|
|
|
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ
| |
| 19.02.2013 00:28 |
|
Автор: Макар Роман Вікторович, студент Тернопільського національного економічного університету
|
|
[Секція 5. Банківська справа. Фінанси, грошовий обіг та кредит;] |
Вплив фінансів на розвиток суспільства не можна усвідомити без вивчення сутнісних засад фінансової політики. В переважній більшості випадків під нею розуміють систему заходів у сфері фінансів з метою цілеспрямованого впливу держави на побудову фінансово-кредитної системи та національної економіки загалом [1, с. 2]. Її головним завданням є пошук оптимальної моделі перерозподілу фінансових ресурсів для розвитку економічних і соціальних відносин.
Для досягнення цього завдання фінансова політика має сприяти впровадженню матеріально- та ресурсозберігаючих технологій, підвищенню продуктивності праці, побудові раціональної структури економіки. Тому першим принципом фінансової політики є забезпечення розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності, підвищення рівня зайнятості населення. Іншим принципом є мобілізація та використання фінансових ресурсів для надання соціальних гарантій, до яких належать освіта, охорона здоров’я, культура, соціальний захист тощо [2, с. 226].
Фінансова політика держави складається з різних сегментів, які тісно переплітаються і взаємодіють між собою. Зокрема, грошово-кредитна або монетарна політика являє собою комплекс дій і заходів у сфері грошового ринку, а її механізм засновується на пропозиції грошей та їх вартості як фінансових ресурсів. Складовою частиною цієї політики є валютно-курсова політика центрального банку, завданням якої є забезпечення стабільної зовнішньої купівельної спроможності грошей, що виражається в підтримці національної грошової одиниці [3, с. 58].
Серед видів фінансової політики необхідно також відзначити фіскальну політику, яка характеризує дії держави щодо централізації частини виробленого ВВП та її суспільного використання. Вона реалізується шляхом впровадження різноманітних методів мобілізації доходів та їх розподілу за окремими напрямами державних видатків.
Важливою складовою фінансової політики є боргова політика держави. Вона починається із визначення співвідношення між податковими та позиковими фінансами. Перші засновуються на формуванні доходів бюджету за рахунок податків й обов’язкових платежів, а другі – на використанні в певних межах державних позик. Ця політика визначає межі та умови державного запозичення, співвідношення між його формами і кредиторами держави, порядок і механізм погашення державного боргу.
Фінансова політика у сферах фондового та страхового ринків характеризується діями держави щодо їх розвитку і регулювання, створення відповідних гарантій клієнтам страхових компаній й інституційних інвесторів. Оскільки вказані фінансові інституції є комерційними структурами, держава може впливати на них, як і на інших суб’єктів підприємницької діяльності, тільки засобами регуляторної політики.
На відміну від попередніх видів політики, фінансова політика у сфері міжнародних фінансів пов’язана з налагодженням взаємовідносин держави з міжнародними організаціями і фінансовими інституціями. Зміст цього сегмента політики полягає у виробленні механізму участі в цих організаціях або інституціях і встановленні засад співпраці [4, с. 67].
Список використаних джерел:
1. Петрушевська В.В. Складові фінансової політики в системі державного регулювання економіки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/.
2. Кореновський О.В. Концепція сталого розвитку і фінансова політика // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.13. – С. 225-229.
3. Танклевська Н.С. Удосконалення державної фінансової політики // Інноваційна економіка. – 2011. – №4. – С. 56-61.
4. Смагін В.Л. Фінансова політика держави і розвиток фінансового ринку в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter