Виходячи з аналізу сучасного стану, споживачі фінансових послуг зазвичай не мають достатньої інформації та знань щодо своїх прав та зобов’язань, яких вони набувають при виборі фінансової послуги.
Сьогодні потребує створення інформаційне середовище, необхідне для послідовного підвищення рівня фінансової обізнаності населення та, відповідно, захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг. Така державна політика сприятиме дотриманню прав людини, формуванню фінансової культури населення для прийняття економічно-обгрунтованих рішень при використанні фінансових послуг, попередженню виникнення ризиків участі споживачів фінансових послуг у фінансових аферах, змінить упереджене та негативне ставлення споживачів фінансових послуг до фінансових установ і переконає їх в тому, що наявність таких інститутів є нормою сучасного суспільства та невід’ємною частиною ринкових відносин.
Загальні права та обов’язки споживачів небанківських фінансових послуг визначені Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та спеціальними законами, які регулюють надання фінансових послуг.
Так, на сьогодні передбачено, що споживач під час отримання фінансової послуги має право на належну якість послуги та обслуговування, необхідну та достовірну інформацію про послугу, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків послуги, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав [1].
Фінансові послуги надаються суб’єктами господарювання на підставі договору, який повинен містити назву документа, реквізити суб’єкта господарювання та фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, найменування фінансової операції та розмір фінансового активу, строки його внесення та умови взаєморозрахунків, строк дії договору та порядок його припинення, права та обов’язки сторін, відповідальність сторін за невиконання умов договору, а також інші умови за згодою сторін та їх підписи [2].
Перед укладенням договору споживач зобов’язаний уважно ознайомитися з правилами або іншими документами, які регламентують надання небанківської фінансової послуги, та у разі необхідності роз’яснення умов та правил надання послуги, - до початку її отримання. Також споживач має дотримуватися усіх умов договору про надання небанківської фінансової послуги, здійснювати оплату послуги у визначений строк, надавати необхідні документи небанківській фінансовій установі, у передбачених законодавством випадках. Обов’язки споживача також регламентуються договором про надання небанківської фінансової послуги.
Діюче законодавство забороняє фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу, за винятком випадків, встановлених законом. Також фінансові установи не мають права вимагати дострокового погашення несплаченої частини боргу за кредитом та розривати в односторонньому порядку укладені кредитні договори у разі незгоди позичальника із пропозицією фінансової установи збільшити процентну ставку або інший платіж, передбачений кредитним договором або графіком погашення боргу [2].
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/print1412148766883503.
2. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2664-14/print1412148766883503.
Виходячи з аналізу сучасного стану, споживачі фінансових послуг зазвичай не мають достатньої інформації та знань щодо своїх прав та зобов’язань, яких вони набувають при виборі фінансової послуги.
Сьогодні потребує створення інформаційне середовище, необхідне для послідовного підвищення рівня фінансової обізнаності населення та, відповідно, захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг. Така державна політика сприятиме дотриманню прав людини, формуванню фінансової культури населення для прийняття економічно-обгрунтованих рішень при використанні фінансових послуг, попередженню виникнення ризиків участі споживачів фінансових послуг у фінансових аферах, змінить упереджене та негативне ставлення споживачів фінансових послуг до фінансових установ і переконає їх в тому, що наявність таких інститутів є нормою сучасного суспільства та невід’ємною частиною ринкових відносин.
Загальні права та обов’язки споживачів небанківських фінансових послуг визначені Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та спеціальними законами, які регулюють надання фінансових послуг.
Так, на сьогодні передбачено, що споживач під час отримання фінансової послуги має право на належну якість послуги та обслуговування, необхідну та достовірну інформацію про послугу, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків послуги, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав [1].
Фінансові послуги надаються суб’єктами господарювання на підставі договору, який повинен містити назву документа, реквізити суб’єкта господарювання та фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, найменування фінансової операції та розмір фінансового активу, строки його внесення та умови взаєморозрахунків, строк дії договору та порядок його припинення, права та обов’язки сторін, відповідальність сторін за невиконання умов договору, а також інші умови за згодою сторін та їх підписи [2].
Перед укладенням договору споживач зобов’язаний уважно ознайомитися з правилами або іншими документами, які регламентують надання небанківської фінансової послуги, та у разі необхідності роз’яснення умов та правил надання послуги, - до початку її отримання. Також споживач має дотримуватися усіх умов договору про надання небанківської фінансової послуги, здійснювати оплату послуги у визначений строк, надавати необхідні документи небанківській фінансовій установі, у передбачених законодавством випадках. Обов’язки споживача також регламентуються договором про надання небанківської фінансової послуги.
Діюче законодавство забороняє фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу, за винятком випадків, встановлених законом. Також фінансові установи не мають права вимагати дострокового погашення несплаченої частини боргу за кредитом та розривати в односторонньому порядку укладені кредитні договори у разі незгоди позичальника із пропозицією фінансової установи збільшити процентну ставку або інший платіж, передбачений кредитним договором або графіком погашення боргу [2].
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/print1412148766883503.
2. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2664-14/print1412148766883503.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter