Одним з різновидів протиріч інтересів є корпоративні конфлікти. Поява цього поняття зумовлена широким використанням у сучасних умовах господарювання організацій корпоративного типу, насамперед, корпораціях. Корпоративні конфлікти як один із наймолодших напрямів у сучасних умовах господарювання не мають чітких меж і конкретно визначеної проблематики, не оперують сталою термінологією та недостатньо структуровані за змістом.
Протилежності і протиріччя перетворюються на конфлікт тоді, коли починають взаємодіяти сили, що є їх носіями. Таким чином, конфлікт – це прояв об'єктивних або суб'єктивних протиріч, що виражається в протиборстві сторін [1]. Безпосереднім мотивом виникнення конфлікту служить прагнення кожного учасника корпоративних відносин максимізувати власну вигоду. Виходячи з класичних уявлень про те, що в основі кожного конфлікту лежать протиріччя, можливо вважати, що корпоративні конфлікти породжені протиріччями, закладеними у самій суті корпорацій, у специфічних ознаках цих організацій.
Виникнення корпоративних протиріч безпосередньо пов'язане із зіткненням інтересів різних категорій учасників таких відносин:
- на етапі створення товариства — інтересів засновників;
- у процесі функціонування товариства — інтересів товариства, що діє в особі його органів чи уповноважених на ведення справ товариства учасників та інтересів останніх, інтересів окремих учасників та їх груп;
- на етапі припинення товариства шляхом ліквідації та реорганізації [2].
Міноритарні акціонери провідних українських компаній в певних ситуаціях виражають незгоду дивідендній політиці, що проводиться головним акціонером або менеджментом, реструктуризації бізнесу в цілому, планам виконання нової емісії акцій, продажу певних профільних або непрофільних активів, крупних операцій, асоціюючи такі дії із створенням загрози своєму інвестиційному бізнесу. А також легальні дії – РR-акції, надання позовів, подача скарг в компетентні державні органи, «тиск аналітикою» при цьому не обов'язково направлені на досягнення реальної мети, а скоріше за все, активний протест який демонструють акціонери проти фінансової політики, що проводиться товариством. На прикладі корпоративних протиріч можливо простежити наскільки далека від істини суто правова доктрина корпоративного конфлікту, згідно якої їх виняткова причина – недосконалість закону. В достатньо агресивному для їх власників етико-правовому середовищі виникали і існують всі українські акціонерні компанії, яке сформоване відторгненням професійно прийнятних норм поведінки, кризою судової системи, недосконалим корпоративним правом.
Одну з провідних ролей повинно відіграти запровадження в Україні ефективних механізмів попередження та розв'язання корпоративних протиріч, врегулювання на рівні закону відносин власності акціонерів, укладення та виконання акціонерних угод, відповідальності осіб, які контролюють підприємство. Визначення механізмів реалізації прав акціонерів є чіткою основою для формування ефективної системи їх захисту, що є важливим чинником розвитку суспільства в умовах національної економіки.
Список використаних джерел:
1. Жукова Л.М. Інституціоналізація господарчих конфліктів корпоративного сектору як чинник інноваційного розвитку держави / Л.М. Жукова // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Економічна серія. – 2011. – № 970. – С. 64-70.
2. Вінник О.М. До проблеми корпоративних конфліктів. Університетські наукові записки. – 2012. – №1 (41). – С. 407-415.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter