рівня знань і розуміння світу. Завдяки «Багатству народів» А.Сміта суспільство повернулося обличчям до економічних проблем, а англійський економіст, Д.С.Мілль, автор «Основ політичної економії», став творцем теоретичного фундаменту програми ліберальних реформ.
Інтелект людини є об’єднанням різних видів інтелекту: загального, спеціального, професійного. Вони формуються як дошкільним вихованням, так і початковою, середньою, середньо-професійною, вищою освітою, і визначають здатність людини до певних дисциплін і професій.
Інтелект колективу – термін, що з’явився уперше в середині 80-х років ХХ ст. у соціології, і пов’язаний з появою Всесвітньої мережі. Тут використовується здатність групи знаходити ефективніше вирішення задачі, ніж при індивідуальному. Інтернет робить можливим дію колективного інтелекту, і сприяє появі глобального мозку.
Нинішній інтелект відрізняється багатоаспектністю: – соціальний, поведінковий, академічний, стратегічний, практичний, вільний. Практичний інтелект виходить на передній план. У підтвердження книга «Практичний інтелект», написана колективом під керівництвом Стернберга Р. У ній інтелект веде людину до успіху, максимального наближення до вирішення практичних задач. Загострюється увага на значенні неявних знань в практичному інтелекті, умінні вчитися на основі досвіду і застосувати набуте для досягнення власних цілей [5,с.102]. Велику роль відіграє не логіка, а інтуіція, що фактично не залежить від результатів навчання.
Висновок: Інтелектуальна економіка – це важливий етап розвитку суспільства , що розвивається завдяки інтелектуальному ресурсові. Він став сьогодні економічною цінністю, він мотивує людей до отримання знань і конкурентних переваг. Саме на формування економічного інтелекту націлені зараз економічні дисципліни як теоретичного, так і прикладного характеру.
Список використаної літератури:
1. Матвєєв С.О. Економічна соціологія: підручник/ С.О. Матвеєв, Л.І. Лясота. – Суми: Університетська книга, 2006. – 184 с.
2. Філософський словник /за ред. В.І.Шинкарука. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. – 800 с.
3. Психологический словарь / под ред. В.П.Зинченко, Б.Г.Мещерякова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Педагогика – Пресс, 1999. – 440 с.
4. Фуркад М., Ольон Э., Альган Я. Превосходство экономистов //Вопросы экономики. – 2015. - №7. – С. 45 – 72.
5. Стернберг Р.Дж., Форсайт Дж. Б., Хедланд Дж. и др. Практический интеллект/ под общ. ред. Стернберга Р. - Изд-во: СПб: Питер – 272 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter