|
|
|
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕРНОВОГО РИНКУ
| |
| 15.02.2012 23:45 |
|
Автор: Руда Оксана Леонтіївна, асистент, Вінницький національний аграрний університет
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Функціонування вітчизняного зернового ринку відбувається в умовах зменшення обсягів споживання зернової продукції на внутрішньому ринку на тлі зниження купівельної спроможності населення. У той час як на світових ринках високий попит на продовольче і фуражне зерно обґрунтовується нестачею світових запасів зерна, яка, за оцінками аналітиків, у 2010 р. сягнула 350,8 млн т. У цих умовах реалізація зерна на зовнішніх ринках для українських операторів характеризуються вищою прибутковістю порівняно з операціями на внутрішньому ринку. Таким чином, розвиток зовнішньоторговельного ринку зерна дає змогу збільшити рентабельність зернового господарства і окреслює для України реальні перспективи на світовому зерновому ринку [4].
Потребу й особливості державного регулювання ринку зерна в Україні визначають низка об’єктивних чинників: нестабільність розвитку, істотне коливання валових зборів і державних ресурсів зерна за роками; нестабільність цін і доходів в агропромисловому виробництві; конкурентне середовище в сільському господарстві і високий ступінь монополізації в ресурсних та переробних сферах; низька привабливість інвестування аграрного виробництва; страхування сільськогосподарської діяльності; тощо. Все це негативно впливає на економіку зернового господарства, нестабільність попиту і пропозиції на ринку зерна та хлібобулочних виробів, рівень їх споживання та асортимент [2].
Державне регулювання ринку зерна здійснює Кабінет Міністрів України шляхом: запровадження режиму державних заставних закупівель; формування державного продовольчого резерву зерна з метою підтримки належного рівня продовольчої безпеки та здійснення державної аграрної інтервенції; забезпечення фінансування Аграрного фонду; сертифікації послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки; проведення цінової політики на ринку зерна та страхування ризиків для суб'єктів зернового ринку; впровадження механізму експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міжнародними договорами; забезпечення фінансування програм експорту та імпорту зерна за міжнародними договорами за рахунок коштів державного бюджету; запровадження декларування зерна, що знаходиться на зберіганні, а також зерна, що зберігається суб’єктами виробництва зерна у власних або орендованих зерносховищах; забезпечення моніторингу ринку зерна; здійснення митно-тарифної політики; забезпечення розробки балансів зерна та періодичного їх уточнення; фінансування науково-селекційної роботи та насінництва, впровадження їх досягнень; фінансової підтримки виробників насіння, науково-дослідних установ, сортовипробувальних станцій за рахунок коштів державного бюджету; часткової компенсації сільськогосподарським товаровиробникам сортових надбавок за придбане ними насіння високих репродукцій за рахунок коштів державного бюджету; запровадження системи державних форвардних закупівель; запровадження режиму тимчасового адміністративного регулювання цін; надання тимчасової бюджетної дотації. Урожай зерна підлягає страхуванню, яке здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності та господарювання відповідно до закону [3].
Основними важелями впливу державних органів на ринок зерна можуть бути такі важелі і стимули, як: ціни, кредитні ставки, банківський відсоток, дотації і компенсації, субсидії, застосування податків і податкових пільг, стандартизація і сертифікація продукції згідно з міжнародними вимогами, забезпечення екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів
Істотним джерелом підвищення ефективності державних економічних методів регулювання ринку є сприяння співпраці державних органів з міжнародними недержавними організаціями, зокрема з міжнародною асоціацією торгівлі зерном і кормами, міжнародною радою по зернових, організацією з питань продовольства та сільського господарства тощо.
Державна політика у галузі регулювання ринку зерна має чіткі завдання - встановлення справедливих ринкових цін, стимулювання виробників, створення стратегічних запасів і позитивного торгового балансу. Саме для цього розроблено механізми форвардних контрактів з авансуванням виробництва, інтервенційних закупівель, що забезпечуються коштами з державного бюджету, систему складських свідоцтв, яка дає змогу отримувати кредити. Але трактувати державну підтримку лише з точки зору фінансової підтримки не можна. Слід згадати про розвиток дорадництва, системи страхування та біржового ринку.
Отже головною метою державного регулювання ринку зерна в Україні є постійна підтримка дієздатного стану ринкового механізму в цій галузі, пом’якшення несприятливих соціально-економічних наслідків його функціонування для виробників зерна в умовах мінливої ринкової кон’юнктури.
Список використаної літератури:
1. Діброва А. Д. Удосконалення державного регулювання сільськогосподарського виробництва в Україні / А. Д. Діброва // Економіка АПК. – 2009. – № 7. – С. 44-50.
2. Рунчева Н.В. Державна підтримка ефективного розвитку ринку зернової продукції / Н.В. Рунчева // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу – 2010. - № 4 (12). – С. 25-29.
3. Сидоренко О.А. Державна політика регулювання ринку зерна в Україні та наслідки її впровадження / О.А. Сидоренко // Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. Спец.Вип., Т2, 2011.
4. Сиченко В.В. Державна підтримка та регулювання експорту зерна з України / В.В. Сиченко, О.О, Сиченко // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. Сер. Економічні науки. – 2011 . – N3 . – С.74─78.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter