Забезпечення стійкого зростання економіки України в посткризовий період вимагає зміни ідеології державної політики в напрямки впровадження комплексу стимулюючих важелів. Головними завданнями державної політики стають забезпечення реальної ефективності ринкових важелів досягнення макроекономічної збалансованості на основі об'єднання зусиль держави й механізмів самоорганізації ринку, формування нової якості економічного росту на основі раціоналізації використання національного потенціалу, формування нових конкурентних переваг у відповідь на конкурентні виклики посткризового світу [1].
Науковий інтерес до проблемами формування регіональної політики в контексті забезпечення економічної безпеки держави займалися М. Долішній, Б. Данилишин, З. Герасимчук, С. Злупко, М. Козоріз, А. Куклін, Я. Побурко, Л. Семів, А. Федорищева, О.Хомра та ін..
Під економічною безпекою регіону як відносно самостійної економічної системи розуміється сукупність його властивостей, що забезпечують його прогресивний розвиток в умовах дестабілізуючого впливу різноманітного виду загроз. Дана категорія розуміється як стан забезпеченості необхідними ресурсами на рівні, який дозволяє гарантувати розвиток і зростання економіки та соціальної сфери при достатньому захисті економічних інтересів від системи загроз зовнішнього і внутрішнього походження. Основним шляхом підтримки належного стану безпеки є формування цілісної системної динаміки, реалізація якої дозволить досягти позитивного стану функціонування соціально-економічних систем різних територіальних рівнів [2].
Сутність економічної безпеки реалізується також у системі показників — індикаторів економічної безпеки. Розрізняють: економічні, соціальні, фінансові індикатори. Серед них: рівень, якість і тривалість життя; темпи інфляції; обсяг грошової маси; рівень безробіття; рівень депопуляції; валовий внутрішній продукт (ВВП); економічне зростання; дефіцит бюджету; державний борг; інтегрованість у світову економіку; сальдо експорту-імпорту; енергетична залежність; розмір золотовалютних резервів; обсяг тіньової економіки.
Найважливішим апаратом дослідження системи економічної безпеки є методи економіко-математичного моделювання, які базуються на різних розділах математики, математичної статистики, для комп’ютерного розв’язання економіко-математичних задач використовується обчислювальна техніка, пакети прикладних програм та інші суміжні дисципліни. Математичні методи дослідження економічних об’єктів дозволяють імітувати ті якості системи, причинно-наслідкову обумовленість яких досить складно визначити у явній формі, внаслідок великої кількості взаємодіючих факторів, зв’язки між якими ускладнені. Математичні методи дають змогу створити формальні структури, які ідентифікуються з реальним об’єктом і дають можливість оцінити якості системи та тенденції її розвитку на основі системи вхідних передумов.
Дані для розрахунку економічної безпеки Дніпропетровської області розділимо на три показники – економічні, соціальні та екологічні.
Інвестиційна безпека регіону - вимірюється індикаторами, що свідчать про інвестиційну активність порівняно з валовим регіональним продуктом. В Дніпропетровській області інвестиційної безпека з 2010 по 2014 роки була на рівні 42,5% - 61%, а в 2015 році зросла до 94,6%. Соціальна безпека регіону вимірюється індексом людського розвитку, рівнем безробіття, рівнем середньорічних номінальних грошових доходів на одну особу. В Дніпропетровській області рівень безробіття з 2010 по 2013 роки був на рівні 6,5% - 7,09%, у 2014 році виріс до 8,05%, а у 2015 знизився до 7,2%. Рівень середньорічних номінальних грошових доходів на одну особу у 2010 по 2014 роках складав 3,340 -4,71дол.США, а у 2015 році знизився до 2,28 дол. США.
Рівень демографічної безпеки, оцінюється через систему показників, до яких відносяться коефіцієнт депопуляції, сумарний коефіцієнт народжуваності, загальний коефіцієнт народжуваності, загальний коефіцієнт смертності, коефіцієнт депопуляції. В Дніпропетровській області з 2010 по 2014 роки він був на рівні 1,38 - 1,53, а у 2015 зріс на 1,61.Загальний коефіцієнт народжуваності з 2010 по 2015 роки був на рівні 10,2 - 11,16 тис. осіб, а загальний коефіцієнт смертності – 15,46 - 16,42 тис. осіб.
Отже, економічна безпека є динамічною категорією, що знаходиться в постійному русі і видозмінюється під дією величезного числа соціально-економічних, політичних і навіть соціокультурних факторів. Особливу увагу при цьому необхідно приділяти загрозам економічної безпеки, тим умовам і факторам, що в силу як об'єктивних, так і суб'єктивних причин здатні негативно вплинути на перераховані вище параметри стану економічної безпеки.
Список використаних джерел:
1. Шлемко В. Т. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення : монографія / В. Т. Шлемко, І. Ф. Бінько. — К. : РНБОУ, Нац. ін-т страт. досліджень, 1997. – 144 с
2. Ткаченко В. Г. Проблемы региональной экономической безопасности в условиях постиндустриального периода в Украине / В. Г. Ткаченко // Економіка АПК. – 2008. – № 5. – С. 22–27.
_______________________________________________
Науковий керівник: Андрейшина Наталя Борисівна, кандидат економічних наук, доцент, КВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія» ДОР», м. Жовті Води
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter